Ухвала суду № 41044261, 18.09.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/733/2014(м)

263/5999/13-ц

Головуючий у 1-ій інстанції Кірякова Н.П.

Категорія 27 Суддя-доповідач Мироненко І.П.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

18 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів Супрун М.Ю., Сорока Г.П.

при секретарі Брежнєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 березня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2013 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що 12 жовтня 2006 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 33440-cred, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 6000 доларів США у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 12 червня 2008 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 12 жовтня 2006 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір поруки № 33440-cred/1.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 14 травня 2013 року складає 5703,89 доларів США, що еквівалентно 45 574,08 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачів.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 березня 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, стягнуто солідарно зі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № 33440-cred від 12 жовтня 2006 року в розмірі 45 574,08 грн.

Стягнуто зі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 455,74 грн. у дольовому порядку, по 227,87 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5, заперечення представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» Шишелової Н.В., дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом, що 12 жовтня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 33440-cred, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 6000 доларів США у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 12 червня 2008 року.

Згідно договору поруки № 33440-cred/1 від 12 жовтня 2006 року, укладеного між Банком та ОСОБА_3, останній, як поручитель зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем ОСОБА_4 його боргових зобов'язань перед позивачем за кредитним договором в повному обсязі, також зобов'язався відповідати перед позивачем в солідарному порядку.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 14 травня 2013 року загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_4 перед позивачем складає 5703,89 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 45 574,08 грн., з яких 6500,42 грн. заборгованість за кредитом; 39 073,66 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Встановивши, що в порушення умов договору, відповідач ОСОБА_4 зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, та стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором № 33440-cred від 12 жовтня 2006 року в розмірі 45 574,08 грн.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися, оскільки вони відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Так, положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Зобов'язання підлягає виконанню у встановлений договором строк.

Згідно ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 599-601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 15 січня 2010 року зі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в солідарному порядку було стягнуто на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 12 жовтня 2006 року, яка утворилась станом на 24 листопада 2008 року в сумі 7227,91 доларів США (еквівалент в національній валюті - згідно курсу НБУ 8,004 грн. - 57 852,19 грн.), з них: 4442,94 доларів США заборгованість за кредитом, 2784,97 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Рішення набрало чинності 26 січня 2010 року і 16 червня 2010 року постановою Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ було відкрито виконавче провадження.

Відповідачем ОСОБА_3 08 лютого 2011 року на користь стягувача було перераховано 63 737,43 грн., що підтверджується квитанцією, і, постановою Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ від 29 березня 2011 року виконавче провадження було закінчено.

Проте, само по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не проведено своєчасно, не припиняє зобов'язальних правовідносин й не звільняє боржника від виконання передбаченого договором зобов'язання. Тому наявність судового рішення про стягнення заборгованості за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання до 08 лютого 2011 року, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін.

З наданого до матеріалів справи розрахунку заборгованості станом на 14 травня 2013 року, вбачається, що заборгованість за кредитом становить 5703,89 доларів США (за курсом НБУ 7,99 грн. еквівалентно 45 574,08 грн.), з яких 813,57 доларів США заборгованість за кредитом, 4890,32 доларів США заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Сплачена відповідачем ОСОБА_3 08 лютого 2011 року заборгованість за рішенням суду була розподілена на погашення простроченої заборгованості зі сплати процентів в розмірі 3197,63 доларів США, а решта 3629,37 доларів США спрямована на погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до положень ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно п. 3.3 Кредитного договору, кошти для погашення заборгованості спрямовуються для сплати, перш за все, винагороди та комісії, далі прострочених процентів по кредиту, процентів по кредиту, пролонгованої заборгованості по кредиту. Частина суми, яка залишилася, спрямовується на погашення заборгованості по кредиту.

Отже, оскільки після винесення рішення суду від 15 січня 2010 року, укладений між сторонами Договір не був припинений, продовжував свою дію, внесена відповідачем сума була недостатньою для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, дії Банку щодо розподілення внесених коштів узгоджуються з положеннями ст.534 ЦК України, а також п. 3.3 Кредитного договору.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог Банку в частині стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитом і відсотками, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачами основні грошові зобов'язання до моменту ухвалення рішення не виконані, а тому наявність судового рішення про стягнення боргу не звільняє боржника, від відповідальності передбаченої ст.ст. 1048, 1054 ЦК України.

Доводи представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 про припинення договору поруки є неспроможними в розумінні ч.3 ст. 61 ЦПК України, оскільки рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 15 січня 2010 року, яке набрало законної сили, була встановлена правомірність вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя. У зв'язку з чим, рішенням апеляційного суду Донецької області від 19 грудня 2013 року було відмовлено в задоволені позову ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання припиненим з 13 грудня 2008 року договору поруки від 12 жовтня 2006 року.

Повторне застосування строків припинення поруки, встановлених ч.4 ст. 559 ЦК України, діючим законодавством не передбачено.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, та є безумовною підставою для скасування рішення суду у справі не встановлено.

Таким чином, переглядаючи справу в межах доводів апеляційного оскарження та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача ОСОБА_3 підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 березня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: