Ухвала суду № 41044161, 02.10.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1428/2014(м)

263/2331/14-ц

Головуючий у 1-ій інстанції Турченко О.В.

Категорія 48 Суддя-доповідач Мироненко І.П.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів Песоцької Л.І., Гаврилової Г.Л.

при секретарі Бельченко Б.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання майна особистою приватною власністю і поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. Просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_3 будинку АДРЕСА_4, а за відповідачем ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_3, у свою чергу у липні 2014 року, звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про визнання за нею права особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 та поділ спільної сумісної власності подружжя шляхом визнання за нею права власності на ? частину квартиру АДРЕСА_3 будинку АДРЕСА_4.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 21 серпня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_5 та зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Поділ спільно нажитого майна подружжя проведено шляхом визнання за ОСОБА_5 і ОСОБА_3 права власності за кожним на ? частину квартири АДРЕСА_3 будинку АДРЕСА_4, загальною площею 41,2 кв.м, житловою площею 24,1 кв.м.

Визнано за ОСОБА_5 і ОСОБА_3 право власності за кожним на ? частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 53,9 кв.м., житловою площею 27,8 кв.м.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить рішення суду в частині визнання за позивачем ОСОБА_5 права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_3

В обґрунтування посилається на те, що під час оформлення договору купівлі-продажу спірної квартири 02 листопада 2004 року, відповідач ОСОБА_3 розрахувалася грошима, які вона отримала у борг під особисті зобов'язання і розрахувалася по борговій розписці з грошей, що були отримані нею від продажу квартири АДРЕСА_2. Ця квартира була приватизована ОСОБА_3 22 листопада 2004 року і продана за договором купівлі-продажу від 25 грудня 2004 року за 87 450 грн., що становило на той час 16 500 доларів США.

Оцінюючи покази свідка ОСОБА_6, суд не взяв до уваги його пояснення, що гроші в сумі 16 000 доларів США він надавав відповідачу ОСОБА_3, оскільки знав, що вона є власником батьківської квартири і має намір її продати і з цих коштів розрахуватися з ним за позику. Свідку було відомо, що інших грошей у сім'ї на придбання спірної квартири на той час не було.

Позивач ОСОБА_5 продажем квартири батьків відповідача ОСОБА_3 та пошуком спірної квартири, розрахунком за неї, підготовкою документів, не займався, що підтвердила в судовому засіданні його представник.

Апелянт вважає, що покази свідка ОСОБА_6 та свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 підтверджують, що спірна квартира була придбана за особисті грошові кошти відповідача ОСОБА_3 Тому є особистою власністю і не може бути поділена як спільна сумісна власність подружжя, а суд при прийнятті рішення не врахував вимоги ст. 57 СК України.

Судом неправомірно було відмовлено в долучені до матеріалів справи довідки про те, що відповідач ОСОБА_3 працює, копію ордеру на батьківську квартиру та картку прописки її та батька в цій квартирі.

Крім того, визнавши за сторонами право власності по ? частині спірної квартири, суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки таких вимог ні позивач, ні відповідач не заявляли.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України апеляційним судом справа розглянута за відсутності позивача ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_3, якими були надані відповідні заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_4, яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення представника позивача ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду в частині поділу спільного майна подружжя квартири АДРЕСА_3 будинку АДРЕСА_4 сторонами не оскаржується.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя шляхом визнання права власності по ? частині за кожним із подружжя на квартиру АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_3 не надано об'єктивних переконливих доказів на підтвердження того, що дана квартира була придбана нею за рахунок особистих коштів.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися, оскільки він відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Як встановлено судом, рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10 травня 2012 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, зареєстрований 14 листопада 1997 року, було розірвано.

Згідно договору купівлі-продажу від 02 листопада 2004 року на ім'я ОСОБА_3 була придбана квартира АДРЕСА_1, загальною площею 53,9 кв.м., житловою площею 27,8 кв.м.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно та об'єктивно розглянув справу, повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, правильно застосував норми матеріального права - ст.ст. 60, 69-71 СК України, дав належну оцінку наданим доказам і дійшов до обґрунтованого висновку, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, у зв'язку з чим відмовив у задоволені зустрічного позову про визнання цієї квартири особистою приватною власністю ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_8 є необґрунтованими наведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до положень ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Отже, виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою судом показів свідка ОСОБА_6 При цьому апелянтом не наводиться достатніх та переконливих доказів, які б спростовували висновок суду про те, що спірна квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя.

Що стосується розписки, то з її змісту не вбачається на які цілі позичалися 16 000 доларів США. Представник відповідача ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції показала, що сторона не має письмових доказів на підтвердження того, що спірна квартира була придбана саме за 16 000 доларів США, а не 5189 грн. як зазначено в договорі купівлі-продажу.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права у зв'язку з відмовою долучення до матеріалів справи довідок, оскільки відповідач ОСОБА_3 свої вимоги обґрунтовувала тим, що спірна квартира була придбана за рахунок позичених коштів, а її право власності на квартиру АДРЕСА_2, сторонами не оспорювалося.

За таких підстав документи, на які посилається представник відповідача, правового значення для вирішення даної справи не мають, а тому суд правильно відмовив у їх долученні.

Відповідачем ОСОБА_3 не доведено, що спірна квартира є її особистою приватною власністю, сторони в судовому засіданні не заявляли клопотання про оцінку вартості квартир, які мають різний технічний стан, площу, тому суд першої інстанції дійшов висновку про поділ майна подружжя шляхом визначення ідеальних часток у цьому майні без його реального поділу. Позивачем ОСОБА_5 рішення суду не оскаржується, тому доводи апеляційної скарги щодо порушення судом положень ст. 11 ЦПК України є безпідставними.

Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги, не дають підстав для висновку проте, що під час розгляду справи судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішення, а тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу представника відповідача.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 серпня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: