Рішення № 41044132, 21.08.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/969/2014(м)

241/1725/13-ц

Головуючий у 1-ій інстанції Демочко Д.О.

Категорія 53 Суддя-доповідач Мироненко І.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

21 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів Ігнатоля Т.Г., Кочегарової Л.М.,

при секретарі Бельченко Б.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 18 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення заборгованої суми індексації заробітної плати з компенсацією, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом до ПАТ «ММК ім. Ілліча», зазначивши, що серпня 2001 року по грудень 2010 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем. З березня 2003 року відповідачем при виплаті заробітної плати не проводилася передбачена діючим законодавством індексація, внаслідок чого порушені її права на оплату праці. Просила стягнути індексацію заробітної плати за період з 01 березня 2003 року по 31 грудня 2010 року та компенсацію, яка нараховується при втраті частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

У вересні 2013 року позивачка звернулася до суду з даним позовом до ПАТ «ММК ім.Ілліча», зазначивши, що з 09 грудня 1963 року по 28 листопада 2008 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, з березня 2003 року відповідачем при виплаті заробітної плати не проводилася передбачена діючим законодавством індексація, внаслідок чого порушені її права на оплату праці. Просила стягнути індексацію заробітної плати за період з 01 березня 2003 року по 28 листопада 2008 року, а також виплатити компенсацію, яка нараховується при втраті частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ММК ім. Ілліч» на користь ОСОБА_4 індексацію заробітної плати з компенсацією за період з березня 2003 року по липень 2006 року в сумі 1070,60 грн., середній заробіток за час затримки виплати індексації заробітної плати з компенсацією в розмірі 24 140,16 грн. з утриманням ПАТ «ММК ім. Ілліча» з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, моральну шкоду в розмірі 200 грн., а також судові витрати на правову допомогу у розмірі 250 грн.

Стягнуто з ПАТ «ММК ім..Ілліча» в дохід держави судовий збір в розмірі 458,80 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «ММК ім. Ілліча» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута за відсутності позивача ОСОБА_4, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 62).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «ММК ім. Ілліча» Новгородської В.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 01 березня 1994 року по 11 квітня 1995 року, з 07 вересня 1995 року по 15 січня 1996 року та з 21 листопада 1996 року по 15 листопада 2013 року перебував у трудових відносинах із ПАТ «ММК ім.. Ілліча», що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці про прийняття та звільнення з роботи (а.с. 7-9). За період роботи позивачу нараховувалася та виплачувалася заробітна плата, при цьому, нарахування індексації заробітної плати та компенсація втрати частини заробітної плати за період з березня 2003 року по липень 2006 року не проводилося.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що при перевищенні порогу інфляції, який встановлювався в розмірі 101 відсотка, заробітна плата позивача за період з березня 2003 року до липня 2006 року не індексувалася. Загальна сума невиплаченої індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати, яка підлягає стягненню складає 1070,60 грн., відповідно до якого розмір індексації становить 527,04 грн., компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати 543,56 грн.

З такими висновками суду першої інстанції колегія судів не може не погодитися, оскільки ці обставини підтверджуються довідкою підприємства про розрахунок суми індексації та компенсації, що підлягає сплаті ОСОБА_4, наданою ПАТ «ММК ім. Ілліча» суду під час розгляду справи (а.с. 24).

При вирішенні спору, в цій частині, суд правильно застосував норми матеріального права і, зокрема, ст. 95, ст. 233 КЗпП України, Закон України «Про оплату праці», Закон України «Про індексацію грошових доходів громадян», Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 1078 від 17 липня 2003 року і Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року.

Згідно роз'яснень, викладених в Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 1-18/2013, положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження буд-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Враховуючи, що індексація заробітної плати входить до структури заробітної плати, з якої проводяться відрахування податків та обов'язкових платежів як з заробітної плати, а в наданому відповідачем розрахунку індексації, що підлягає виплаті позивачу, не зазначені суми відповідних відрахувань податків і обов'язкових платежів, суд дійшов обґрунтованого висновку, що при виплаті відповідачем присуджених позивачеві сум належить утримати з них передбачені законом податки і обов'язкові платежі.

Колегія суддів, переглядаючи справу в межах заявленого позову та доводів апеляційної скарги, погоджується з рішенням суду щодо розміру заборгованості суми індексації заробітної плати та компенсації за несвоєчасну сплату, яку відповідач повинен сплатити позивачу.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Посилання ПАТ «ММК імені Ілліча» в апеляційній скарзі на те, що заробітна плата позивачки у 2003 - 2006 роках не підлягала обов'язковій індексації, оскільки розмір заробітної плати позивача регулярно переглядався відповідачем у бік збільшення, а тому, відсутні підстави і для виплати компенсації, не доведені відповідачем належними і допустимими доказами, як суду першої інстанції, так і апеляційному суду.

Разом з тим, апеляційний суд вважає обґрунтованими посилання в апеляційній скарзі ПАТ «ММК імені Ілліча» на те, що судом невірно визначена сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню з підприємства на користь позивача, у зв'язку з затримкою розрахунку, а тому, в цій частині змінює судове рішення, враховуючи наступне.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Зі справи вбачається, що в день звільнення ОСОБА_4 працював і тому, підприємство повинно було провести з ним повний розрахунок. Проте, індексація заробітної плати та компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату в сумі 1070,60 грн. в день звільнення позивачу виплачені на були.

Згідно зі ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до положень ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Ухвалюючи рішення про стягнення з ПАТ «ММК ім. Ілліча» на користь ОСОБА_4 середнього заробітку, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу підлягала виплаті заробітна плата за затримку розрахунку при звільненні за період з 16 листопада 2013 року по 08 квітня 2014 року в розмірі 24 140,16 грн. (243,84 грн. х 99 дн.).

Однак, згідно з положеннями п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Як встановлено судом і, не оспорювалося сторонами, ПАТ «ММК ім. Ілліча» провело нарахування позивачу індексації за період з березня 2003 року по жовтень 2010 року в сумі 3964,14 грн., а фактично за цей період було виплачено 2893,54 грн. При звільненні ОСОБА_4 підприємство не виплатило йому частину заробітної плати, у вигляді індексації з компенсацією, в розмірі 1070,60 грн., яка складає 0,27 частки від заявлених вимог (1070,60 : 3964,14).

Отже, з урахуванням істотності спірної суми порівняно із нарахованим середнім заробітком 24 140, 16 грн., конкретних обставин справи, наведених вимог закону та загальних засад цивільного судочинства щодо справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення та зменшення розміру середнього заробітку за період з 16 листопада 2013 року по 08 квітня 2014 року до 1070, 60 грн.

Враховуючи, що факт порушення трудових прав ОСОБА_4 знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, правильним визнається рішення про відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки, у відповідності з положеннями ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Задовольняючи частково позов та визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди 200 грн., суд першої інстанції навів вичерпні висновки про встановлені обставини і правові обґрунтування свого рішення, а тому підстав для скасування рішення, в зазначеній частині, не вбачається.

У відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог з ПАТ «ММК ім. Ілліча» підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 67,50 грн.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» задовольнити частково.

Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 квітня 2014 року в частині стягнення середнього заробітку та витрат на правову допомогу змінити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (м.Маріуполь, вул.Левченко, 1, ЄДРПОУ 00191129) на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки виплати в розмірі 1070,60 грн., з утриманням ПАТ «ММК ім. Ілліча» з цієї суми передбачені законом податки та обов'язкові платежі при їх виплаті, в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 67,50 грн.

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: І.П. Мироненко Т.Г. Ігнатоля Л.М. Кочегарова