Рішення № 41044121, 28.08.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/695/2014(м)

263/13173/13-ц

Головуючий у 1-ій інстанції Васильченко О.Г.

Категорія 51 Суддя-доповідач Мироненко І.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

28 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів Ігнатоля Т.Г., Кочегарової Л.М.

при секретарі Брежнєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення заборгованої суми індексації заробітної плати з компенсацією, середнього заробітку, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, з урахуванням уточнень, просила стягнути з відповідача ПАТ «ММК ім. Ілліча» заборгованість по індексації заробітної плати за період з 01 березня 2003 року по 05 березня 2010 року, з компенсацією, яка нараховується при втраті частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» в сумі 1701,70 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день подання позову в розмірі 49 649,85 грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 400 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «ММК ім. Ілліча» на користь ОСОБА_3, індексацію заробітної плати з компенсацією заборгованості за період з 01 березня 2003 року по 05 березня 2010 року в сумі 491,22 грн., з утриманням ПАТ «ММК ім. Ілліча» з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті, витрати на правову допомогу у розмірі 400 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «ММК ім. Ілліча» на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі і стягнути з відповідача індексацію заробітної плати з компенсацією в сумі 1701,70 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 49 649,85 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута за відсутності представників відповідача, які про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить судова розписка (а.с. 168).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 18 квітня 1995 року по 05 березня 2010 року перебувала у трудових відносинах із ПАТ «ММК ім. Ілліча», що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці про прийняття та звільнення з роботи (а.с. 5).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що при перевищенні порогу інфляції, який встановлювався в розмірі 101 відсотка, заробітна плата позивача за період з березня 2003 року до липня 2006 року не індексувалася. Загальна сума невиплаченої індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати, яка підлягає стягненню складає 491,22 грн., відповідно до якого розмір індексації становить 240,12 грн., компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати - 251,10 грн.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися, оскільки ці обставини підтверджуються довідкою підприємства про розрахунок суми індексації та компенсації, що підлягає сплаті ОСОБА_3, наданою ПАТ «ММК ім. Ілліча» суду під час розгляду справи (а.с.117).

При вирішенні спору, в цій частині, суд правильно застосував норми матеріального права і, зокрема, ст. 95 КЗпП України, Закон України «Про оплату праці», Закон України «Про індексацію грошових доходів громадян», Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 1078 від 17 липня 2003 року і Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року.

Враховуючи, що індексація заробітної плати входить до структури заробітної плати, з якої проводяться відрахування податків та обов'язкових платежів як з заробітної плати, а в наданому відповідачем розрахунку індексації, що підлягає виплаті позивачу, не зазначені суми відповідних відрахувань податків і обов'язкових платежів, суд дійшов обґрунтованого висновку, що при виплаті відповідачем присуджених позивачеві сум належить утримати з них передбачені законом податки і обов'язкові платежі.

Колегія суддів, переглядаючи справу в межах заявленого позову та доводів апеляційної скарги, погоджується з рішенням суду щодо розміру заборгованості суми індексації заробітної плати та компенсації за несвоєчасну сплату, яку відповідач повинен сплатити позивачці.

Відповідно до ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розрахунок ПАТ «ММК ім. Ілліча», який судом покладено в основу рішення, проведено на підставі наказів та розрахункових листів щодо фактично отриманих доходів позивача, з урахуванням положень Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року, і підтверджується матеріалами справи.

Тоді як розрахунок, проведений позивачем, належними і допустимими доказами не підтверджено.

Разом з тим, апеляційний суд вважає обґрунтованими посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на те, що судом безпідставно відмовлено в задоволені позову про стягнення середнього заробітку у зв'язку з затримкою розрахунку, а тому, в цій частині рішення суду підлягає скасуванню, враховуючи наступне.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Зі справи вбачається, що в день звільнення ОСОБА_3 працювала і тому, підприємство повинно було провести з нею повний розрахунок. Проте, індексація заробітної плати та компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату в сумі 491,22 грн. в день звільнення позивачу виплачені на були.

Згідно зі ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до положень ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як роз'яснено в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Зі справи вбачається, що в день звільнення ОСОБА_3 працювала і тому, підприємство повинно було провести з нею повний розрахунок. Проте, індексація заробітної плати та компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату в сумі 491,22 грн. в день звільнення позивачу виплачені на були.

При зверненні до суду ОСОБА_3 просила стягнути середній заробіток за період з 05 березня 2010 року по день звернення до суду в сумі 49 649,85 грн.

Проте, з наданої відповідачем довідки вбачається, що середньоденний заробіток позивача становив 62,32 грн. (а.с.), що ОСОБА_3 в судовому засіданні не оспорювалося. Отже, середній заробіток позивача, в межах заявлених позовних вимог, за період з 05 березня 2010 року по день звернення до суду, 12 грудня 2013 року, становить 58 954,72 грн. (946 р.д. х 62,32 грн.).

Спірна сума, на яку ОСОБА_3 мала право становить 491,22 грн., частка, яку становить сума індексації та компенсації від заявлених нею вимог - 1701,70 грн., дорівнює 0,29 (491,22:1701,70), а тому, з урахуванням істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком про який просила позивач - 49 649,85 грн., конкретних обставин справи, наведених вимог закону та загальних засад цивільного судочинства щодо справедливості, добросовісності та розумності, колегія дійшла висновку про стягнення середнього заробітку за період з 05 березня 2010 року по 12 грудня 2013 року в розмірі 1210,48 грн. (1701,70 - 491,22).

Враховуючи, що неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, судове рішення в частині середнього заробітку відповідно до вимог ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 121,80 грн. за розгляд майнового спору.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 березня 2014 року в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, скасувати.

Позов ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (м.Маріуполь, вул.Левченко, 1, ЄДРПОУ 00191129) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 1210,48 грн., з утриманням ПАТ «ММК ім. Ілліча» з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (м.Маріуполь, вул.Левченко, 1, ЄДРПОУ 00191129) в дохід держави судовий збір в сумі 121,80 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

Головуючий у 1-ій інстанції Васильченко О.Г.

Категорія 51 Суддя-доповідач Мироненко І.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

28 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів Ігнатоля Т.Г., Кочегарової Л.М.

при секретарі Брежнєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення заборгованої суми індексації заробітної плати з компенсацією, середнього заробітку, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, з урахуванням уточнень, просила стягнути з відповідача ПАТ «ММК ім. Ілліча» заборгованість по індексації заробітної плати за період з 01 березня 2003 року по 05 березня 2010 року, з компенсацією, яка нараховується при втраті частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» в сумі 1701,70 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день подання позову в розмірі 49 649,85 грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 400 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «ММК ім. Ілліча» на користь ОСОБА_3, індексацію заробітної плати з компенсацією заборгованості за період з 01 березня 2003 року по 05 березня 2010 року в сумі 491,22 грн., з утриманням ПАТ «ММК ім. Ілліча» з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті, витрати на правову допомогу у розмірі 400 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «ММК ім. Ілліча» на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі і стягнути з відповідача індексацію заробітної плати з компенсацією в сумі 1701,70 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 49 649,85 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута за відсутності представників відповідача, які про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить судова розписка (а.с. 168).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 18 квітня 1995 року по 05 березня 2010 року перебувала у трудових відносинах із ПАТ «ММК ім. Ілліча», що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці про прийняття та звільнення з роботи (а.с. 5).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що при перевищенні порогу інфляції, який встановлювався в розмірі 101 відсотка, заробітна плата позивача за період з березня 2003 року до липня 2006 року не індексувалася. Загальна сума невиплаченої індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати, яка підлягає стягненню складає 491,22 грн., відповідно до якого розмір індексації становить 240,12 грн., компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати - 251,10 грн.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися, оскільки ці обставини підтверджуються довідкою підприємства про розрахунок суми індексації та компенсації, що підлягає сплаті ОСОБА_3, наданою ПАТ «ММК ім. Ілліча» суду під час розгляду справи (а.с.117).

При вирішенні спору, в цій частині, суд правильно застосував норми матеріального права і, зокрема, ст. 95 КЗпП України, Закон України «Про оплату праці», Закон України «Про індексацію грошових доходів громадян», Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 1078 від 17 липня 2003 року і Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року.

Враховуючи, що індексація заробітної плати входить до структури заробітної плати, з якої проводяться відрахування податків та обов'язкових платежів як з заробітної плати, а в наданому відповідачем розрахунку індексації, що підлягає виплаті позивачу, не зазначені суми відповідних відрахувань податків і обов'язкових платежів, суд дійшов обґрунтованого висновку, що при виплаті відповідачем присуджених позивачеві сум належить утримати з них передбачені законом податки і обов'язкові платежі.

Колегія суддів, переглядаючи справу в межах заявленого позову та доводів апеляційної скарги, погоджується з рішенням суду щодо розміру заборгованості суми індексації заробітної плати та компенсації за несвоєчасну сплату, яку відповідач повинен сплатити позивачці.

Відповідно до ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розрахунок ПАТ «ММК ім. Ілліча», який судом покладено в основу рішення, проведено на підставі наказів та розрахункових листів щодо фактично отриманих доходів позивача, з урахуванням положень Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року, і підтверджується матеріалами справи.

Тоді як розрахунок, проведений позивачем, належними і допустимими доказами не підтверджено.

Разом з тим, апеляційний суд вважає обґрунтованими посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на те, що судом безпідставно відмовлено в задоволені позову про стягнення середнього заробітку у зв'язку з затримкою розрахунку, а тому, в цій частині рішення суду підлягає скасуванню, враховуючи наступне.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Зі справи вбачається, що в день звільнення ОСОБА_3 працювала і тому, підприємство повинно було провести з нею повний розрахунок. Проте, індексація заробітної плати та компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату в сумі 491,22 грн. в день звільнення позивачу виплачені на були.

Згідно зі ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до положень ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як роз'яснено в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Зі справи вбачається, що в день звільнення ОСОБА_3 працювала і тому, підприємство повинно було провести з нею повний розрахунок. Проте, індексація заробітної плати та компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату в сумі 491,22 грн. в день звільнення позивачу виплачені на були.

При зверненні до суду ОСОБА_3 просила стягнути середній заробіток за період з 05 березня 2010 року по день звернення до суду в сумі 49 649,85 грн.

Проте, з наданої відповідачем довідки вбачається, що середньоденний заробіток позивача становив 62,32 грн. (а.с.), що ОСОБА_3 в судовому засіданні не оспорювалося. Отже, середній заробіток позивача, в межах заявлених позовних вимог, за період з 05 березня 2010 року по день звернення до суду, 12 грудня 2013 року, становить 58 954,72 грн. (946 р.д. х 62,32 грн.).

Спірна сума, на яку ОСОБА_3 мала право становить 491,22 грн., частка, яку становить сума індексації та компенсації від заявлених нею вимог - 1701,70 грн., дорівнює 0,29 (491,22:1701,70), а тому, з урахуванням істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком про який просила позивач - 49 649,85 грн., конкретних обставин справи, наведених вимог закону та загальних засад цивільного судочинства щодо справедливості, добросовісності та розумності, колегія дійшла висновку про стягнення середнього заробітку за період з 05 березня 2010 року по 12 грудня 2013 року в розмірі 1210,48 грн. (1701,70 - 491,22).

Враховуючи, що неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, судове рішення в частині середнього заробітку відповідно до вимог ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 121,80 грн. за розгляд майнового спору.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 березня 2014 року в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, скасувати.

Позов ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (м.Маріуполь, вул.Левченко, 1, ЄДРПОУ 00191129) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 1210,48 грн., з утриманням ПАТ «ММК ім. Ілліча» з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (м.Маріуполь, вул.Левченко, 1, ЄДРПОУ 00191129) в дохід держави судовий збір в сумі 121,80 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: