Ухвала суду № 41043840, 22.10.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №214/2315/14-ц Головуючий в 1 інстанції

Провадження № 22-ц/774/1747/К/14 Ковтун Н.Г.

Категорія № 26 (І) Доповідач Бондар Я.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Бондар Я.М.,

суддів: Зубакової В.П., Соколан Н.О.,

при секретарі: Батуринській В.Б.,

за участі: представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Літовченко Тетяни Миколаївни,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Саксаганського районного суд м. Кривого Рогу від 08 липня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, -

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах на підземних роботах. Висновком МСЕК у 2013 році йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 30% з наступним переоглядом в листопаді 2014 року.

Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в умовах шкідливих факторів, що перевищують гранично допустимий рівень, просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 243000,00 грн.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 08 липня 2014 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15000,00 грн., а також - на користь держави 229,40 грн. судового збору.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 29 серпня 2014 року виправлено описку в оскаржуваному рішення, зокрема усунуто розбіжність в зазначенні розміру судового збору стягнутого з відповідача (в резолютивній частині рішення та в його повному тексі) та вірно зазначено, що судовий збір стягнуто в розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» поставив питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення не прийняв до уваги, що при влаштуванні позивача на роботу, його було ознайомлено з умовами праці та їх можливими наслідками для здоров'я останнього. Проте позивач добровільно працював на підприємстві та жодних заперечень з його боку до роботодавця не надходило. Також представник відповідача в апеляційній скарзі зазначив, що судом не з'ясовано чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, за яких обставин чи якими діями вони були заподіяні та з чого позивач виходив визначаючи розмір моральної шкоди.

В письмових запереченнях представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та його ухвалення з дотриманням норм матеріального та процесуального права просила відхилити апеляційну скаргу, залишивши оскаржуване рішення без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 з 15.11.1995 року працював на підприємстві відповідача на посадах підземного гірничого робітника, підземного прохідника, машиніста бурової установки в шахті «Октябрська». 24.04.2013 року звільнений у зв`язку з виходом на пенсію (а.с.7-12).

26.09.2013 року Рішенням Лікувально-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини позивачеві було встановлено діагноз: радикулопатія шийна і попереко-крижова з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями і стійким больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового і ліктьового пері артрозу, деформуючого артрозу колінних суглобів; вегетативно-сенсорна полінейропатія рук з помірно вираженим периферичним ангіодистонічним синдромом та трофічними порушеннями на кистях (а.с.22-24).

Висновком МСЕК від 25 листопада 2013 року позивачу первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 30% та призначено наступний переогляд на 01.11.2014 року (а.с.21).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_5 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності, у зв'язку з цим, підстав для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно акту розслідування професійного захворювання від 10 жовтня 2013 року (а.с.17-20) причиною виникнення професійного захворювання стало перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_5 моральної шкоди, спростовуються оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, внаслідок отриманого професійного захворювання позивач час від часу змушений звертатись до лікарів , що підтверджується виписними епікризами; змінився його звичний ритм життя, зменшилась активність його життєвої діяльності, він змушений прикладати багато зусиль для організації свого життя та постійного підтримання працездатності.

Колегія суддів вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачеві ОСОБА_5, в результаті ушкодження здоров'я, моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що позивачеві було відомо про можливі наслідки впливу шкідливих умов праці на стан його здоров'я та добровільне продовження праці в таких умовах, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив працівника з умовами праці та попередив про їх шкідливість не звільняє відповідача від законодавчо встановленого обов'язку забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди " № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, істотність вимушених змін в його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили.

У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про необґрунтованість розміру моральної шкоди колегія суддів вважає безпідставними.

Відтак, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону, отже підлягає залишенню без змін, в той час як апеляційна скарга відхиленню, як недоведена.

Керуючись ст.ст. 303, 307, ст. 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» відхилити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 08 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: