Ухвала суду № 4104381, 18.06.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

        Справа №-22-а-16647/08                                                      Головуючий  у  1 інстанції Добрянська Я.І.

                                      Суддя доповідач Бистрик Г.М.                                         

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2009 року

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:            

головуючого:

суддів:    

при секретарі:Бистрик Г.М.,

Данилової М.В.,

Бараненка І.І.,

Шевчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2008 року у справі за позовом Повного товариства «Інтерінвест-Бета» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень та другу податкову вимогу,

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2007 року Повне товариство «Інтерінвест-Бета» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 06.03.2007 року № 0000532203/0, від 03.04.2007 року № 0000532203/1, від 14.06.2007 року № 0000532203/2, від 27.06.2007 року № 0000532203/3 на суму 664 824,00 грн., з яких 443 216,00 грн. - основний платіж та 221 608,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2008 року вимоги позивача задоволенні частково.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем в результаті проведення виїзної планової документальної перевірки позивача складено акт №20/2203/22930082 від 23.02.2007 року, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000532203/0 від 06.03.2007  року.

Не погоджуючись із спірним податковим повідомленням-рішенням позивач в порядку передбаченому п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» від 20.12.2000 року, звернувся зі скаргою до вище стоячого податкового органу, за результатами розгляду в задоволенні скарги позивача відмовлено.

З акту перевірки №20/2203/22930082 від 23.02.2007 року вбачається, що податковим органом встановлено  порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4ст. 7 цього Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачем безпідставно занижено податок на додану вартість на суму 443216,00 грн..

Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Технологія» укладено договір підряду від 01.06.2004 року №1/06 від 01.11.2004 року №01/11-04.

Між Повним товариством «Інтерінвест-Бета» та ТОВ «Будмайстер-Люкс» були укладені договори підряду від 02.06.2003 року №10/1-1 від 12.07.2003 року №10/1-2 від 01.09.2003 року №10/1-3 від 01.12.2003 року №10/1-4 та від 01.01.2004 року №10/1-5.

Виконання вище зазначених договорів підтверджується актами виконаних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи.  

Відповідно до пункту 1.7. Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).  

Підпунктом 7.2.1. п.7.2 ст. 7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З встановлених обставин справи судом першої інстанції, вбачається, що податкові накладні містять всі необхідні реквізити, відповідно до вимог зазначених в п.п. 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість»

Підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

- дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Повне товариство «Інтервент-Бета» у листопаді, грудні 2004 року та лютому-грудні 2005 року віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 422138 грн. по отриманих податкових накладних від ТОВ «Технологія-Т» за придбані будівельні роботи.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12.08.2005 року, яке набрало законної сили визнано недійсним, зокрема установчі документиTOB«Технологія-Т» з моменту їх складання - 15.03.2004 року, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартістьTOB«Технологія-Т» (Свідоцтво №38290220) з моменту внесення його до реєстру платників податків на додану вартість, тобто з 30.03.2004 року.

Повне товариство «Інтерінвест-Бета» у січні, березні 2004 року віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 21078,00 грн. по отриманих податкових накладних від ТОВ «Будмастер-люкс» за придбані ремонтно-будівельні роботи.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07.04.2005 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним, з моменту їх складання, Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВTOB«Будмастер-люкс» (Свідоцтво №37036496) з моменту внесення його до реєстру платників податків на додану вартість.

Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» особи, що підпадають під визначення платників податку згідно зі ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платники податку в органі державної податкової служби за місцем їх знаходження. Анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ здійснюється лише при настанні законодавчо встановлених випадків, відповідно до пп.9.6ст.9Закону України «Про податок на додану вартість». Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру, відповідно до п. 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України N79 від 01.03.2000 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року за N208/4429.

Правовий аналіз ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної (затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 року №165 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037) дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

З матеріалів справи вбачається, що на час здійснення господарських операцій та на момент складання податкових накладних, що видані Повному товариству «Інтервент-Бета» - ТОВ «Технологія» та ТОВ «Будмастер-Люкс» зареєстровані як платники податку на додану вартість і внесені до реєстру платників податку на додану вартість, підприємства вело фінансово – господарську діяльність, не були ліквідовані, що підтверджується самим Актом перевірки.

Суд першої інстанції дав належну правову оцінку, доказам наданими позивачем на підтвердження того, що у нього є належним чином оформлені податкові накладні, а отже вони правомірно віднесли до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся відповідачем, податок на додану вартість, сплачений у вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а тому податкові накладні, які були видані позивачеві, виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку і підстав вважати їх недійсними у відповідача не було, тому винесенні відповідачем податкові повідомлення рішення від 06.03.2007 року №0000532203/0, від 03.04.2007 року №0000532203/1, від 14.06.2007 року №0000532203/2, від 27.06.2007 року №0000532203/3 на суму 664824,00 грн. (з яких 443216,00 грн. – основний платіж та 221608,00 грн. – штрафні санкції) про донарахування суми податку на додану вартість є неправомірними та підлягають скасуванню.

Згідно з вимогами чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Окружним адміністративним судом міста Києва вірно визначено, що висновки відповідача про те, що позивачем порушені вимоги пп. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованим, а тому до позивача не може бути застосована відповідальність за порушення положень даної статті.

Задовольняючи частково вимоги позивача суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги щодо скасування рішення Подільського районного суду м. Києва від 12.08.2005 року про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Технологія-Т» задоволенню не підлягають, оскільки справа розглядалась судом в порядку цивільного судочинства, а порядок оскарження рішень визначено Цивільно-процесуальним кодексом України, тому розгляду в порядку адміністративного судочинства не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, доводи апелянта не спростовують висновків суду.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 – 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргувідповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва - залишити без задоволення, апостанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення суду виготовлено 23.06.2009 року.

Головуючий суддя:                                                                   Бистрик Г.М.                                                     

Судді:                                                                                          Данилова М.В.

                                                                                                     Бараненко І.І.