Ухвала суду № 4104326, 10.06.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  № 22-а-18091/08 р.                    Головуючий у першій інстанції: Маляренко А.В.

                                                                                                            Доповідач: Саприкіна І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2009 року                                                                                                          м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                      Саприкіної І.В.,

суддів:                                                                            Ізмайлової Т.Л., Романчук О.М.,

при секретарі:                                                                Пшегарницькій І.Е.,

         розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області на постанову Господарського суду Київської області від 22.01.2008 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр Славутич» до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

   ТОВ «Інженерно-технічний центр Славутич» звернулися до Господарського суду ,Київської області з адміністративним позовом до ДПІ у м. Славутичі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000022301/0 від 30.04.2007 р. про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 12763,00 грн. та нарахування штрафних фінансових санкцій в розмірі 6382,00 грн.

  Постановою Господарського суду Київської області від 22.01.2008 року позов задоволено в повному обсязі.

           Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ у м. Славутичі Київської області подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення Господарським судом Київської області  норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність оскаржуваного рішення, що є безумовними підставами для його скасування.

            Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

           Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка  ТОВ «Інженерно-технічний центр «Славутич» щодо правовідносин, що склалися з ТОВ «Фірма «Вімер» за період 2005-2006 р., за результатами якої складено акт № 3022/23/31966749 від 18.05.2007 р.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ  у м. Славутичі прийняли оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000022301/0 від 30.04.2007 р.

При винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач керувався рішенням Дніпровського районного суду м. Києва, яким визнано недійсним статут ТОВ «Фірма «Вімер», свідоцтво про реєстрацію і свідоцтво платника ПДВ з дати реєстрації. З огляду на вищевикладене, відповідач прийшов до висновку, що на підставі податкових накладних, які видавалися ТОВ «Фірма «Вімер» позивач не мав права відносити до податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка виникла в результаті господарської діяльності з ТОВ «Фірма «Вінер» на загальну суму 12763,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, а апеляційна інстанція погоджується з такими висновками Господарського суду Київської області з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України мають право, зокрема здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних із нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладений обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Згідно з ч. 8 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду.

Відповідно до п.п. 2.1.4 п.2.1 ст. 2 Наказу ДПА України «Про затвердження порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» вступна частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинна містити дату та номер направлення на виїзну планову чи позапланову перевірку, назва органу державноїподаткової служби, який його виписав. Дати та номери наказів керівника органу державної податкової служби на проведення позапланової перевірки, продовження термінів проведення перевірок. Якщо виїзна позапланова перевірка у відповідних випадках здійснюється на підставі рішення суду, зазначається назва суду, який прийняв відповідне рішення щодо здійснення виїзної позапланової перевірки, його номер та дата, термін проведення перевірки.

З акту перевірки вбачається, що у вступній частині відповідач зазначає, що даний акт складений про результати проведення невиїзної позапланової документальної перевірки, але далі по тексту відповідач посилається на проведену ним виїзну позапланову документальну перевірку позивача.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що перевірка ТОВ «Інженерно-технічний центр - Славутич» проводилась без рішення керівника податкового органу, яке оформлюється наказом на проведення перевірки, що є порушенням Наказу ДПА України «Про затвердження порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».

Крім того, згідно зі ст. 91, 92 Цивільного Кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Фірма «Вімер» було зареєстроване в ЄДРПОУ 31.05.05 p., тобто з цього моменту товариство мало законні підстави здійснювати господарську діяльність.

05.09.2005 р. між позивачем та ТОВ «Фірма «Вімер» було укладено договір             № 05/09/05-ПР на підставі якого, позивач в період з липня 2005 по січень 2006 р. здійснював господарську діяльність.

Для здійснення господарської діяльності і належного виконання договору укладеного між позивачем та ТОВ «Фірма «Вімер», останнім було надано позивачу завірені копії документів (свідоцтво платника ПДВ № 39092004 від 21.06.05 р. свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 31.05.05 p.), які дають підстави вважати, що ТОВ «Фірма «Вімер» на момент виконання умов договору мали право виписувати податкові накладні.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідно здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та наявність належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з до вимогами чинного законодавства України ТОВ «Фірма «Вімер» видала позивачу наступні податкові накладні:

- № 214 від 28.12.05 р.

- № 145 від 21.11.05 р.

- № 120 від 16.11.05 р.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна заповнена у відповідності із вимогами Порядку заповнення податкової накладної, тобто вона містить всі необхідні реквізити та підписи посадових осіб товариства.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувачам та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З вищенаведеного випливає, що позивач правомірно нарахував податковий кредит на підставі податкових накладних, які були видані ТОВ «Фірма «Вімер».

           Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з незначним порушенням норм матеріального і процесуального права, що в жодному разі не призвело до неправильного вирішення спору.

              Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм  матеріального та процесуального права.

               За таких підстав, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області на постанову Господарського суду Київської області від 22.01.2008 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр Славутич» до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

у х в а л  и  л  а :

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області – відмовити.

Постанову Господарського суду Київської області від 22.01.2008 року – залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

            Головуючий:  суддя:

            Судді: