Рішення № 41041169, 22.10.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/96/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

22.10.2014 справа № 908/3559/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХМЕД КАРДІО», (юридична адреса: 83016, м. Донецьк, вул. Ветеринарна, буд. 14; поштова адреса: 02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 22/172)

до відповідача Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня станції Донецьк ДП «Донецька залізниця», (83114, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 60)

про стягнення 749450,00 грн. основного боргу за поставлений товар, 83188,95 грн. інфляційного нарахування на суму боргу та 11149,35 грн. 3 % річних

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - Ткаченко Н.С., довіреність б/н від 14.04.2014 р.;

від відповідача - не з'явився;

24.09.2014 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХМЕД КАРДІО», м. Донецьк (ТОВ «ТЕХМЕД КАРДІО») з позовною заявою до Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня станції Донецьк ДП «Донецька залізниця», м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором про закупівлю товару за державні кошти № 203 від 22.07.2013 р., що складається з 749450,00 грн. основного боргу за поставлений товар, 83188,95 грн. інфляційного нарахування на суму боргу та 11149,35 грн. 3 % річних.

Згідно Протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 24.09.2014 р. справу № 908/3559/14 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.09.2014 р. на підставі Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку із проведенням антитерористичної операції» та розпорядження Вищого господарського суду України № 28-р від 02.099.2014 р. порушено провадження у справі № 908/3559/14, справі № 908/3559/14 присвоєно номер провадження справи 4/96/14, судове засідання призначено на 22.10.2014 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 22.10.2014 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в судове засідання 22.10.2014 р. не з'явився. 21.10.2014 р. на адресу господарського суду Запорізької області від Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня станції Донецьк ДП «Донецька залізниця» надійшов відзив на позовну заяву, за текстом якого відповідач просить суд розглянути спір у справі № 908/3559/14 за наявними матеріалами без участі в судовому засіданні уповноваженого представника відповідача у зв'язку із неможливістю забезпечити його явку в судове зсідання. Також за текстом відзиву відповідачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі № 908/3559/14 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області. Заявлене клопотання вмотивоване тим, що відповідач є бюджетною організацією, яка фінансується з державного бюджету України. Відповідач є лише розпорядником бюджетних коштів, а оплату платіжних доручень, які виставляє ДЗ «Дорожня клінічна лікарня станції Донецьк ДП «Донецька залізниця», здійснює саме Управління державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області.

Позивач проти клопотання про вирішення спору за відсутністю представника відповідача не заперечив, а проти залучення третьої особи у справі № 908/3559/14 заперечив, так як вважає, що відсутні процесуальні підстави для залучення до участі у справі № 908/3559/14 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про вирішення спору по суті без участі його уповноваженого представника, суд вважає, що клопотання подане у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України, не суперечить правам та охоронюваним законом інтересам сторін та підлягає задоволенню судом.

В п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вище викладене, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Клопотання про залучення до участі у справі № 908/3559/14 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області судом відхиляється як необґрунтоване, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі з ініціативи господарського суду.

Дослідивши матеріали справи № 908/3559/14 суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, оскільки наведені відповідачем доводи в обґрунтування клопотання не свідчать, що судове рішення у справі № 908/3559/14 може вплинути на права та обов'язки Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області щодо однієї зі сторін у даній справі.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст., ст. 96, 525, 526, 625, 629, 655, 692 ЦК України, ст., ст. 174, 193, 265 ГК України і заявлені з підстав невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю товару за державні кошти № 203 від 22.07.2013 р., укладеного позивачем та відповідачем. Так, на виконання взятих на себе за умовами договору зобов'язань позивач за видатковою накладною № ТМ-0000178 від 12.12.2013 р. здійснив поставку відповідачу обумовленого договором та специфікацією до нього товару (інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні (32.52.1). Хірургічний комплекс для проведення малоінвазивних втручань в лапароскопії та урології - 1 компл.) на загальну суму 749450,00 грн. Відповідач товар отримав, про що свідчать підписи уповноваженої особи відповідача скріплені печаткою підприємства на видатковій накладній № ТМ-0000178 від 12.12.2013 р., акті прийому-передачі від 12.12.2013 р. та акті введення до експлуатації від 12.12.2013 р. На оплату отриманого товару відповідачу був виставлений рахунок-фактура № ТМ 0000085 від 12.12.2013 р. Однак в порушення умов договору за отриманий товар відповідач не розрахувався. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 749450,00 грн. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної норми закону позивачем відповідачу за порушення строків розрахунків за договором про закупівлю товару за державні кошти № 203 від 22.07.2013 р. здійснено інфляційне нарахування на суму основного боргу в розмірі 83188,95 грн. та нараховано 11149,35 грн. 3 % річних. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечив, що на виконання умов договору про закупівлю товару за державні кошти № 203 від 22.07.2013 р. позивач поставив товар (інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні (32.52.1). Хірургічний комплекс для проведення малоінвазивних втручань в лапароскопії та урології - 1 компл.) на загальну суму 749450,00 грн. Проте відповідач вважає, що його вина у неоплаті поставленого за договором № 203 від 22.07.2013 р. товару відсутня, оскільки відповідач своєчасно надіслав платіжне доручення на суму 749450,00 грн. про оплату рахунку до Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, однак казначейством не було здійснено оплату не зважаючи на наявність коштів на рахунках лікарні. Крім того, відповідач просить суд врахувати, що заборгованість перед позивачем, яка заявлена до стягнення у справі № 908/3559/14, виникла у 2013 році. З 01.01.2014 р. почав діяти новий бюджетний рік, був складений кошторис на 2014 рік, в якому головний розпорядник в особі держави не передбачив кошти на сплату заборгованостей минулих років. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в частині стягнення 3 % річних, інфляційних нарахувань на суму боргу та судового збору.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

22.07.2013 р. ТОВ «ТЕХМЕД КАРДІО» (позивачем у справі) та Державним закладом «Дорожня клінічна лікарня станції Донецьк ДП «Донецька залізниця» (відповідачем у справі) був укладений Договір про закупівлю товару за державні кошти № 203 з відповідними додатками до нього та подальшими змінами і доповненнями, внесеними додатковою угодою (далі за текстом - Договір).

За умовами Договору позивач (Постачальник) зобов'язався у 2013 році поставити відповідачу (Замовнику) товари, зазначені в специфікації до Договору (Додаток № 1), а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар. Найменування товару - інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні (32.52.1). (Хірургічний комплекс для проведення малоінвазивних втручань в лапароскопії та урології - 1 компл.) (пункти 1.1 і 1.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору сторони обумовили, що сума Договору становить 749450,00 грн. без ПДВ, відповідно до п.п. 197.1.27 ст.197 Податкового кодексу України.

Згідно з п., п. 5.1 - 5.3 Договору строк поставки товару не пізніше 3 робочих днів з дати узгодження відповідної заявки протягом червня - грудня 2013 року. Постачання товару здійснюється за адресою: 83114, м. Донецьк, вул. Університетська, 60, на умовах, узгоджених сторонами та вказаних в заявці відповідача, погодженої з позивачем. Позивач зобов'язаний поставити відповідачу товар в асортименті, відповідно до специфікації (Додаток № 1).

Датою постачання товару є дата приймання відповідачем товару в місці постачання у відповідності до п. 5.2 цього Договору, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на всіх примірниках видаткової накладної та печаткою установи на підставі відповідної довіреності. (п. 5.4 Договору).

За умовами п. 6.1.1 Договору відповідач прийняв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, якому кореспондується право позивача своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар відповідно до п. 6.4.1 Договору.

В свою чергу, згідно з п. 6.3.1 позивач зобов'язався забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, відповідно до умов Договору сторонами була оформлена та підписана Специфікація (Додаток № 1 до Договору), якою сторони обумовили поставку інструментів і приладів медичних, хірургічних та стоматологічних (32.52.1). (Хірургічний комплекс для проведення малоінвазивних втручань в лапароскопії та урології - 1 компл.) на загальну суму 749450,00,00 грн. без ПДВ. (а.с. 15-17)

Матеріалами справи доведено та сторонами у справі не заперечується, що на виконання умов Договору позивач за видатковою накладною № ТМ-0000178 від 12.12.2013 р. поставив відповідачу Хірургічний комплекс для проведення малоінвазивних втручань в лапароскопії та урології у кількості 1 комплект на загальну суму 749450,00,00 грн. без ПДВ.

Вказана вище видаткова накладна № ТМ-0000178 від 12.12.2013 р., за якою відповідачу поставлявся товар, узгоджена між позивачем і відповідачем, має підписи уповноважених осіб сторін та скріплена печатками позивача і відповідача. (а.с. 19-21)

Поставлений товар був отриманий відповідачем без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підпис уповноваженої особи відповідача на зазначеній вище видатковій накладній та складені і підписані сторонами і скріплені печатками підприємств Акт прийому-передачі від 12.12.2013 р. до Договору № 203 від 22.07.2013 р. і Акт введення до експлуатації від 12.12.2013 р. до Договору № 203 від 22.07.2013 р. (а.с. 25-30)

При цьому, відповідно до вимог діючого законодавства відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Тобто, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на любому документі вважається поставленою з відома її керівника або суб'єкта господарської діяльності без створення юридичної особи.

Крім того, у письмовому відзиві на позовну заяву, залученому до матеріалів справи, відповідач не заперечив про факту отримання від позивача на виконання умов Договору про закупівлю товару за державні кошти № 203 від 22.07.2013 р. товару (інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні (32.52.1). Хірургічний комплекс для проведення малоінвазивних втручань в лапароскопії та урології - 1 компл.) на загальну суму 749450,00 грн.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору підтверджується видатковою накладною № ТМ-0000178 від 12.12.2013 р. на суму 749450,00,00 грн. без ПДВ. (Оригінали зазначених вище документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії - залучені до матеріалів справи).

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

На оплату поставленого товару позивачем відповідачу був виставлений рахунок-фактура № ТМ-0000085 від 12.12.2013 р. на суму 749450 грн.

За умовами п., п. 4.1 і 4.2 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником вартості комплекту по безготівковому розрахунку протягом 30 календарних днів з моменту одержання товару за цінами згідно видаткової накладної при наявності коштів на рахунку Замовника. Ціна, вказана в видатковій накладні, містить в собі вартість відвантаження, пакування, маркування, доставки.

При цьому, пунктом 4.4 Договору сторони обумовили, що платежі за Договором здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, згідно ст. 23 Бюджетного кодексу України.

За своєю правою природою укладений сторонами Договір про закупівлю товару за державні кошти № 203 від 22.07.2013 р. є договором поставки.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена негайно після такого прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» і в п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Виходячи з умов п. 4.1 Договору строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу за видатковою накладною № ТМ-0000178 від 12.12.2013 р., настав 11.01.2014 р.

Проте, в порушення умов Договору оплату отриманого товару відповідач не здійснив.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 203 від 22.07.2013 р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства, у зв'язку із чим станом на час вирішення справи в судовому засіданні за ним рахується заборгованість за отриманий товар в сумі 749450 грн.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що відповідач оплату за отриманий товар за Договором про закупівлю товару за державні кошти № 203 від 22.07.2013 р. не здійснив, факт наявності заборгованості Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня станції Донецьк ДП «Донецька залізниця» перед ТОВ «ТЕХМЕД КАРДІО» в розмірі 749450,00 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Також в матеріалах справи наявний Акт зведення взаєморозрахунків з 01.01.2013 по 19.06.2014 р., підписаний позивачем і відповідачем і скріплений печатками підприємств, з якого вбачається, що відповідач визнав факт існування станом на 19.06.2014 р. заборгованості перед позивачем за Договором № 203 від 22.07.2013 р. по видатковій накладній № ТМ-0000178 від 12.12.213 р. в сумі 749450,00 грн. (а.с. 33)

Згідно з чинним законодавством України акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст., ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Щодо умов пунктів 4.1 і 4.4 Договору, якими передбачено, що оплата товару здійснюється при наявності коштів на рахунку Замовника та лише за наявності відповідного бюджетного призначення, згідно ст. 23 Бюджетного кодексу України, а також доводів відповідача про відсутність у кошторисі на 2014 рік коштів на сплату заборгованості за минулий рік, то суд вважає, що зазначені умови Договору і наведені відповідачем обставини не звільняють відповідача від виконання взятих ним на себе зобов'язань за Договором, в тому числі і грошових, оскільки самі лише обставини, пов'язані із фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не можуть вважитися підставою для звільнення від виконання грошових зобов'язань.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові № 11/446 від 15.05.2012 р. та Вищий господарський суд України в оглядовому листі № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р.

Стосовно твердження відповідача про відсутність його вини у неоплаті поставленого за Договором № 203 від 22.07.2013 р. товару, оскільки він своєчасно надіслав платіжне доручення на суму 749450,00 грн. до Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, однак казначейством не було здійснено оплату не зважаючи на наявність коштів на рахунках лікарні, то судом ці доводи відхиляються як необґрунтовані, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з п. 8.1 ст. 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до п. 32.2 ст. 32 названого Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги всі наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовну вимогу про стягнення 749450,00 грн. основного боргу за отриманий товар за Договором про закупівлю товару за державні кошти № 203 від 22.07.2013 р. документально підтвердженою, доведеною, заснованою на законі та такою, що підлягає задоволенню судом повністю.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому. суд наголошує, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума 3 % річних за неналежне виконання зобов'язань за Договором № 203 від 22.07.2013 р., згідно розрахунку позивача, становить 11149,35 грн. (розрахунок здійснено за період з 12.01.2014 р. по 11.07.2014 р.), а сума інфляційного нарахування на суму боргу, згідно розрахунку позивача, - становить 83188,95 грн.

Зазначені розрахунки судом перевірені та встановлено, що розрахунок 3 % річних позивачем виконано вірно.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій позивачем сумі 11149,35 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок позивачем виконані не вірно, оскільки ним не дотриманні рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» та п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань». Зокрема, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як вбачається з розрахунку позивача ним інфляційне нарахування на суму боргу здійснено окремо по кожному місяцю, без вирахування сукупного індексу інфляції за період прострочення платежу, що суперечить вище викладеним приписам законодавства.

Фактично у спірних правовідносинах стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 86688,67 грн. інфляційного нарахування на суму боргу. Однак, оскільки судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, зменшення розміру позовних вимог у відповідності до ч. 4 ст. 22 ГПК України є гарантованим процесуальним законом правом позивача до прийняття рішення по справі, а позивачем заявлено до стягнення 83188,95 грн. інфляційних нарахувань, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву суд визнав хибними.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня станції Донецьк ДП «Донецька залізниця» на користь ТОВ «ТЕХМЕД КАРДІО» 749450,00 грн. основного боргу за поставлений товар, 83188,95 грн. інфляційного нарахування на суму боргу та 11149,35 грн. 3 % річних документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Щодо прохання відповідача, викладеному у відзиві на позовну заяву, не покладати на нього сплату судового збору, то дослідивши доводи відповідача і матеріали справи, суд не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.07.2012 р. № 01-06/869/2012 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» та п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» за приписами статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може, зокрема, звільнити її від сплати судового збору. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані із фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, визначених для сплати судового збору, не можуть вважитися підставою для звільнення від такої сплати. Відповідачем не надано суду доказів, на підтвердження того, що його майновий стан унеможливлює сплату ним судового збору у встановленому порядку і розмірі, а вина відповідача у невиконання взятих на себе грошових зобов'язань доведена матеріалами справи.

Керуючись ст., ст. 22, 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХМЕД КАРДІО», м. Донецьк до Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня станції Донецьк ДП «Донецька залізниця», м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором про закупівлю товару за державні кошти № 203 від 22.07.2013 р. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня станції Донецьк ДП «Донецька залізниця», (83114, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 60, код ЄДРПОУ 01112161) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХМЕД КАРДІО», (юридична адреса: 83016, м. Донецьк, вул. Ветеринарна, буд. 14; поштова адреса: 02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 22/172, код ЄДРПОУ 38471929) 749450 (сімсот сорок дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 83188 (вісімдесят три тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 95 коп. інфляційного нарахування на суму боргу, 11149 (одинадцять тисяч сто сорок дев'ять) грн. 35 коп. 3 % річних та 16876 (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "23" жовтня 2014 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.