Постанова № 41040066, 20.10.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2014 року Справа № 904/3663/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: Новиков О.Є. представник, довіреність №08,42-186/84-3254 від 17.12.13;

від відповідача: Шустов Є.Ф. представник, довіреність №б/н від 26.06.13;

представник третьої особи у судове засідання не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2014р. у справі №904/3663/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м.Київ

до Приватного підприємства "Г.Е.Р.А.К.Л.", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ

про передання іпотечного майна в управління

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2014р. у справі №904/3663/14 (суддя Петренко І.В.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Приватного підприємства "Г.Е.Р.А.К.Л." про передання в управління та про встановлення порядку управління належного Приватному підприємству "Г.Е.Р.А.К.Л." нерухомого майна - предмету іпотеки за Іпотечним договором №226 від 31.03.2006р., посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованим в реєстрі за №1063, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 2969508) - до моменту державної реєстрації права власності за позивачем.

Рішення суду першої інстанції про відмову в позові вмотивовано тим, що, як встановив суд на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2013р. у справі №904/4762/13 суд вже задовольнив вимоги іпотекодержателя одним з можливих за діючим законодавством способів, а саме визнав за позивачем право власності, а не звернув стягнення шляхом реалізації предмету іпотеки. Виходячи ж із змісту позовних вимог позивача у даній справі, позивач просив суд передати предмет іпотеки в управління не до його реалізації (в порядку ст. 34 Закону України "Про іпотеку"), а до моменту державної реєстрації права власності за позивачем на предмет іпотеки, що не одне й те саме. Однак передача нерухомого майна в управління позивачу є нічим іншим, як набуття ним правомочностей володіння та користування майном, що вже раніше було вирішено судом. Також, аналізуючи зміст іпотечного договору №226 від 31.03.2006р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №1063, суд прийшов до висновку, що позивач просить передати в його управління нерухоме майно, яке не є предметом іпотеки у відповідності до укладеного між сторонами договору, тому виходячи ще й з цих міркувань суд позбавлений змоги передати нерухоме майно в управління позивача. Також суд врахував, що позивач не надав суду належні докази, що спірне нерухоме майно використовується відповідачем з метою отримання продукції, плодів та доходів, та не надав належні докази незалежного, з боку відповідача, господарського використання нерухомого майна, а саме нецільового його використання. При постановленні рішення суд керувався, зокрема, нормами ст.ст. 317, 546, 575, 590 Цивільного кодексу України, ст.ст. 9, 10, 33, 34, 41 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України тощо.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач - ПАТ "Укрсоцбанк" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2014р. у справі №904/3663/14 та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права та не відповідає обставинам справи. В обґрунтування своїх вимог у апеляційній скарзі позивач вказує, що всі зміни, які стали частиною предмета іпотеки, стали невід'ємною частиною майна, яке було передано в іпотеку позивачу та на них в повній мірі поширюється іпотека. Вказує, що суть іпотеки полягає в наданні іпотекодержателю права задовольнити свої вимоги за рахунок переданого в заставу нерухомого майна у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання за забезпеченим іпотекою договором перед кредитором, а згідно ст. 34 Закону України "Про іпотеку", після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем та іпотекодержателем або рішенням суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період його реалізації у порядку, встановленим цим законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Вважає, що чинним законодавством України, зокрема положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України, не виключається право на звернення до суду із позовною заявою про передачу майна в управління в не залежності від того, чи є рішення суду, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки. На думку позивача, основним завданням окремого правового інституту передачі іпотечного майна в управління є встановлення додаткового механізму, направленого на захист прав кредитора, шляхом надання іпотекодержателю права на отримання продукції, плодів і доходів від управління іпотечним майном, які в свою чергу направляються на задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора, який не було реалізовано судом першої інстанції.

Третя особа - ОСОБА_3 в судові засідання під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не з'явився, уповноваженого представника не направив, відзив по суті апеляційної скарги не надав.

З огляду на те, що ОСОБА_3 був належним чином повідомлений апеляційним господарським судом про час і місце слухання справи за адресою його реєстрації, але надіслані на його адресу ухвали суду були повернуті підприємством поштового зв'язку з відміткою про неможливість вручення через вибуття адресату, колегія суддів визнала можливим розглянути справу за відсутності цього учасника судового процесу за наявними в ній матеріалами.

В судових засіданнях представники позивача підтримали вимоги у апеляційній скарзі, просили їх повністю задовольнити.

Представник відповідача на задоволенні апеляційної скарги заперечував з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які були присутні в судових засіданнях, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено із матеріалів судової справи, 31.03.06р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та фізичною особою ОСОБА_3 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №09.2/120-6, відповідно до умов якого банк в межах максимального ліміту заборгованості до 3000000,00 доларів США надав ОСОБА_3 окремими частинами у тимчасове користування грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та малим приватним підприємством фірмою "ГЕРАКЛ" 31.03.06р. було укладено іпотечний договір №226 посвідчений ОСОБА_4 нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, за реєстровим №1063 (в подальшому іпотечний договір).

У відповідності до вказаного Іпотечного договору, іпотекодавець як майновий поручитель передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором про надання відновлювальної кредитної лінії №09.2/120-6 від 31.03.06р. нерухоме майно, а саме: частину прибудови адміністративного призначення літ. А1-4 до будівлі літ. А-2: приміщення №ІІІ поз. 1-20 заг.пл. 333,5 кв.м у підвалі; приміщення №1 поз. 1-7, 57-60 заг.пл. 242,3 кв.м на другому поверсі; поз.19-38 заг.пл.476,8 кв.м. на третьому поверсі; поз.39-56 заг.пл. 474,1 кв.м. на четвертому поверсі; приміщення №V поз. 1-3 заг.пл.44.8 кв.м.; загальною площею 2111,8 кв.м., приміщення №ІV-арка поз.1-2 (спільного користування), загальною площею 113,3 кв.м., і ґанки літ а11, а16, вхід у підвал літ.а10, приямки літ.а12-а15, І-мостіння. Адміністративно-торгівельний будинок літ.А-2, А"-1: в підвалі приміщ.№1 поз.1-15, V1 заг.пл. 271,0 кв.м.; на І поверсі приміщення №7 поз.1-13, приміщ. №7 поз.1-3; приміщ. №8 поз.ІІІ, V, V, І заг.площ. 279,9кв.м.; на ІІ поверсі приміщ. №4 поз.1-10, І, VII, VIII заг. пл. 214.0кв.м., мансарда 1-23, VIII', VII' заг.пл. 403,6 кв.м заг.пл.1168,5 кв.м., ґанки а, а1, а3, а9, приямки а4, а5, вхід до підвалу а8, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (надалі - предмет іпотеки).

ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, що підтверджується рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27.01.2012р., яке набрало законної сили 18.05.2013р. Цим рішенням стягнуто з ОСОБА_3. на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" суму заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №09.2/120-6 від 31.03.2006р. та додатковими угодами до нього в розмірі 110237352,90 грн. Дане рішення суду ОСОБА_3 також не виконав.

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", створеного в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства. Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" належать всі права та обов'язки, все рухоме та нерухоме майно, які належали акціонерно-комерційному банку соціального розвитку "Укрсоцбанк".

24.11.2010р. між приватним підприємством "Г.Е.Р.А.К.Л." та приватним підприємством "Фірма "ГЕРАКЛ" укладено договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець приватне підприємство "Фірма "ГЕРАКЛ" передало в іпотеку предмет іпотеки приватному підприємству "Г.Е.Р.А.К.Л.", який перебував в іпотеці публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк".

У зв'язку із невиконанням ОСОБА_3 вище вказаного рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27.01.2012р. ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до господарського суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_3

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2013р. по справі №904/4762/13 було визнано недійсним договір іпотеки від 24.11.10р. укладений між приватним підприємством "Г.Е.Р.А.К.Л." та приватним підприємством "Фірма "ГЕРАКЛ", який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 19157. Також в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №09.2/120-6 від 31.03.2006р. в сумі 50438000,00 грн., звернене стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №226 від 31.03.2006р. посвідченому приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованому у реєстрі за №1063, а також було визнано право власності на нього за позивачем. Це рішення суду було оскаржене відповідачем однак залишене без змін та є чинним на сьогоднішній час.

До теперішнього часу власником предмета іпотеки згідно даних державного реєстру власників нерухомого майна є відповідач, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" №3110 від 26.08.2010р. та Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 02.09.2010р. Цей факт також встановлений рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22.06.2012р. по справі №403/8065/12 за заявою ОСОБА_7 про перегляд рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2011р. за нововиявленими обставинами. Вказане рішення набрало законної сили.

З огляду на той факт, що наразі рішення суду про визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки у встановленому законодавством України порядку не виконано, а право власності на іпотечне нерухоме майно за позивачем не зареєстроване, позивач, посилаючись на встановлене ст. 34 Закону України "Про іпотеку" право іпотекодержателя отримати на підставі окремого рішення суду іпотечне нерухоме майно в управління, звернувся до господарського суду з позовною заявою, яка є предметом розгляду у даній справі, про передачі йому нерухомого майна - предмету іпотеки в управління та про встановлення судом порядку такого управління - до моменту державної реєстрації за позивачем прав власності.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ст. 575 Цивільного кодексу України, одним із окремих видів застав є іпотека - застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про іпотеку", іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Згідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У відповідності до ст. 34 Закону України "Про іпотеку", після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період його реалізації у порядку, встановленому цим Законом.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, оскільки рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2013р. у справі №904/4762/13 були задоволені позовні вимоги позивача - ПАТ "Укрсоцбанк" та в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_3 перед позивачем за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №09.2/120-6 від 31.03.2006р. було звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №226 від 31.03.2006р., посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі за №1063, і відповідно до цього договору за позивачем було визнано право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення адміністративно торгівельної будівлі за адресою АДРЕСА_1, то господарський суд вже вирішив між сторонами спір щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі позивачу (іпотекодержателю) всіх правомочностей власника спірних приміщень.

У відповідності до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Виходячи з наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позивач у передбачений законом спосіб набув всіх правомочностей власника приміщення, тому суд позбавлений можливості передати позивачу спірне майно в управління, оскільки правомочності власника вже і так передбачають право володіння та користування майном його власником.

Щодо тимчасових перешкод у реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно, на яке було звернуте стягнення на користь позивача, то колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду, що це питання знаходиться поза компетенцією господарського суду та залежить лише від волі позивача, який і повинен здійснити необхідні для цього дії.

Відтак, оскільки ст. 34 Закону України "Про іпотеку" не передбачає можливості передання спірного нерухомого майна в управління до моменту державної реєстрації права власності на нього за позивачем, тобто позовні вимоги позивача не ґрунтуються в даному випадку на законі, є й вірним висновок місцевого господарського суду, що позивачем обраний неналежний в даному випадку спосіб захисту свого права.

Щодо інших доводів апеляційної скарги позивача, то вони зводяться лише до переоцінки вищенаведених висновків суду першої інстанції та не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні повно встановлені фактичні обставини справи, яким надана вірна оцінка, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, і підстав для скасування або зміни цього рішення, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, немає. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати позивача, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на цю особу.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м.Київ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2014р. у справі №904/3663/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено - 24.10.2014р.

Головуючий суддя І. М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна