Вирок № 41036270, 21.10.2014, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа №545/2708/14-к

Провадження №1-кп/545/152/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2014 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шелудякова Л.В.,

при секретарі Лабовкіній Г.Г.,

з участю прокурора Степаненко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Полтава, громадянина України, освіта середня, зареєстрованого АДРЕСА_2, офіційно не працюючого, проживаючого АДРЕСА_2, раніше судимого:

- вироком Полтавського районного суду від 16 жовтня 1998 року за ч. 1 ст. 101 КК України, до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;

- вироком Полтавського районного суду від 02 січня 2002 року за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст.194, ст. 42 КК України, до позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 43 КК України приєднано вирок Полтавського районного суду від 16 жовтня 1998 року, остаточно засуджений на 4 роки позбавлення волі;

- вироком Полтавського районного суду від 10 листопада 2004 року за ч.2 ст.189 КК України до позбавлення волі на строк 5 років, на підстав ст.81 КК України звільнений умовно-достроково 22 травня 2008 року, невідбутий строк 1 рік 5 місяців 26 днів;

- вироком Полтавського районного суду від 11 листопада 2011 року за ч.2 ст.122 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з обвинувальним актом обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.

08 лютого 2014 року близько 20 годині, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1, під час сварки з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, наніс ОСОБА_3 кулаком лівої руки удар в область щелепи справа, потім наніс долонею правої руки в область лівої щоки близько десяти ударів та кистю правої руки в ніс близько шести ударів, більше двох ударів кулаком в область потиличної частини голови зліва та справа, декілька ударів кулаком в область скроні справа. Після чого схопив її правою рукою за волосся наніс потерпілій близько п'яти ударів ногою в область лівого стегна, та вдарив обличчям об обличчя ОСОБА_3 та ОСОБА_2, від чого потерпіла ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта №594 за ступенем тяжкості умовно можна розділити на наступні групи: а) закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку та гематоми м'яких тканин обличчя справа, кваліфікуються тільки у своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я: б) гематома м'яких тканин лівої сідниці, кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я; в) синці та садно шкіри нижньої правої кінцівки, кваліфікуються як у своїй сукупності так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження.

Водночас, ОСОБА_1, діючи з прямим умислом, наніс ОСОБА_2 один удар кулаком в область правого ока, після чого взяв за волосся рукою, та продовжив бити потиличною частиною голови об стіну площадки. Після цього ОСОБА_1 наніс їй декілька ударів ногою в область живота, декілька ударів в область лівого стегна. В той час, коли ОСОБА_2 підвелася, ОСОБА_1 наніс їй декілька ударів кулаком в область грудей, в область лівого плеча, бив головою об голову ОСОБА_3, від чого ОСОБА_2 впала на підлогу. Не зупинившись на досягнутому, ОСОБА_1 продовжував наносити удари ОСОБА_2 ногою по спині, схопив її руками за горло та бив головою об стіну, виривав волосся на голові, від чого потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта №594 за ступенем тяжкості умовно можна розділити на наступні групи: а) гематоми м'яких тканин обличчя та верхньої правої кінцівки, кваліфікуються, як у своїй сукупності, так і кожна окремо, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; б) синці та садно шкіри верхньої правої і нижньої лівої кінцівок, забій шийного відділу хребта та розрідження волосся тім'яної ділянки, кваліфікуються, як у своїй сукупності, так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в обсязі пред'явленого обвинувачення визнав повністю, обставини, встановлені під час досудового розслідування підтвердив, щиро розкаявся у вчиненому. Дав показання про те, що він близько 20 годині 08 лютого 2014 року виламав дробиною двері у квартиру АДРЕСА_1, де проживають потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та заподіяв останнім тілесні ушкодження.

Крім повного визнання своєї вини самим обвинуваченим, його вина у скоєному злочині підтверджується свідченнями потерпілої ОСОБА_3, яка показала, що ОСОБА_1 08 лютого 2014 року у вечорі, в черговий раз прийшов до її квартири, де вона знаходилась із своєю матір'ю ОСОБА_2, вибив двері, вчинив сварку, від час якої наніс їй удар в область щелепи справа кулаком лівої руки, потім наніс долонею правої руки в область лівої щоки близько 10 ударів та кистю правої руки в ніс близько 6 ударів, більше 2 ударів кулаком в область потиличної частини голови зліва та справа, декілька ударів кулаком в область скроні справа. Після чого схопив її правою рукою за волосся наніс близько 5 ударів ногою в область лівого стегна, та вдарив її обличчям об обличчя матері.

Потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що у вечорі 08 лютого 2014 року ОСОБА_1, виламав двері до її квартири та наніс їй один удар кулаком в область правого ока, після чого взяв за волосся рукою, та продовжив бити потиличною частиною голови об стіну площадки. Потім наніс їй декілька ударів ногою в область живота, декілька ударів в область лівого стегна. В той час, коли вона підвелася, наніс їй декілька ударів кулаком в область грудей, в область лівого плеча, бив головою об голову ОСОБА_3, від чого вона впала на підлогу, де ОСОБА_1 продовжував наносити їй удари ногою по спині, схопив її руками за горло та бив головою об стіну, виривав волосся на голові.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що у вечорі 08 лютого 2014 року йому зателефонувала його донька ОСОБА_3 та попросила швидко прийти до її квартирі, оскільки там з ними вчинив бійку ОСОБА_1 Коли він підійшов до дому, біля під'їзду зустрів ОСОБА_1, якого з будинку витягував незнайомий йому чоловік. Коли зайшов до квартири, побачив, що його доньки ОСОБА_3 та бувшій дружині ОСОБА_2 нанесені чисельні тілесні ушкодження, як вони йому пояснили, це вчинив з ними ОСОБА_1

Допитана судом свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона проживає АДРЕСА_1, яка знаходиться на однієї площадці з квартирою НОМЕР_1, де проживають ОСОБА_3 та ОСОБА_2 У вечорі 08 лютого 2014 року почула стук в двері квартири НОМЕР_1 та відчинила двері своєї квартири на площадку, побачила ОСОБА_1, який стукав у двері квартири ОСОБА_2. Коли ОСОБА_1 її побачив, сказав, щоб вона зачинила свої двері. Вона злякалась та зачинила двері своєї квартири.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що 08 лютого 2014 року ввечері почула сильний стук у двері квартири ОСОБА_2, що там відбувалась вона не бачила.

На підставі п.3 ст.349 КПК України з врахуванням думки учасників судового процесу суд визнав за недоцільне досліджувати письмові докази по справі щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився дослідженням обставин, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому учасниками судового провадження судом роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.125 КК України, як умисне спричинення легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілих.

За скоєне він підлягає відповідальності.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, у відповідності до ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, який на період вчинення інкримінованого йому злочину офіційно не працював, має постійне місце проживання, не перебуває в шлюбі. Як у період інкримінованого правопорушення, так і у теперішній час міг і може усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом не потребує застосування примусових заходів медичного характеру.

На диспансерному обліку у лікаря-нарколога ОСОБА_1 не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

На підставі ст.66 КК України як обставину, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує його щире каяття у скоєному, яке виразилось в усвідомленні ним своєї провини та засудженні своєї протиправної поведінки.

Обставиною, яка на підставі ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 є рецидив злочину.

До ухвалення вказаного вироку обвинувачений ОСОБА_1 11 листопада 2013 року Полтавським районним судом Полтавської області був засуджений за ч.2 ст.122 КК України до покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, на підстав ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки.

З врахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7, уразі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробовуванням (ст.75, 104 КК України), або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково, в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі, зокрема і тоді, коли останнім за часом вироком призначається більш м'які види покарання.

При призначенні покарання, суд також враховує характер і ступень тяжкості злочину, конкретні обставини справи, відношення обвинуваченого до скоєного, а також інші обставини справи у їх сукупності, та визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 і попередження нових злочинів призначення йому основного покарання, пов'язаного з утриманням в умовах його ізоляції від суспільства та у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, так як відсутні передбачені ст.69 КК України умови та підстави призначення обвинуваченому ОСОБА_1 більш м'якого покарання, ніж передбачене законом і відсутні обставини, які б давали суду підстави прийти до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без відбування ним покарання.

Суд вважає необхідним застосувати ст.71 КК України та до призначеного судом покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2013 року, оскільки обвинувачений скоїв злочин в період умовного відбуття покарання за попереднім вироком.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком чинності.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з 03 вересня 2014 року, тобто з моменту взяття під варту.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі, що відповідає 1 (одному) року позбавлення волі згідно п.п.«б» п.1 ч.1 ст.72 КК України.

За сукупністю вироків, згідно ст.71 КК України, приєднати частково невідбуте покарання за вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2013 року та остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком чинності.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з 03 вересня 2014 року.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому, інші учасники мають право її отримати в суді.

Суддя Полтавського районного суду Л.В.Шелудяков