Ухвала суду № 41030698, 02.10.2014, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 136/245/14-ц Провадження № 22-ц/772/1866/2014Головуючий в суді першої інстанції Кривенко Д.Т.Категорія 47Доповідач Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Копаничук С.Г.

Суддів: Денишенко Т.О., Луценка В.В.

при секретарі: Кирилюк Л.М

за участю позивача ОСОБА_2, який також представляє інтереси позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Зозівської сільської ради Липовецького району, за участю третіх осіб: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36 про визнання незаконною протиправної бездіяльністі органу місцевого самоврядування, визнання незаконним та скасування рішення сільської ради за апеляційною скаргою Зозівської сільської ради на рішення Липовецького районного суду від 22 квітня 2014 року; за апеляційною скаргою депутата Зозівської сільської ради Порхуна Володимира Григоровича на окрему ухвалу Липовецького районного суду від 22 квітня 2014 року, -

В с т а н о в и л а :

В січні 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулись до суду з позовом до Зозівської сільської ради про визнання незаконною протиправної бездіяльністі органу місцевого самоврядування, визнання незаконним та скасування рішення сільської ради. Посилались на те, що рішенням Липовецького районного суду від 03.12.2012 року зобов'язано відповідача повторно вирішити клопотання позивачів від 03.09.2012, 16.08.2012 року про надання їм дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, проте, відповідач, в місячний строк, дані клопотання не розглянув, рішення з цих питань не прийняв. Крім того, 29.05.2013 року та 12.12.2013 року сесія сільської ради вирішила надати дозволи на розроблення таких проектів іншим громадянам, які звернулись до сільської ради з такими ж клопотаннями пізніше. Вважають, бездіяльність сільської ради по нерозгляду клопотань протиправною, а прийняті рішення по наданню дозволів незаконними і такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Липовецького районного суду від 19.02.2014 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36

В ході розгляду справи позивачі збільшили позовні вимоги, просили визнати незаконною протиправну бездіяльність Созівської сільської ради щодо невинесення на розгляд сесії клопотань ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 від 03.09.2012 року та клопотань ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 і ОСОБА_8 від 16.08.2012 року. Визнати незаконним та скасувати рішення 22 сесії 6 скликання Зозівської сільської ради від 29.05.2013 р. та рішення 27 сесії 6 скликання Зозівської сільської ради від 12.12.2013 року в частині надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36 Заборонити Зозівській сільській раді затверджувати проекти землеустрою і передавати у власність вказаних громадян земельні ділянки в межах поля площею 27,5179 га, розташованого в межах с.Зозів, Липовецького району, через дорогу напроти елеватора ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» до вирішення клопотань ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 від 03.09.2012 року та клопотань ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 і ОСОБА_8 від 16.08.2012 року.

Ухвалою Липовецького районного суду від 07.04.2014 року позову заяву в частині заборони Зозівській сільській раді затверджувати проекти землеустрою і передавати у власність громадян земельні ділянки в межах поля площею 27,5179 га, розташованого в межах с.Зозів, Липовецького району, через дорогу напроти елеватора ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» до вирішення клопотань ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 від 03.09.2012 року та клопотань ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 і ОСОБА_8 від 16.08.2012 року - залишено без розгляду.

Рішенням Липовецького районного суду від 22.04.2014 року визнано незаконною протиправну бездіяльність Зозівської сільської ради щодо невинесення на розгляд сесії клопотань ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 від 03.09.2012 року, та клопотань ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 і ОСОБА_8 від 16.08.2012 року. Визнано незаконним та скасовано рішення 22 сесії 6 скликання Зозівської сільської ради від 29.05.2013 року та рішення 27 сесії 6 скликання Зозівської сільської ради від 12.12.2013 року в частині надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства наступним громадянам: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36

Окремою ухвалою Липовецького районного суду від 22.04.2014 року встановлено порушення депутатами Зозівської сільської ради Липовецького району прав позивачів та ухвалено про вказане повідомити прокурора Липовецького району для внесення повідомлення про кримінальне правопорушення до ЄРДР у порядку ст.214 КПК України.

В апеляційній скарзі Зозівська сільська ради просить рішення суду скасувати, через порушення судом норм матеріального і процесуального права ,а по справі ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю. Зазначили, що усі клопотання позивачів були винесені на розгляд сесії сільської ради і по них в місячний термін прийнято рішення. Суд не врахував, що позивачі не надали належних доказів порушення їх прав, а надані копії клопотань та рішення сільської ради не є достатніми доказами порушення їх прав.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивачі вважають рішення суду законним та обґрунтованим, а доводи скарги безпідставними.

В апеляційній скарзі депутат Зозівської сільської ради Порхун В.Г. просить окрему ухвалу скасувати, через порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначив, що згідно ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» депутати сільських рад не є службовими особами, тому не можуть бути суб'єктом злочину, передбаченого ст.214 КПК України.

Заслухавши доповідача, осіб що беруть участь в справі ,перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарга Зозівської сільської ради підлягає відхиленню, а апеляційна скарга Порхуна В.Г. - задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно п. п. 1 п. «а» ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.4 ст. 10 ЗУ «Про особисте селянське господарство» органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень сприяють особистим селянським господарствам у виділенні земельних ділянок єдиним масивом.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Ст.121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектара.

Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч.7 ст.118 ЗК України сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Липовецького районного суду від 03.12.2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 23.01.2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.04.2013 року, визнано незаконним та скасоване рішення 16 сесії 6 скликання Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області від 10 серпня 2012 року в частині відмови в задоволенні клопотань позивачів від 03.07.2012 року, 03.09.2012 року, 16.08.2012 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та надання їх у власність; визнано за позивачами право на отримання у власність земельних ділянок площею по 2 га в межах села Зозів Липовецького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства за кожним; зобов'язано Зозівську сільську раду Липовецького району Вінницької області у місячний термін з дня набрання законної сили судовим рішенням вирішити клопотання позивачів про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність площею 2 га в межах села Зозів Липовецького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства у відповідності з вимогами ст. ст. 116, 118, 121, 122 ЗК України, надавши їм відповідні дозволи. 15.02.2013 року Зозівською сільською радою при повторному розгляді клопотань позивачів, на виконання рішення суду від 03.12.2012 року, було прийнято рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства площею по 2 га кожному, у зв'язку із тим, що вказана земельна ділянка не є вільна, оскільки на даний час знаходиться у користуванні ТОВ Концерн «Сімекс - Агро». Рішенням Липовецького районного суду від 23.05.2013 року, що набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано рішення 20 сесії 6 скликання Зозівської сільської ради від 15.02.2013 року в частині відмови у наданні позивачам дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площами по 2 га кожному для ведення особистого селянського господарства. Після скасування судом чергового рішення Зозівської сільської ради про відмову в задоволенні клопотань позивачів про надання їм дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 03.07.2012 року, від 16.08.2012 року та від 03.09.2012 року, Зозівська сільська рада вказані клопотання на розгляд сесії не винесла і вони залишились нерозглянутими. Щодо клопотання третіх осіб, з якими вони звернулись до Зозівської сільської ради з вимогою про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення їм земельних ділянок, то вказані клопотання не містять додатків із зазначенням про долучення графічних матеріалів, на яких було б зазначено бажане місце розташування земельних ділянок, що суперечить нормам ст.118 ЗК України, а Зозівська сільська рада, в свою чергу, приймаючи рішення 10 серпня 2012 року на 16 сесії 6 скликання та 03 жовтня 2012 року на 17 сесії 6 скликання не вказала конкретного місця розташування земельних ділянок в межах поля орієнтовною площею 27,5179 га, які планується передати після розроблення проекту третім особам. Отже, третіми особами у справі також було замовлено розроблення проекту землеустрою на земельні ділянки, на які вже розроблений проект позивачами в межах поля площею 27.5179 га без зазначення конкретного місця розташування земельних ділянок в тому числі і в місці розташування земельних ділянок на які розроблено проект землеустрою за замовленням позивачів.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення прав позивачів при реалізації ними права на отримання земельних ділянок є доведеним, а бездіяльність органу місцевого самоврядування підтверджена належними та допустимими доказами, відтак таке право підлягає захисту судом шляхом визнання бездіяльності незаконною. Рішення Зозівської сільської ради від 29.05.2013 року і від 12.12.2013 року про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок третім особам, за рахунок земель поля орієнтовною площею 27,5179 га розташованого в с. Зозів, прийняті з порушенням вимог ЗУ «Про землеустрій».

Суд вірно встановив обставини по справі, належним чином перевірив їх доказами, які оцінив відповідно до ст.212 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та правові норми ,що їх регулюють та дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги Зозівської сільської ради про те, що усі клопотання позивачів були розглянуті сесією сільської ради в місячний термін, а надані позивачами копії клопотань та рішень сільської ради не є доказами порушення їх прав, не заслуговують на увагу. Незважаючи на те, що рішенням Липовецького районного суду від 03.12.2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 23.01.2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.04.2013 року, відповідача було зобов'язано у місячний термін вирішити клопотання позивачів про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, проте, вказані клопотання сільська рада не вирішила, а всупереч цьому надала такі дозволи третім особам, які звернулись до відповідача пізніше.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду відповідає матеріалам справи і вимогам закону, постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому скасуванню не підлягає.

Щодо законності постановленої окремої ухвали у даній справі, яка стосується депутатів Зозівської сільської ради, то слід зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

Відповідно до п.39 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12.06.2009 року, розглядаючи справи, суд відповідно до статті 211 ЦПК має виявляти причини та умови, що сприяли вчиненню порушення закону, і постановляти щодо них окремі ухвали та направляти їх відповідним органам та особам, які повинні протягом місяця з дня одержання окремої ухвали повідомити суд, який її направив, про вжиті заходи.

Тобто, правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.

Постановляючи окрему ухвалу суд першої інстанції виходив з наявності факту порушення закону депутатами Зозівської сільської ради при розгляді питання про надання позивачам дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Проте, як вбачається з тексту окремої ухвали, в порушення ст.211 ЦПК України, суд не встановив причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а тому оскаржувана окрема ухвала підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.211, 307, 308, 315 ЦПК України ,-

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Зозівської сільської ради відхилити.

Апеляційну скаргу Порхуна Володимира Григоровича задовольнити.

Рішення Липовецького районного суду від 22 квітня 2014 року залишити без змін.

Окрему ухвалу Липовецького районного суду від 22 квітня 2014 року скасувати.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів .

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: