Постанова № 41028413, 29.07.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7843/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

за участю секретаря Фуртуни І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Український універсальний термінал» та державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український універсальний термінал» до державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

13.11.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Український універсальний термінал» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003382204 від 25.10.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 613571 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 306786 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2013 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Український універсальний термінал» задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області №0003382204 від 25.10.2013 року в частині основного платежу на суму 499891 грн., та по штрафним (фінансовим) санкціям на суму 249946 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено

Не погоджуючись з прийнятою постановою, товариство з обмеженою відповідальністю «Український універсальний термінал» та державна податкова інспекція у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області подали апеляційні скарги.

Апелянти зазначають, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, ТОВ «Український універсальний термінал» посилалось на необґрунтованість висновку суду першої інстанції стосовно заниження товариством податкового зобов'язання з ПДВ оскільки, на думку суду, фрахт, отриманий від резидентів України та сплачений на користь таких є об'єктом оподаткування ПДВ. Товариство зазначило, що згідно договору про надання транспортно-експедиторських послуг експедитор безпосередньо не надає послугу з перевезення, а надає послуги із забезпечення, за дорученням і за рахунок замовника, транспортно-експедиторського обслуговування вантажів. При цьому, отримання експедитором коштів від замовника за послуги з перевезення є компенсацією понесених експедитором витрат в ході виконання договору доручення. На думку позивача, оскільки поставка транспортних послуг здійснюється перевізником, об'єкт оподаткування таких послуг із застосуванням відповідної ставки оподаткування виникає у перевізника, тоді як експедитор, не здійснюючи поставку послуг з перевезення, з метою отримання компенсації передає замовнику результат послуг за тією вартістю, яка визначена постачальником. При цьому, власну винагороду за надані послуги експедитор, в даному випадку, ТОВ «Український універсальний термінал» оподатковує ПДВ за ставкою 20 %.

Апелянт зазначив, що суми фрахту за послуги міжнародного перевезення, сплачені нерезидентами на користь нерезидентів через експедитора як посередника, не включаються до сум винагороди експедитора.

Зважаючи на зазначене позивач вважає, що податковим органом було безпідставно визначено товариству грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 113 680 грн., у зв'язку з чим апелянт просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2013 року та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «Український універсальний термінал» задовольнити у повному обсязі.

В свою чергу, державна податкова інспекція у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області в поданій апеляційній скарзі посилалась на те, що в ході проведеної перевірки було встановлено заниження ТОВ «Український універсальний термінал» показників у рядку 1 Декларації «Операції на митній території України», що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів». Податковим органом було встановлено, що в порушення вимог Податкового кодексу України підприємством не нараховано податкові зобов'язання при розрахунках з ТОВ «Торговий дім Тід», тоді як на дату передачі товарів від комітента до комісіонера для наступного продажу (тобто на дату першої події) комітент має нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ, виходячи з договірної (контрактної) вартості цих товарів, але не нижче звичайних цін.

ДПІ у м. Іллічівську вважає прийняте податкове повідомлення-рішення правомірним, у зв'язку з чим, апелянтом ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2013 року та постановлення нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Український універсальний термінал».

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 17.09.2013 року по 07.10.2013 року Державною податковою інспекцєю у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області було проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ "Український універсальний термінал" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 14.10.2013 року № 646/15-03-22-01/33798831, на підставі якого державною податковою інспекцією у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення №0003382204 від 25.10.2013 року, яким позивачу збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 613 571 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 306786 грн.

В акті перевірки податковим органом зазначено про порушення товариством приписів п.185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 189.4 ст. 189, п.п. 196.1.11 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у перевіряємий період на суму 613571 грн.

Так, ДПІ у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області посилалась на те, що внаслідок застосування позивачем у перевіряємий період при експорті продукції «нульової» ставки оподаткування податку на додану вартість ним було знижено суму податку на додану вартість на 499 892 грн., а також не включення сум, що сплачені замовниками транспортно-експедиційних послуг за морський фрахт у податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 113 680 грн.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення ТОВ "Український універсальний термінал" податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 499 891 грн., та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 249 946 грн.

Відповідно до вимог пп. «а» та «г» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) постачання товарів у межах договору комісії є об'єктом оподаткування ПДВ, якщо місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПК України.

Згідно п. 189.4 ст. 189 ПК України базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Відповідно до п. 189.6. ст. 189 ПК України норми пунктів 189.3 - 189.5 цієї статті не поширюються на операції з експортування товарів за межі митної території України або з ввезення на митну територію України товарів у межах зазначених договорів.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань в разі експорту товарів є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 195.1.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України: а) у митному режимі експорту; б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України; в) у митному режимі безмитної торгівлі; г) у митному режимі вільної митної зони. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України;

В свою чергу, відповідно до 200.16 ст. 200 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку експортує товари за межі митної території України, отримані від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання бюджетного відшкодування має такий інший платник податку. При цьому комісійна винагорода, отримана платником податку - експортером від такого іншого платника податку, включається до бази оподаткування за ставкою, визначеною підпунктом "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, та не включається до митної вартості товарів, які експортуються.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачанням товарів також вважаються передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Згідно договорів купівлі-продажу, укладених з ТОВ «Біоіл універсал Україна» ТОВ «Український універсальний термінал» був придбаний товар (нерафінована соняшникова олія виробництва 2012 року та олія ріпакова нерафінована виробництва 2011 року).

Отримання товару підтверджується наявними в матеріалах справ и актами приймання-передачі товару та видатковими накладними.

ТОВ «Український універсальний термінал» отримано від ТОВ «Біоіл універсал Україна» податкові накладні.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що TOB «Український універсальний термінал» були укладені договори комісії із TOB «Торговий дім ТіД» від 21.05.2012 року №112, від 26.06.2012 року № 144 та від 31.08.2011року № 97, за умовами яких TOB «Український універсальний термінал» (комітент) доручає, а TOB «Торговий дім ТіД» (комісіонер), приймає на себе зобов'язання здійснити реалізацію нерезидентам України продукції, яка належить Комітенту (т.1 а.с. 21-23, 35-37, 51-53).

Пунктами 1.2 цих договорів визначено, що Комісіонер (TOB «Торговий дім ТіД») самостійно від свого імені, за рахунок Комітента укладає експортні договори купівлі-продажу товару, здійснює транспортування товару згідно з базисом постачання по зовнішньоекономічному контракту, укладає необхідні договори для митного оформлення товару при відправці та здійснює всі необхідні митні платежі.

Умовами п.3.3 договору передбачено, що за послуги, вказані по дійсному договору, у т.ч. за делькредере, Комітент виплачує Комісіонеру винагороду, обумовлену у додатках.

У додатках до договорів комісії визначено, що Комітент доручає Комісіонеру продавати товар (олію соняшникову нерафіновану, виробництва 2012 року та олію ріпакову нерафіновану виробництва 2011 року) по ціні, визначеній у вказаних додатках до договорів комісії, на умовах EXW-Спеціалізований комплекс по переробці наливних вантажів Іллічівського морського торгівельного порту - СКП HB ІМТП (згідно вимогам Інкотермс 2010 (2000).

На виконання умов, укладених договорів комісії, згідно відповідних актів приймання-передачі товару по договорам комісії, комітент - TOB «Український універсальний термінал» передав, а комісіонер TOB «Торговий дім ТіД» прийняв товар (олія соняшникова нерафінована виробництва 2012 року та олія ріпакова нерафінована виробництва 2011 року, відповідно) на умовах EXW-Спеціалізований комплекс по переробці наливних вантажів Іллічівського морського торгівельного порту - СКП HB ІМТП.

В матеріалах справи наявні звіти комісіонера, складені на виконання договорів комісії, згідно яких TOB «Торговий дім ТіД» укладено контракти по постачанню товару (нерафінованої соняшникової олії виробництва 2012 року та олії ріпакової нерафінованої виробництва 2011 року) з контрагентом Компанія «Risoil Overseas LTD» (British Virgin Islands). Умови постачання по укладеним контрактам: EXW (франко склад) - Спеціалізований комплекс по перевалці наливних вантажів Іллічівського морського торгівельного порту - СКП HB ІМТП.

Також позивачем були надані копії вантажно-митних декларацій, які підтверджують експорт товару, який був придбаний TOB «Український універсальний термінал» у ТОВ «Біоіл універсал Україна» згідно договорів купівлі-продажу.

Таким чином, зазначеними документами підтверджено виконання TOB «Торговий дім ТіД» своїх обов'язків, як комісіонера.

З аналізу норм Податкового кодексу України вбачається, що експорт товарів із залученням комісіонера не впливає на порядок визначення податкових зобов'язань з ПДВ. Право на застосування нульової ставки ПДВ і відповідно на отримання бюджетного відшкодування має лише продавець експортної продукції - її власник .

Зважаючи на зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що в даному випадку, у зв'язку із здійсненням операцій експорту товару, які підтверджені належним чином складеними вантажно-митними деклараціями, позивачем було обґрунтовано використано право на застосування податку на додану вартість за нульовою ставкою, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області №0003382204 від 25.10.2013 року в частині визначення ТОВ «Український універсальний термінал» податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 499891 грн., та штрафних (фінансових) санкцій на суму 249946 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

В свою чергу, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно визнання правомірним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0003382204 від 25.10.2013 року в частині визначення ТОВ «Український універсальний термінал» податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 113 680 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 56 840 грн.

Судом першої інстанції було встановлено, що у перевіряємий період на виконання умов договорів транспортного-експедирування, укладених з ТОВ "Український універсальний термінал" № 226/11 від 11.03.2011 року, №Е62612 від 18.06.2012 року, №Оv-12-0511 від 15.05.2012 року, №354/12 від 16.05.2012 року, №002 від 11.01.2012 року, №195/11 від 03.01.2011 року, № Ar-44 від 16.07.2010 року, №386/12 від 27.08.2012 року, №322/12 09-5/272 від 10.02.2012 року, №318/12 від 03.02.2012 року, №325/12/54 від 17.02.2012 року, №154/10 від 29.06.2010 року, №05110612 від 01.06.2012 року, №U0000511USD від 01.10.2007 року, №178 від 01.01.2011 року на адресу позивача надійшли суми плати за надані послуги фрахту на загальну суму 113 680 грн., які не були включені ним у податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до частини першої статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Судом першої інстанції встановлено, що зі змісту приписів глави 65 ЦК України, ст. 316 ГК України, Закону України «Про транспортну експедиційну діяльність», Закону України «Про транспорт» вбачається, що договір на транспортне-експедирування за своєю природою є посередницьким договором, який передбачає можливість виконавця транспортно-експедируваних послуг організовувати їх виконання із залученням інших осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надавав транспортно-експедиційні послуги та відповідно був посередником між замовником та виконавцем послуг.

В свою чергу, об'єктом оподаткування ПДВ є транспортно-експедиторські послуги, що надаються експедитором в межах договору транспортного експедирування, а базою оподаткування таких послуг є винагорода експедитора. Ставка податку становить 20 % бази оподаткування та додається до вартості послуг

Враховуючи суть договору транспортного експедирування, кошти, що надходять платнику податку - експедитору, не є власністю такого платника податку і відповідно не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню. Доходом платника податку - експедитора є плата за виконання договору транспортного експедирування.

Позивач посилався на те, що власну винагороду за надані послуги експедитор (ТОВ «Український універсальний термінал») оподатковував ПДВ за ставкою 20%, що не спростовано відповідачем. Однак, при цьому, суми фрахту за послуги міжнародного перевезення, сплачені нерезидентами на користь нерезидентів через експедитора як посередника, не включаються до сум винагороди експедитора, а тому не оподатковувались за 20 % ставкою ПДВ.

При цьому, позивач зазначив, що оскільки поставка транспортних послуг здійснюється перевізником, об'єкт оподаткування таких послуг з застосуванням відповідної ставки оподаткування виникає у перевізника. Експедитор же, не здійснюючи поставку послуг з перевезення, з метою отримання компенсації передає замовнику результат послуг за тією вартістю, яка визначена постачальником.

Відповідно до п. 196.1.11. ст. 196 Податкового кодекс України, не є об'єктом оподаткування операції з: надання послуг з агентування і фрахтування морського торговельного флоту судновими агентами на користь нерезидентів, які надають послуги з міжнародних перевезень пасажирів, їхнього багажу, вантажів чи міжнародних відправлень.

З наданих позивачем актів виконаних робіт, вбачається, що підприємством надавались посередницькі експедиторські послуги на користь агентів нерезидентів, які надають послуги з міжнародних перевезень вантажів, а тому висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є неправомірним.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що податкове повідомлення-рішення №0003382204 від 25.10.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 613571 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 306786 грн. прийнято державною податковою інспекцією у в. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 184, 185, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Український універсальний термінал» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Український універсальний термінал» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області від 25.10.2013 року № 0003382204.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: Т.М. Танасогло

Суддя: О.В. Яковлєв