Ухвала суду № 41028409, 15.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4714/13-а

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, про визнання незаконної бездіяльності, зобов'язання зняття з реєстраційного обліку, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо не зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою АДРЕСА_1 та зобов'язати зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011р. по справі №2-а-8427/10/1570 задоволений у повному обсязі її позов в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зобов'язано Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1.

На виконання постанови суду вказані особи були зняти з реєстраційного обліку, однак неповнолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 не був знятий з реєстраційного обліку, у зв'язку з тим, що про нього не було вказано у рішенні суду.

Оскільки відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - це внесення відомостей даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціального уповноваженого органу виконавчої влади з питань реєстрації, а відповідно до ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, позивач просила задовольнити позовні вимоги, та зняти неповнолітнього ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_1.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.12.2013 року по даній справі скасовані постанова Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 року, якою позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені, та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2012 року про залишення без змін постанови від 24.10.2011 року. Справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Також було пояснено, що неповнолітня дитина повинна бути зареєстрована за місцем проживання її батьків оскільки питання щодо зняття з реєстрації ОСОБА_6 та ОСОБА_8 судом вирішене раніше, то приймаючи до уваги похідність права проживання дитини від відповідного права батьків, зняття з реєстрації ОСОБА_2 повинно бути здійснено автоматично. Також позивач зазначала, що за вказаною адресою зареєстровані вона та її діти за рішенням Малиновського районного суду від 23.09.2009 року, вона з дітьми займає одну кімнату у будинку, більшу частину будинку займають ОСОБА_5 та родина ОСОБА_2, проте вони там постійно не проживають.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, не доведені обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що будинок за адресою АДРЕСА_1 був самовільно збудований громадянкою ОСОБА_9, померлою ІНФОРМАЦІЯ_2, та рішенням Іллічівського районного суду міста Одеси від 26.06.2001 року за позовом Іллічівської районної адміністрації Одеського міськвиконкому до ОСОБА_5 «Про вилучення самовільно веденої будівлі та зарахування його на баланс місцевих рад» було безоплатно вилучено у ОСОБА_5

На підставі цього рішення Іллічівською районною адміністрацією Одеської міської ради видано розпорядження № 754 від 23.08.2001 року, згідно з яким будинок було зараховано на баланс місцевих Рад та закріплено як житлове приміщення, яке складається з трьох житлових кімнат площею 39,90 кв.м і підсобних приміщень за ОСОБА_5, укладений з нею договір найму; розпорядженням №151 відкритий на її ім'я особовий рахунок; розпорядженням №816 від 13.09.2001 року ОСОБА_5 була прописана у цьому приміщенні, а 07.02.2002 року на ім'я ОСОБА_5 видано розпорядження органу приватизації УЖКХ та свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_1.

18.06.2004 року у цьому будинку зареєструвався ОСОБА_8, як зять ОСОБА_5, а 28.07.2004 року, іі дочка, - ОСОБА_6 спільно з сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24.09.2007 року рішення Іллічівського районного суду міста Одеси від 26.06.2001 року за позовом Іллічівської районної адміністрації Одеського міськвиконкому до ОСОБА_5 про вилучення самовільно зведеної будівлі та зарахування його на баланс місцевих рад було скасовано на підставі заяви ОСОБА_1 за нововивченими обставинами, а у подальшому 13.06.2008 року по справі винесена ухвала про закриття провадження по справі.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23.09.2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 визнані незаконними та скасовані розпорядження Іллічівської районної адміністрації Одеської міської ради № 754 від 23.08.2001 р., розпорядження Іллічівської районної адміністрації Одеської міської ради № 151 від 23.08.2001 р., розпорядження Іллічівської районної адміністрації Одеської міської ради № 816 від 13.09.2001 р.; визнано незаконним та скасовано розпорядження органу приватизації від 07.02.2002 р.; визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності; визнано право на користування будинком за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 та неповнолітніми дітьми ОСОБА_3, ОСОБА_4

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011р. по справі №2-а-8427/10/1570 скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2010р., позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, задоволено у повному обсязі, зобов'язано Малиновський районний відділ Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, за адресою АДРЕСА_1.

На виконання Постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011року по справі №2-а-8427/10/1570 ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були зняти з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_1.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено жодної передбаченої законодавством підстави зобов'язувати відповідача - суб'єкта владних повноважень здійснювати будь-які дії щодо реєстрації (зняття з реєстрації) фізичних осіб за адресою АДРЕСА_1, у тому числі щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції діючій на час спірних правовідносин) здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Перелік підстав зняття з реєстрації встановлений Законом є вичерпним, тому не може бути розширений суб'єктом владних повноважень з власної ініціативи.

На підставі ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Отже, публічно-правові відносини щодо реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання пов'язані безпосередньо з питаннями місця проживання особи та наявності цього місця проживання у розумінні ст.29 ЦК України, тобто є похідними від встановлення цих обставин.

Позивач ОСОБА_1 пред'явила вимоги до Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області про визнання незаконної бездіяльності та зобов'язання зняти з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_1 неповнолітнього ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, з посиланням на ч.3 ст.29 ЦК України, відповідно до якої місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Проте на час розгляду справи ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про народження серія НОМЕР_1, досяг 14 років, та відповідно ч.2 ст.29 ЦК України має право вільно обирати місце свого проживання.

До того ж в ході судового розгляду встановлено, що на час розгляду справи будинок за адресою АДРЕСА_1, не має статусу житлового будинку у розумінні ст.29 ЦК України, відповідно до якої місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, придатний для проживання в ньому, та в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Будинок у встановленому законодавством порядку не визнаний придатним для проживання, не введений в експлуатацію, є самовільно збудованим гр-кою ОСОБА_9, померлою ІНФОРМАЦІЯ_2.

Водночас, рішенням апеляційного суду Одеської області від 28.05.2013 року за ОСОБА_5 визнано право на спадщину за заповітом від 16.12.1998 року після смерті ОСОБА_9, а саме на будівельні матеріали, з яких складається самочинний будинок по АДРЕСА_1.

За правилами ст. 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 28.05.2013 року статус будинку за адресою АДРЕСА_1 визначений як самочинно збудований. На час розгляду даною справи ці обставини позивачкою не спростовані, та не надано доказів щодо зміни цього статусу на час розгляду даної справи.

Отже, на даний час будинок за адресою АДРЕСА_1 не віднесений до будь-якого житлового фонду, відповідно не може бути визнаний місцем проживання у розумінні ст.29 ЦК України, відповідно не можуть бути вирішені похідні від цього спірні правовідносини щодо місця проживання між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 і родиною ОСОБА_2.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що питання щодо реєстрації в будинку за адресою АДРЕСА_1 будь-яких фізичних осіб вирішуватися не можуть до надання йому відповідного статусу з віднесенням до відповідного житлового фонду (або знесення як самовільно збудованого).

На підставі викладеного суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що відсутня жодна передбачена законодавством підстава зобов'язувати відповідача - суб'єкта владних повноважень здійснювати будь-які дії щодо реєстрації (зняття з реєстрації) фізичних осіб за адресою АДРЕСА_1, у тому числі щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги позовом ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позовом ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року у справі № 1570/5487/2011 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян