Постанова № 41029017, 25.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2014 р. Справа № 2а-664/12/1470

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

за участю секретаря судового засідання - Вишневської А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін Компанія» до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В:

У лютому 2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення про визначення товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 115797,63 гривень.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Акт перевірки містить численні описки та побудований на припущеннях, позивачем виконано всі вимоги Податкового кодексу України щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Агросенд» та ТОВ «Байкал ЛТД», таким чином, у позивача відсутні визначені ДПІ у рішеннях порушення законодавства.

Відповідач позов не визнав, надав суду заперечення, де зазначив, що підприємством «ТОВ «Рубін Компанія» на порушення п. 198.3., п. 198.6 ст. 198 ПК України включено до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 115 796, 63 грн., по операціям, проведеним з ТОВ «АГРОСЕНД» то ТОВ «БАЙКАЛ ЛТД», що не мали товарного характеру.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року задоволено адміністративний позов; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва №002209330 від 21.10.11 року про донарахування ТОВ «Рубін Компанія» 115797,63 гривень грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що фактичного здійснення операцій з поставки товарів та послуг позивачу не відбулось, документи, що на думку позивача підтверджують його податковий кредит з ПДВ, не мають силу первинних, отже податковий кредит та валові витрати сформовані неправомірно.

Заслухавши суддю доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Рубін Компанія» зареєстровано 12 травня 2009 року виконавчим комітетом Миколаївської міської ради.

Основним видом діяльності ТОВ «Рубін Компанія» є - роздрібна торгівля пальним, посередництво в торгiвлi паливом, рудами, металами та хiмiчними речовинами, оптова торгiвля паливом, оптова торгiвля хiмiчними продуктами та ін.

В період з 16 вересня 2011 року по 26 вересня 2011 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Рубін Компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами - покупцями за період червень 2011 року.

За наслідками проведеної перевірки було складено акт № 31140/23-300/36486839 від 03 жовтня 2011 року, яким встановлено порушення ТОВ «Рубін Компанія» п. 198.3, п. 198.6, ст. 200.1, ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2011 року всього в сумі 115 796,63 грн.

Під час перевірки податковим орган дійшов висновку, що позивач немає право на податковий кредит за договорами з ТОВ «Агросенд» та ТОВ «Байкал ЛТД», оскільки вони мають ознаки безтоварності.

На підставі висновків акту перевірки, було прийнято податкове повідомлення-рішення №0022092330 про донарахування ТОВ «Рубін компанія» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 115 797,63 грн.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку, щодо неправомірності прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення, оскільки встановив відсутність ознак нікчемності зазначених правочинів, передбачених Цивільним кодексом України, а також відсутність судового рішення про визнання недійсним договорів між ТОВ «Рубін Компанія» та ТОВ «Агросенд», ТОВ «Байкал ЛТД», крім того посилання відповідача на можливу безтоварність операцій з поставки позивачу товарів, через відсутність основних засобів та найманих працівників у контрагентів останнього, не може бути прийнято до уваги, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає відповідальності платників податків за дії інших платників.

Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

01 березня 2011 року ТОВ «Рубін Компанія» укладено договір поставки нафтопродуктів №200 з ТОВ «Байкал ЛТД».

На виконання цього договору ТОВ «Байкал ЛТД» поставив на користь позивача 31,83 тонн бітуму.

У рахунок оплати за товар ТОВ «Рубін Компанія» перерахувало кошти згідно платіжних доручень, на загальну суму 316120,00 гривень, в тому числі ПДВ 68888,33 гривень. В свою чергу ТОВ «Байкал ЛТД» надав позивачу податкові накладні №132 та №145 від 27 та 30 травня 2011 на загальну суму ПДВ 68888,33 грн.

01 травня 2011 року ТОВ «Рубін Компанія» укладено договір поставки нафтопродуктів №50 з ТОВ «Агросенд».

На виконання цього договору ТОВ «Агросенд» поставив на користь позивача 67,84 тонн бітуму.

У рахунок оплати за товар ТОВ «Рубін Компанія» перерахувало кошти згідно платіжних доручень, на загальну суму 120000 гривень, в тому числі ПДВ 20000 гривень. В свою чергу ТОВ «Агросенд» надав позивачу податкові накладні №34, №35, №9, №23, №37 від 31 травня 2011, 07 червня 20011 на загальну суму ПДВ 79245,33 грн.

Зазначені кошти ТОВ «Рубін Компанія» відобразила у своєму податковому кредиту за червень 2011 року.

Відповідно ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є господарська операція з постачання товарів, постачання послуг, ввезення товарів (послуг) на митну територію України, вивезення товарів (послуг) у митному режимі експорту.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з ч. 1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності

Згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8 ст. 201 цього Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Платник податків не позбавляється права на податковий кредит, якщо він дійсно оплатив контрагенту-постачальнику отриманий товар, однак останній не виконав своїх податкових зобов'язань щодо перерахування до бюджету ПДВ, сплаченого покупцем в складі ціни товару.

Разом з тим, не можна стверджувати, що платник податків звільняється від відповідальності (зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит) у випадку встановлення факту безтоварності проведених ним господарських операцій, як помилково вважав суд першої інстанції.

Таким чином, правомірність формування податкового кредиту визначається, в першу чергу, фактом придбання товарів з метою використання у власній господарській діяльності платника податку.

На думку суду першої інстанції, цей факт підтверджується наданими позивачем податковими та товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату товару і платіжними дорученнями.

Однак, судом не перевірено відповідні фізичні, технічні та технологічні можливості постачальників позивача до вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій з постачання бітуму, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів.

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва складено Акт від 15 вересня 2011 року № 161/23-300/36813024 про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Агросенд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентом -постачальником ТОВ «АЛМІС ЛД» за період червень 2011 року.

Згідно наявної оперативної інформації, офіційних даних, наведених в декларації з податку на прибуток, підприємство ТОВ «Агросенд» не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані.

Згідно звіту форми 1-ДФ за ІІ квартал 2011 року у ТОВ «Агросенд» не має найманих працівників для здійснення відповідної діяльності.

Також, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Байкал ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за червень 2011 року.

Декларація з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року не надано до податкового органу. Додаток АМ до декларації з податку на прибуток не надано, що свідчить про відсутність основних засобів та нематеріальних активів у ТОВ «Байкал».

Крім того, на підтвердження здійснення господарської операції із ТОВ «БАЙКАЛ -ЛТД» позивач надав до перевірки лише податкову накладну. Видаткових, товаро-транспортних накладних, договору журналу реєстрації довіреностей, згідно яких видаються ТМЦ, до перевірки позивачем надано не було.

Відповідно до . 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за № 805/15496, встановлено єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Вимоги якої є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

Наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346, затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та їх обов'язкове застосування форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Слід звернути увагу, що при вантажоотриманні або вантажовідправленні нафти і нафтопродуктів в обов'язковому порядку слід застосовувати товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) форми №1-ТТН (нафтопродукт), що додається до подорожнього листа. У відповідності з підпунктом 7.5.6 Інструкції встановлено, що при відпуску нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари оформлюється спеціальна товарно-транспортна накладна встановленого зразку, що є документом суворої звітності.

Розділом ІІ додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 283 "Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку", документи на перевезення вантажів, крім перевізних документів на перевезення вантажу залізничним транспортом, віднесені до документів суворого обліку, що виготовляються за ліцензією Мінфіну.

Згідно пункту 1.2. Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів, Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ України № 98/118/740, зареєстрованого Міністерством юстиції України 14.01.1994 за № 805/15496, виготовлення бланків суворого обліку здійснюється тільки на державних спеціалізованих підприємствах, які охороняються органами внутрішніх справ. Згідно ст. 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності", господарська діяльність з виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності підлягає ліцензуванню. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 № 1698 „Про затвердження переліку органів ліцензування", визначено, що органом ліцензування зазначеного виду господарської діяльності є Міністерство фінансів України.

Відповідно до технічних описів та схеми захисту бланків товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти), затверджених Інструкцією, виготовлення зазначених бланків здійснюється з використанням інтагліо друку, на державних спеціалізованих підприємствах Міністерства фінансів України.

Згідно вимог чинного законодавства, товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, всім суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють вантажоотримання або вантажовідправлення нафти і нафтопродуктів, при оформленні операцій з переміщення вказаних продуктів слід обов'язково застосовувати товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) форми № 1-ТТН (нафтопродукт) за встановленою формою.

Як вбачається із представлених позивачем накладних, вони роздруковані на звичайних паперових листах з використанням комп'ютерної техніки, типової форми N 1-ТН

Аналіз виявлених недоліків в документах первинного бухгалтерського обліку та звітності позивача свідчить, що всі вони мали системний характер. З огляду на їх значність та кількість можна дійти висновку, що складання документів первинного бухгалтерського обліку та звітності позивача відбувалось без фактичного здійснення господарських операцій, з метою штучного надання господарській діяльності позивача ознак реальності.

Наведене вказує на відсутність фактичного здійснення господарської операції з придбання бітуму у ТОВ «Агросенд» та ТОВ «Байкал ЛТД».

Таким чином, висновки суду першої інстанції про товарність господарських операцій позивача та про правомірне формування ним податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Агросенд» та ТОВ «Байкал ЛТД» є помилковими.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити ТОВ «Рубін Компанія» в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.п. 3, 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205,ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін Компанія» до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпис/ Романішин В.Л.