Ухвала суду № 41027735, 29.05.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №472/1528/13-к 29.05.2014 29.05.2014 29.05.2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/784/299/14 Головуючий у суді 1-ї інстанції: Орленко Л.О.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України Доповідач апеляційного суду: Пустовар М.Л.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Царюка В.В.,

суддів: Куценко О.В., Пустовара М.Л.,

за участю секретаря Чоботаренко Т.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 4 березня 2014 року, яким:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України;

- визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Лук'янова Г.О.,

обвинувачений ОСОБА_4,

захисник ОСОБА_3

Короткий зміст вимог апеляційної скарги захисника.

Просить звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки та покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2,3,4 КК України.

Короткий зміст рішення суду 1-ї інстанції.

ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України, з призначенням покарання:

- за ч.1 ст.135 КК України у виді двох років обмеження волі;

- за ч.2 ст.286 КК України у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки;

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено до відбуття три роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Обрано запобіжний захід - особисте зобов'язання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертизи у розмірі 17086 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Узагальнені доводи апеляційної скарги захисника.

Посилається на надмірну суворість призначеного покарання, неправильність висновку суду про невизнання вини ОСОБА_4, полишення поза увагою обставин, що пом'якшують покарання, та є підставами для застосування до нього положень ст.ст.75,76 КК України.

Зокрема:

- суд невірно в описовій частині вироку вказав, що ОСОБА_4 не визнав себе винним за ч.1 ст.135 КК України, хоча протягом судового розгляду він неодноразово визнавав себе винним у цьому обвинуваченні та щиро каявся у вчиненому;

- під час досудового слідства та судового розгляду ОСОБА_4 давав послідовні та правдиві пояснення, чим сприяв розкриттю злочину, повністю визнавав вину, неодноразово просив вибачення перед потерпілою ОСОБА_5, що свідчить про його щире каяття, і є обставинами, що пом'якшують покарання;

- на даний час обвинувачений повністю відшкодував потерпілій завдані злочином збитки, які на момент постановлення вироку були відшкодовані частково;

- обставиною, що пом'якшує покарання слід визнати і з'явлення із зізнанням, оскільки наступного дня після ДТП ОСОБА_4 добровільно прийшов до міліції та повідомив про свій злочин;

- не враховано судом і те, що наїзд вчинено на пішохода, який лежав на траві польової дороги;

- судом також при мотивуванні покарання неправильно зазначено, що він враховує обставину зникнення обвинуваченого з місця ДТП, тому як це є складом злочину за ч.1 ст.135 КК України, за який ОСОБА_4 засуджено;

- полишено поза увагою і те, що злочин, передбачений ст.286 КК України, є необережним, а ч.1 ст.135 КК України є злочином невеликої тяжкості;

- посилається на те, що позбавлення волі, як більш суворий вид покарання, може бути призначене лише коли інші, менш суворі, не будуть достатніми для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів;

- зазначає про необхідність врахування даних про особу обвинуваченого, його молодий вік, перше притягнення до кримінальної відповідальності, наявність постійного місця проживання і роботи, де він характеризується виключно позитивно, є єдиним годувальником у сім'ї, має на утриманні малолітню дитину та вагітну дружину;

- крім того, суд не врахував думку прокурора у дебатах про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням;

- також вказує на відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Встановлені судом 1-ї інстанції обставини.

ОСОБА_4 визнано винним у тому, що ІНФОРМАЦІЯ_2, біля третьої години ночі, керуючи автомобілем «ВАЗ 2108», реєстраційний № НОМЕР_1, рухався з увімкненим ближнім світлом фар по польовій дорозі зі сторони с. Поділля Веселинівського р-ну Миколаївської області в напрямку 109-го км. автодороги Р-55 «Одеса - Вознесенськ - Новий Буг».

На відстані 500 метрів від села Поділля, ОСОБА_4, на порушення вимог п.п. 2.3 «б», 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, не контролював рух свого транспортного засобу, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, та її змін, не обрав безпечну швидкість руху, та маючи об'єктивну можливість завчасно побачити пішохода ОСОБА_6, який лежав на проїзній частині дороги, відволікся від керування транспортним засобом, в результаті чого не вжив заходів до зменшення швидкості автомобіля, аж до повної його зупинку, хоча міг і зобов'язаний був це зробити, внаслідок чого допустив наїзд на ОСОБА_6

Після наїзду, ОСОБА_4, завідомо знаючи, що своїми діями поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і той позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, зумовлений отриманням тілесних ушкоджень, не перевіривши постраждалого на предмет наявності ознак життя, не вжив заходів до надання першої медичної допомоги аж до відправки його до лікувального закладу, будучи зобов'язаним це зробити та маючи таку можливість, не повідомивши про ДТП органи міліції та не викликавши швидку медичну допомогу, зник з місця пригоди.

Внаслідок ДТП та отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_6 помер на місці пригоди.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляції, думку прокурора про залишення вироку без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в їх межах, суд визнає скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Доведеність вини, кваліфікація скоєного ОСОБА_7, визначений вид та розмір основного і додаткового покарання апелянтом не оспорюються.

Що стосується покарання засудженого, то воно призначене у межах санкції ч.1 ст.135 КК України та у нижчій межі санкції ч.2 ст.286 КК України з призначенням додаткового покарання, з урахуванням суспільної небезпеки скоєного (одного тяжкого та одного невеликої тяжкості злочинів), даних про особу ОСОБА_4, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину та вагітну дружину, пом'якшуючих покарання обставин, які у вироку конкретно не наведені.

Зваживши на зазначене, суд дійшов висновку про необхідність ізоляції засудженого від суспільства.

Проте, апеляційний суд визнає, що судом 1-ї інстанції не в повній мірі дотримані вимоги ст.ст.65-67 КК України, недостатньо враховані обставини справи, характеристика особи засудженого, а також взагалі полишено поза увагою, що ОСОБА_4 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, мав постійну роботу, де характеризується позитивно, пом'якшуючі покарання обставини - визнання вини, каяття та вибачення перед потерпілою під час судового розгляду справи, часткове відшкодування завданих збитків у суді і повне їх відшкодування після постановлення вироку, що вбачається з відповідної записки потерпілої ОСОБА_5 від 31.03.2014 р., його молодий вік.

Крім того, судом не враховано, що злочин, передбачений ст.286 КК України, відноситься до категорії необережних.

За наявності викладених обставин, що позитивно характеризують засудженого та свідчать про його дійсний намір стати на шлях виправлення, а також відсутності у справі обставин, які б обтяжували покарання, колегія суддів, відповідно до ч.2 ст.65, ч.1 ст.75 КК України, приходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування ним основного покарання, тобто із застосуванням випробування та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Підстав для звільнення засудженого від додаткового покарання апеляційна інстанція не вбачає.

Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги є частково прийнятними, тому вирок районного суду має бути змінено у частині покарання засудженого.

Також, має бути задоволеним надане апеляційному суду клопотання захисника, підтримане ОСОБА_4, про звільнення від відбування покарання за актом амністії, оскільки він засуджений за необережний злочин, який не є особливо тяжким, та умисний не тяжкий злочин, має сина, якому не виповнилось 18 років (т. 2, а.с. 51), відносно якого не позбавлений батьківських прав, що відповідно до положень п. в) ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» є підставами для такого звільнення.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 4 березня 2014 року у відношенні ОСОБА_4 в частині покарання змінити.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді 3 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на три роки.

Відповідно до п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України, зобов'язати засудженого ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_4 - особисте зобов'язання - скасувати.

На підставі п. в) ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 р., звільнити засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання.

В іншій частині вищевказаний вирок районного суду залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді: