Ухвала суду № 41031889, 09.09.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/2057/14-к 09.09.2014 09.09.2014 09.09.2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/784/502/14 Головуючий у суді 1-ї інстанції: Олефір М.В.

Категорія: ч.1 ст.115 КК України Доповідач апеляційного суду: Пустовар М.Л.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 вересня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Пустовара М.Л.,

суддів: Кателіна В.П., Семенчука О.В.,

за участю секретаря Чоботаренко Т.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12014150040000556 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2014 року, яким:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 (зареєстрований: АДРЕСА_2), громадянина України;

- визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Діденко Г.С.,

потерпіла ОСОБА_5,

захисник ОСОБА_3

Короткий зміст вимог апеляційної скарги захисника.

Просить вирок у частині покарання змінити, пом'якшити призначене покарання за ч.1 ст.115 КК України до 8 років позбавлення волі і остаточно, за сукупністю вироків, визначити обвинуваченому до відбуття - 10 років позбавлення волі.

Короткий зміст рішення суду 1-ї інстанції.

ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за ч.1 ст.115 КК України на 13 років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання приєднано частково невідбуте покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.10.2013 р. і остаточно визначено до відбуття - 15 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з обвинуваченого на користь держави витрати за проведення експертизи у розмірі 2647 грн. 80 коп.

Вирішене питання щодо речових доказів.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Вважає, що суд не у повній мірі зважив на щире каяття обвинуваченого, його активне сприяння розкриттю злочину, наявність двох дітей.

Крім того, ОСОБА_4 не бажав настання смерті потерпілої, оскільки, як під час шлюбу, так і після його розірвання вони неодноразово сварились та бились між собою, проте він ніколи не вчиняв дій, спрямованих на позбавлення життя потерпілої.

До того ж, тілесні ушкодження нанесені в день 31.01.2014 р.

Зазначає про ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 16.01.2014 р., якою визнано, що ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має незадовільний стан здоровя, потребує інтенсивного лікування, а також на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.10.2013 р., яким встановлено, що обвинувачений на обліку в МОПЛ та ОНД не перебуває, характеризується позитивно, має ряд захворювань

Це суперечить твердженню в оскаржуваному вироку про негативну характеристику особи ОСОБА_4, яку до того ж складено дільничним, який обвинуваченого не знав.

Узагальнена позиція заперечень прокурора на апеляційну скаргу.

Вважає всі доводи апелянта такими, що суперечать обставинам провадження та даним про особу обвинуваченого, тому просить вирок районного суду залишити без зміни.

Встановлені судом 1-ї інстанції обставини.

За вироком ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що в ніч на 1 лютого 2014 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, під час вживання спиртних напоїв з ОСОБА_6, в наслідок раптово виниклих неприязних стосунків, скоїв умисне вбивство останньої, нанісши не менше 23 ударів руками та ногами в область голови, тулуба і кінцівок, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження легкого та середнього ступеню тяжкості. Після того, бажаючи довести умисел на вбивство до кінця, затуливши руками органи дихання потерпілої - утримуючи її ніс та рот, задушив її за шию.

Ці дії обвинуваченого кваліфіковані судом, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (ч.1 ст.115 КК України).

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, думку потерпілої, яка полягалась на розсуд суду, думку прокурора про залишення вироку без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, суд визнає скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обставини справи, доведеність вини та кваліфікація скоєного ОСОБА_4 в апеляційній скарзі захисником не оспорюються, тому, відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевірялись.

Що стосується покарання обвинуваченого, то воно призначене у межах санкції ч.1 ст.115 КК України, з урахуванням суспільної небезпеки скоєного (особливо тяжкий злочин), даних про особу ОСОБА_4, який раніше судимий, характеризується негативно, страждає на синдром залежності від алкоголю, пом'якшуючих покарання обставин - каяття та активного сприяння розкриттю злочину, обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину у стані сп'яніння.

Зваживши на зазначене, а також, що обвинуваченим вчинено новий насильницький злочин у період відбуття покарання з випробуванням за попереднім вироком, районний суд дійшов висновку про необхідність ізоляції ОСОБА_4 від суспільства та на визначений у вироку строк.

З цим висновком суд апеляційної інстанції погоджується, підстав для пом'якшення призначеного покарання не вбачає.

Посилання в апеляції на визнання вини, каяття та сприяння у розкритті злочину є не суттєвим, оскільки ці обставини вже враховані судом при мотивуванні вироку, внаслідок чого покарання обвинуваченому призначене менше від максимальної межі санкції кримінального закону.

З урахуванням другої судимості та відсутності у провадженні обставин, які б істотно знижували суспільну небезпеку особи обвинуваченого, призначення йому покарання менш суворого, ніж визначив районний суд, суперечить засадам ст.65 КК України.

За сукупністю вироків застосовано принцип часткового складання та приєднано лише два роки позбавлення волі, що також не можна вважати надмірно суворим.

Факт наявності двох неповнолітніх дітей, які насправді проживають окремо від обвинуваченого, тому не перебувають на його утриманні, на розмір покарання не впливає.

Аналогічно не є підставою для пом'якшення покарання наявність захворювань у ОСОБА_4

Що стосується негативної характеристики, то її складено уповноваженою на те особою. Об'єктивність викладених в ній даних у суду апеляційної інстанції сумнівів не викликає, у тому числі і через те, що дільничний інспектор не був особисто знайомий з ОСОБА_4

Посилання на позитивну характеристику обвинуваченого в наведених апелянтом судових рішеннях від 14.10.2013 г. та 16.01.2014 р., хоча і відповідають дійсності, проте вони стосуються іншого періоду часу, коли ОСОБА_4 ще не мав судимості, внаслідок чого і був звільнений від відбування покарання з випробуванням.

Відносно часу настання смерті потерпілої та подій, що мали місце між нею та обвинуваченим до вчинення злочину за цим провадженням (часті сварки та бійки), вони до призначеного покарання відношення не мають.

Крім того, апелянтом оспорюється лише розмір позбавлення волі ОСОБА_7, а не обставини провадження, визнані судом доведеними, у тому числі і умисел на вбивство.

За такого, всі апеляційні доводи є неприйнятними, внаслідок чого постановлений щодо обвинуваченого вирок зміні не підлягає.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.405,407,424,426,532 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2014 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді: