Ухвала суду № 41012905, 16.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/12054/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2013 року ФОП ОСОБА_4 пред'явив позов до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області (далі - УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області) про визнання незаконною та скасування вимоги від 05 липня 2013 року № 2232.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року, позові вимоги задоволені частково.

Визнано незаконними дії УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області щодо прийняття вимоги від 05 липня 2013 року № 2232 у частині сплати боргу у розмірі 684,00 грн., та скасовано вимогу у цій частині.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в позові, скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований як фізична особа - підприємець з 12 грудня 2008 року, знаходиться на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку. Також позивач перебуває на обліку у відповідача, як пенсіонер та отримує пенсію по інвалідності.

УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області нарахувало позивачеві зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень-липень 2011 ріку розмірі 2312,07 грн..

У зв'язку з цим відповідачем було сформовано вимогу від 05 липня 2013 року № Ф-2232 про сплату недоїмки з єдиного внеску за 2011 рік у розмірі 2312,07 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог зазначив, що зміни до частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464, яка передбачає, що фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами, були внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609 від 07 липня 2011 року. Цей закон набрав чинності 06 серпня 2011 року.

Оскільки позивач частково сплатив суму єдиного внеску у розмірі 684,00 грн. та з січня по липень 2011 року від сплати єдиного внеску він звільнений не був, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимога відповідача від 05 липня 2013 року № 2232 в частині сплати боргу у розмірі 1628,00 грн. є правомірною.

Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився та залишив постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2014 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464 (далі - Закон № 2464) фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Частиною 4 статті 4 Закону України № 2464, яка була доповнена Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» №3609-VI від 07 липня 2011 року, передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Закон України № 2464 доповнений частиною 4 статті 4 відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» №3609-VI від 07 липня 2011 року, який набрав чинності 06 серпня 2011 року.

Відтак, саме з 06 серпня 2011 року звільняються від сплати єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Таким чином виникнення заборгованості в період з січня по липень 2011 року зазначена норма не існувала, а тому позивач в цей період не був звільнений від сплати єдиного внеску.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права та прийшли до вірного висновку, що оскільки позивач не був звільнений від сплати єдиного внеску, вимога відповідача від 05 липня 2013 року № 2232 частині сплати боргу у розмірі 1628,00 грн. є правомірною, а тому підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції не має.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: