Ухвала суду № 41012899, 08.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/12439/12

№ К/9991/12439/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012

у справі № 2а-1159/11/1070 Київського окружного адміністративного суду

за позовом Дочірнього підприємства (ДП) «Ютем Інжиніринг» Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «Південтеплоенергомонтаж»

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ від 07.12.2010 № 0000972320.

У касаційній скарзі Ірпінська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просив залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування у податковому обліку позивача податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 24.11.2010 за № 2138/23-2/30568931, про порушення норм пунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено податковий кредит у податковому обліку за квітень, травень, червень, грудень 2009 року на загальну суму 1446662,46 грн., що з урахуванням попередніх перевірок, за результатами яких зменшено від'ємне значення з ПДВ, призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 1223347,46 грн. у податковому обліку за квітень, травень, червень, липень, грудень 2009 року. Ці порушення, за висновком ДПІ, мали місце у зв`язку з включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, які виписані в інший податковий період, ніж відбулись господарські операції, за наслідками виконання яких вони були виписані, що позбавляє платника податку на включення таких сум ПДВ до складу податкового кредиту

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.12.2010 № 0000972320 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1502928,69 грн.( у т.ч. 1223347,46 грн. - основний платіж, 279581,23 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту за квітень, травень, червень 2009 року податок на додану вартість у сумах 751653,00 грн., 603345,50 грн., 90298,00 грн. відповідно за податковими накладними, дати виписки яких, так само як і сплата позивачем вартості отриманих за ними товарів (послуг), припадають на інші податкові звітні періоди, у межах 1095 днів, та при відсутності звернення позивача до податкового органу зі скаргою стосовно невидачі постачальниками податкових накладних. З цими обставинами ДПІ пов'язує порушенням позивачем вищенаведених норм Закону № 168/97-ВР. Фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких ці податкові накладні виписані, як і сплата позивачем сум ПДВ у вартості поставлених товарів (послуг) за цими операціями відповідачем не оспорюється.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);.

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 05.12.2011 у справі за позовом ТОВ «Акцентбуд» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків судів попередніх інстанцій, а отже підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко Судді:О.А. Веденяпін В.П. Юрченко