Ухвала суду № 41012889, 21.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2014 р. К/9991/58877/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Черпака Ю.К., Швеця В.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області на постанову Народицького районного суду Житомирської області від 29 травня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року за позовом ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до Народицького районного суду Житомирської області з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області, у якому просила: визнати протиправними дії відповідача та постанову від 05.04.2012 року про повернення виконавчого документа стягувачеві; поновити її в черзі; зобов'язати відповідача відновити виконавче провадження та виконати постанову Народицького районного суду Житомирської області від 30.11.2009 року у справі №2а-3105/09.

Постановою Народицького районного суду Житомирської області від 29.05.2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 року позов задоволено частково: визнано дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області протиправними; визнано незаконною та скасовано Постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві від 05.04.2012 року по виконавчому листу №2а-3105/09; зобов'язано відповідача поновити виконавче провадження №16642901 по виконанню постанови Народицького районного суду від 30.11.2009 року по справі №2а-3105/09. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Письмових заперечень на касаційну скаргу від позивача до суду касаційної інстанції не надходило.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що Постановою головного державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області від 24.12.2009 року було відкрито виконавче провадження № 16642901 з примусового виконання постанови Народицького районного суду на підставі виданого судом 11.12.2009 року виконавчого листа № 2а-3105/09, яким з Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира стягнуто на користь позивача 8046 грн. 05 коп. заборгованості по доплаті до заробітної плати, передбаченої ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період роботи з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року.

05.04.2012 року державним виконавцем, після здійснених дій, зокрема пов'язаних зі стягненням визначеної заборгованості з рахунків боржника (18.01.2012 року, 26.01.2010 року, 09.02.2011 року, 08.02., 20.02., 24.02, 30.03., 05.04.2012 року) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», тобто, у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Суди попередніх інстанцій, з чим погоджується колегія суддів, виходили з того, що у старшого державного виконавця не було законних підстав для винесення оскаржуваної постанови, оскільки останнім не було своєчасно та у повному обсязі вчинені виконавчі дії.

Повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 01.04. 1999 року.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

При цьому визначальною умовою для повернення виконавчого листа з підстав вказаних у даному положення є здійснення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач дотримався зазначених вимог чинного законодавства, а отже у держаного виконавця не було законних на те підстав для повернення виконавчого листа, з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів першої та апеляційної інстанцій і обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області залишити без задоволення.

2. Постанову Народицького районного суду Житомирської області від 29 травня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року у справі № 615/446/12 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: Ю.К. Черпак

В.В. Швець