Ухвала суду № 41012833, 16.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/5868/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження виправлення касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донунібуд" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донунібуд" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про скасування постанов,

встановив:

ТОВ "Донунібуд" звернулось з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про скасування постанов відповідача від 12 березня 2013 року № 38 та № 40, якими до нього застосовані штрафи за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, відповідно, у розмірах 51 615 грн 00 коп. та 11 470 грн. 00 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його змінити та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях відповідач просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Згідно із ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що 18 липня 2012 року Інспекцією ДАБК зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції та переобладнанню під аптеку вбудованого нежитлового приміщення по вул. Гагаріна, 42/23 та квартири 24 в будинку 42 по вул. Гагаріна у Центрально-Міському районі м. Горлівки. Генеральним підрядником в декларації зазначено ТОВ «Донунібуд».

25 жовтня 2012 року відповідачем зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, згідно якої замовником виконання будівельних робіт в місті Горлівці по вулиці Гагаріна, 42/23 та 42/24, є ТОВ «Арніка», а генеральним підрядником - позивач у даній справі -ТОВ «Донунібуд».

26 грудня 2012 року відповідачем проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил при реконструкції вбудованого приміщення під аптеку по вулиці Гагаріна, 42/23 та квартири по вул. Гагаріна, 42/24 в місті Горлівка, за результатами якої складено акт, згідно якого встановлено порушення пункту 6.1.1 ДБН В.2.2-17:2006, а саме: невиконання робіт з улаштування запроектованого пандусу.

Того ж дня відповідачем внесено до ТОВ «Донунібуд» припис № 368, яким зобов'язано позивача усунути вказані порушення в термін до 26 січня 2013 року, а також складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності за невиконання робіт з улаштування запроектованого пандусу.

12 березня 2013 року Інспекцією ДАБК винесено постанову № 38 про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності відповідно. Даною постановою встановлено факт порушення ТОВ «Донунібуд» ДБН, а саме: не виконанні роботи з улаштування запроектованого пандусу під час реконструкції вбудованого приміщення під аптеку по вулиці Гагаріна, 42/43 та квартири по вул. Гагаріна, 42/44 в м. Горлівці. Внаслідок цього ТОВ «Донунібуд» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 8 ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та на нього накладено штраф у розмірі 51 615 грн. 00 коп.

Того ж дня Інспекцією ДАБК винесено постанову № 40 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою встановлено факт невиконання вимог припису № 368 від 26 грудня 2012 року ТОВ «Донунібуд», виданого щодо об'єкту будівництва по вул. Гагаріна, 42/43 та квартири по вул. Гагаріна, 42/44 в м. Горлівці, що є порушенням ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності. Даною постановою визнано ТОВ «Донунібуд» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у розмірі 11 470 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятими постановами, позивач заявив цей позов.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при накладанні штрафу на ТОВ «Донунібуд» не встановлено, що останній є особою, яка виконує будівельні роботи з реконструкції вбудованого приміщення під аптеку по вул. Гагаріна, 42/43 та квартири по вул. Гагаріна, 42/44 в місті Горлівці, а саме: підрядником.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, тому в позові відмовив.

Колегія суддів вважає висновки судів передчасними, з огляду на таке.

Спірним питанням у цій справі є встановлення факту виконання підрядних (будівельних) робіт позивачем за договором підряду б/н від 21 лютого 2012 року, який даний факт оспорює, оскільки саме ця обставина стала підставою для накладення на нього штрафів згідно із п. 8 ч. 3 ст. 2 та п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Так, відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР суб'єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за правопорушення, зокрема, виконання будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних рішень - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

А згідно із п. 1 ч. 6 ст. 2 цього Закону суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за невиконання приписів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що такі санкції можуть бути застосовані тільки до особи, яка виконувала підрядні (будівельні роботи) роботи. У розумінні ж ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правовідносини щодо виконання робіт за цивільними договорами врегульовано главою 61 ЦК України, відповідно до положень якої за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837).

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

У окремих випадках, у разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті, і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином, підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства доказом виконання підрядних робіт є акт виконаних робіт за договором підряду, оскільки ЦК України не передбачає іншого способу оформлення передачі робіт, виконаних за договором підряду, крім акта. При цьому, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

За таких обставин, колегія суддів не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції, зробленого лише на підставі договору підряду б/н від 20 червня 2012 року та декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 25 жовтня 2012 року, що саме позивач є особою, яка виконувала будівельні роботи з реконструкції вбудованого приміщення під аптеку по вул. Гагаріна, 42/43 та квартири по вул. Гагаріна, 42/44 в місті Горлівці як підрядник.

Суд першої інстанції при винесені рішення у справі взагалі не звернув уваги на такі обставини та, не даючи цьому оцінку, дійшов передчасного висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що спір розглянуто попередніми судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та без врахування норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, яке призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Установивши помилковість висновків судів обох інстанцій, колегія суддів вважає за необхідне направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донунібуд" задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: