Ухвала суду № 41012648, 14.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/4886/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року

у справі № 2а-10018/10/1370

за позовом Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропет»

за участю Прокуратури Львівської області

про стягнення нарахованих із застосуванням звичайних цін сум податкових зобов'язань, у тому числі штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Яворівському районі Львівської області (далі по тексту - позивач, ДПІ) звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропет» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «Пропет») за участю прокуратури Львівської області (далі по тексту - прокуратура) про стягнення нарахованих із застосуванням звичайних цін сум податкових зобов'язань, у тому числі штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, та з урахуванням відсутності правових підстав для задоволення клопотання ОДПІ щодо відкладення розгляду справи, відповідно до вимог ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Пропет» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17.08.2010 року № 1385/23-2/31252665.

В акті перевірки зокрема зазначено, що відповідачем порушено пп. 7.4.1, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: занижено валовий дохід в сумі 6316564,00 грн. та п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено податок на додану вартість на загальну суму 1263315,00 грн.

Також, в акті перевірки зазначено, що на формування показників податкової звітності мали вплив операції з реалізації готової продукції власного виробництва - ПЕТ-преформ з поліетилентерефталату. Зокрема, виявлено заниження задекларованих показників через реалізацію ПЕТ-преформ (готової продукції) в період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року фізичним особам - неплатникам податку на прибуток за цінами, нижчими від реалізації власної продукції у аналогічному періоді.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято рішення від 09.08.2010 року № 1 про застосування звичайних цін при визначенні сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та № 2 про застосування звичайних цін при визначенні сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначивши, що підставою для застосування звичайних цін є непідтвердження розрахунків, наведених у декларації з податку на прибуток підприємств, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством, що призвело до заниження ціни продажу товарів фізичним особам-неплатникам податку на прибуток.

Крім того, ДПІ було прийнято рішення від 07.09.2010 року №1 про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін, яким ТОВ «Пропет» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2935589,00 грн. (за основним платежем - 1579141,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1356448,00 грн.) та № 2 про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін, яким ТОВ «Пропет» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 449530,00 грн. (за основним платежем 299687,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 149843,00 грн.).

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Підпунктом 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. Водночас, обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судами попередніх інстанцій, вищевказані рішення ДПІ про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін ґрунтуються на тому, що ТОВ «Пропет» не було представлено документів, які б свідчили про те, що випущені ПЕТпреформи 1,5 л були браковані, а отже, і реалізовуватись повинні були за відпускними цінами, які діяли на підприємстві на вказану готову продукцію у відповідних звітних періодах.

16.12.2010 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду було призначено судову економічну експертизу, з метою визначення відповідності кількості реалізованої продукції за цінами нижчими від звичайних, кількості бракованої продукції.

Згідно висновку судово-економічної експертизи від 27.04.2011 року №543 документально підтверджується відображення в первинних бухгалтерських документах (видаткових накладних) кількість бракованої продукції реалізованої ТзОВ «Пропет»в період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року, яка відповідає кількості бракованої продукції зазначеної у первинних бухгалтерських документах (журналу вимушених та запланованих зупинок обладнання та випуску ПЕТ-преформ; актам оцінки та обліку відбракованої продукції та сировини; актам оприбуткування бракованої продукції; актам перевірки, оцінки та обліку відбракованої продукції та сировини) за вказаний період.

Крім того, наявність контролю виробництва та відбракованої продукції на підприємстві ТОВ «Пропет» передбачено «Технологічним регламентом процесу виготовлення преформ ПЕТ на ТзОВ «Пропет».

Відповідно до вимог ч. 2 та ч. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

На виконання вищевказаних норм відповідачем прийнято наказ №1- БП/08 від 02.01.2008р. «Про облік відбракованої продукції та сировини» (внесений до журналу реєстрації технічних наказів), згідно якого, відбракована продукція поділяється на три види.

Водночас, облік такої продукції здійснюється, відповідно:

- актами перевірки, оцінки та обліку відбракованої продукції та сировини;

- актами оцінки та обліку відбракованої сировини;

- актами оприбуткування бракованої продукції.

Також у вищевказаному наказі зазначено, що всі операції по бракованій продукції та сировині здійснюються на бухгалтерському рахунку 26 з відокремленням від готової продукції (що підтверджується матеріалами справи).

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, щодо відсутності правових підстав для застосування звичайних цін до бракованої продукції - преформ, що не відповідають технічним параметрам.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги ДПІ є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2010 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов