Ухвала суду № 41012649, 14.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/28868/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011 по справі № 2а-8402/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром Буд Маш ЛТД"

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2010 року Товариством до суду заявлений позов, з урахуванням уточнень, про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 22.06.2010 № 0001432340/0, яким позивачеві донараховано суму основного податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ділі - ПДВ) у розмірі 12 667,00 грн. та фінансових санкцій - 6333,50 грн. за порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названого Закону.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, вмотивоване тим, що позивачем при формуванні податкового кредиту з ПДВ було дотримано всіх вимог передбачених Законом України "Про податок на додану вартість", а первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та сплату позивачем ПДВ у складі ціни товару.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому державний податковий орган обґрунтовує касаційну скаргу тим, що позивач неправомірно включив до податкового кредиту суми ПДВ по податковій накладній, що видана контрагентом позивача, який відсутній за місцем реєстрації, а отже не можливо встановити факт видачі такої податкової накладної контрагентом - ТОВ "Пром Буд Маш ЛТД".

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Під час підготовки справи до касаційного розгляду, враховуючи клопотання про заміну відповідача на правонаступника, у відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну відповідача у справі - Харківської об'єднаної державної податкової інспекції на його правонаступника - Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена невиїзна документальна перевірка Товариства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з ТОВ "Пром Буд Маш ЛТД" за період з 01.04.2008 по 31.07.2008, за підсумками якої складено акт від 08.06.2010 №2276/234/33010822.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем пп. 7.3.2 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 198/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі -Закон № 198/97-ВР), що полягало у неправомірному включенні до податкового кредиту сплаченого ПДВ у сумі 12 667,00 грн. на підставі податкової накладної, виписаної на користь позивача його контрагентом ТОВ "Пром Буд Маш ЛТД", який відсутній за місцем реєстрації, про що свідчить акт тематичної перевірки місцезнаходження від 11.03.2010 та акт про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Пром Буд Маш ЛТД" від 31.03.2010. На думку контролюючого органу через відсутність контрагента позивача за місцем реєстрації неможливо встановити факт видачі податкової накладної саме цим контрагентом - ТОВ "Пром Буд Маш ЛТД", а відповідно і підтвердити право позивача на податковий кредит.

На підставі акта перевірки та вказаних висновків Державна податкова інспекція прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства, суди у цій справі керувалися положеннями ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011).

Як визначено пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97ВР).

А відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону покупець має право відобразити сплачені (нараховані) суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.

Таким чином, аналіз норм Закону № 168/97-ВР дає підстави зробити висновок, що наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, є підставою для формування податкового кредиту, натомість непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки, є підставою для відповідальності платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем та контрагентом фактично були здійснені господарські правовідносини відповідно до укладеного між ними договору на посередницькі послуги, контрагентом - знайдено покупців на автотехніку, а позивачем - здійснено оплату за надані послуги. Реальність проведених операцій та належне їх виконання підтверджується наявними в матеріалах справи належно оформленими первинними документами (договори, акт про надання послуг, банківські виписки, податкові накладні).

Судами також встановлено та вбачається з матеріалів справи, що керуючись положенням пп. 7.4, пп. 7.5 Закону № 168/97-ВР, позивачем було сформовано податковий кредит на підставі виданої контрагентом належно оформленої податкової накладної, у відповідності до п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, в якій зазначено і місцезнаходження платника податку - продавця ТОВ "Пром Буд Маш ЛТД" - зазначене у його реєстраційних документах.

Судами також було встановлено, що на момент вчинення вказаної вище господарської операції та видачі відповідної податкової накладної, доказів того, що контрагент позивача ТОВ "Пром Буд Маш ЛТД", був відсутній за юридичною адресою, контролюючий орган, всупереч ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суду не надав.

Також, колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту з ПДВ від наявності чи відсутності його контрагентів за юридичною адресою, від звітування чи фактичної сплати ними податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а тим паче від їх місцезнаходження.

Наведене свідчать про правомірність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення податкової інспекції як такого, що прийняте всупереч приписів чинного законодавства.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011 по справі № 2а-8402/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко