Постанова № 4100850, 01.06.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-40919/08                                              Головуючий у І інстанції – Добрянська Я.І.

                                                                                               Суддя-доповідач – Глущенко  Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

01 червня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                                      головуючого – судді Глущенко Я.Б.,

                                      суддів                          Коротких А.Ю.,Федорової Г.Г.,

                                      при секретарі             Токар М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «Київський меблевий комбінат» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Виробничеоб’єднання «Київський меблевий комбінат» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2008 року, -

В С Т А Н О В И В:

ВАТ «Виробниче об’єднання «Київський меблевий комбінат»звернулося до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва №0000652305/0 від 08.07.2004 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2008 рокуу задоволенні позову відмовлено.

 Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням у справі нового рішення з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п.п. 1, 2 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та недоведено обставин, які суд вважає встановленими.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про правомірність заявлених вимог.

Однак, з таким висновком суду не можна погодитися.

Колегією суддів встановлено, що 08.07.2004 року ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000652305/0, яким позивачу згідно п.п. б п.п. 4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2118-111 від 20.12.2000 року, на підставі акта документальної перевірки № 295/23-504-05516151 від 06.07.2004 року відповідно до п.п. 17.1.3, п.п. 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 399330,00 грн., з яких 199 665 грн. складає основний платіж та 199 665, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Згідно Акту перевірки № 295/23-504-05516151 від 06.07.2004 року «Про результати позапланової тематичної перевірки з питань дотримання податкового законодавства Акціонерного товариства відкритого типу «Київський меблевий комбінат» при взаємовідносинах з «SEVILLELLC» США, встановлено, що позивачем до податкового кредиту у січні 2002 року включено до рядку 10.1 декларації суму ПДВ, нараховану в зв'язку з придбанням заготовок оптичних елементів БК ПО, в розмірі 200001,33 грн. згідно податкової декларації № 27 від 15.01.2002р., виписаної ТОВ «Київ-Транссервіс». Загальна сума податкового кредиту відображена у р. 17 Декларації в розмірі 404 378 грн. До цієї суми включена сума ПДВ, нарахована в зв'язку з придбанням заготовок оптичних елементів БК 110 в розмірі 200001,33 грн.

Судом встановлено, що експортований у вересні 2002 року товар (заготовки оптичних елементів БК ПО) придбавався згідно Договору № 2021/1 від 20.12.2001р., відповідно до якого ТОВ «Київ-Транссервіс»зобов'язалося продати, а АТВТ «Київський меблевий комбінат» - отримати і оплатити товар у відповідності з специфікаціями, доданими до договору.

Згідно додатку № 1 - специфікації до даного договору, акту прийому-передачі від 15.01.2002 та видаткової накладної від 15.01.2002 № РН-000003 позивач придбав заготовки оптичних елементів у кількості 48008 куб.см., за ціною за 1 куб.см.- 25,0 грн. (в т.ч. ПДВ -4,17 грн.) на загальну суму 1 200 007,97 грн. (вт.ч. ПДВ- 200 001,33 грн.).

ТОВ «Київ-Транссервіс» була виписана податкова накладна № 27 від 15.01.2002 на кількість 48008 куб.см. заготовок оптичних елементів на загальну суму 1 200 007,97, в т.ч. ПДВ - 200001,33 грн., що включена до книги придбання товарів (робіт, послуг) АТВТ "Київський меблевий комбінат" та віднесена до податкового кредиту згідно декларації з ПДВ, яку подано до ДПІ у Подільському районі м. Києва 19.02.2002 року.

В ході перевірки при дослідженні ланцюгу постачальників до виробника зроблено висновок про невідповідність між об'ємом реалізованого товару та вагою, а також багатократне завищення ціни товару. Згідно акту перевірки, позивачем в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість" було завищено податковий кредит по ПДВ АТВТ "Київський меблевий комбінат» на суму 199 665,11 грн., яка складає різницю між вартістю скла оптичного (в частині ПДВ), придбаного АТВТ «Київський меблевий комбінат» за цінами придбання у ТОВ «Київ-Транссервіс»та вартістю зазначеного скла (в частині ПДВ) за цінами заводу - виробника.

Колегія суддів вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до п.п. 7.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

15 січня 2004 року ТОВ «Київ-Транссервіс»на адресу позивача було виписано податкову накладну № 27 із зазначенням податку на додану вартість у розмірі 200 001, 33 грн. Оплата отриманого товару в сумі 1 200 007,97 грн. здійснювалась позивачем частинами в період з 28.01.2002 по 18.12.2002, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями позивача та банківськими виписками; у складі вартості придбаного товару позивачем перераховано ТОВ «Київ-Транссервіс»суму ПДВ.

Відповідно до п.п. 7.4.1, п. 7.4.5 п. 7.4; 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно довідки позивача № 243 від 30.09.2004 року, що не заперечується відповідачем, витрати, пов'язані з придбанням скла оптичного за договором № 2012/1 від 20.12.2001, було включено до складу валових витрат позивача у сумі 1 000 006, 64 грн. в І кварталі 2002 року. Правомірність віднесення вказаних витрат до складу валових підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи Київського НДІСЕ № 6231 від 19.10.2004 року.

Окрім цього, витрати по сплаті податку на додану вартість, що були включені позивачем до податкового кредиту за січень 2002 року, підтверджені податковою накладною № 27 від 15.01.2002. Зазначена податкова накладна за змістом відповідає вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України  «Про податок на додану вартість», Наказу ДПА України №  165 від30.05.1997 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення».

Згідно копії свідоцтва № 35307205 від 27 червня 1997 року на момент складання податкової накладної від 15.01.2002 № 27, ТОВ «Київ-Транссервіс»перебувало на обліку як платник податку на додану вартість. Доказів про анулювання зазначеного свідоцтва відповідачем не надано. В матеріалах справи міститься також свідоцтво платника податку на додану вартість АТВТ «Київський меблевий комбінат» за № 38229498 від 31 липня 1997 року.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що позивачем виконано всі умови, необхідні для включення суми ПДВ за податковою накладною № 27 від 15.01.2002р. (нарахованої у вартості придбаних заготовок оптичних елементів) до складу податкового кредиту відповідного звітного податкового періоду.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що безпідставність донарахування відповідачем АТВТ «Київський меблевий комбінат» у січні 2002 р. податку на додану вартість на суму 199665,11 грн. підтверджується і висновком зазначеної вище судово-бухгалтерської експертизи.

Посилання суду про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» шляхом завищення податкового кредиту на суму 199 665,11 грн., яка складає різницю між вартістю скла оптичного (в частині ПДВ), придбаного позивачем за цінами придбання у ТОВ «Київ-Транссервіс» та вартістю зазначеного скла (в частині ПДВ) за цінами заводу - виробника є необґрунтованими.

Згідно п.п. 7.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податок на додану вартість додатково нараховується на договірну (контракту) ціну, за якою здійснюється поставка товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.ст. 21, 23 Закону України «Про підприємства в Україні» № 887-ХП від 27 березня 1991 року (із змінами і доповненнями), який був чинним на момент укладання договору № 2012/1 від 20.12.2001, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Положеннями статті 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення» № 507-Хїї від 03 грудня 1990 року (зі змінами й доповненнями), зокрема, передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Відповідач в акті перевірки від 06.07.2004 № 295/23-504-05516151 при обчисленні суми податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» використовує співвідношення скла оптичного (заготовки оптичних елементів) в одиницях виміру - кубічних сантиметрах до скла оптичного (заготовок оптичних елементів) в одиницях виміру - штуках. Проте, як вбачається з висновку судової експертизи скла № 7098 від 23.11.2004 визначити таке співвідношення без фактичного дослідження заготовки скла оптичного можливо за умови наявності даних про форму, геометричні розміри заготовок та густину матеріалу.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що відповідачем не надано доказів визнання недійсними у встановленому порядку договору № 2021/1 від 20.12.2001, специфікації, податкової накладної № 27 від 15.01.2002 року та не доведено, що податкова накладна № 27 від 15.01.2002 року за формою не відповідає вимогам законодавства, видана чи підписана особою, яка не мала на це відповідних повноважень.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що в Міністерстві промислової політики України інформації щодо виготовлення скла марки БК 110 в інших країнах немає, а тому єдиним виробником даного скла оптичного є Ізюмський казенний приладобудівний завод.

Проте, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися також.

В матеріалах справи міститься довідка торгово-промислової палати України від 18.03.2008 року № 634/08.3-8, яка підтверджує той факт, що на території СНД функціонує близько вісімнадцяти підприємств-виробників заготівок скла оптичного.

Крім  того, суду не надано документів які б підтверджували передачу (реалізацію) заготовок оптичного скла між Ізюмським казенним приладобудівним заводом та ДП «Соло-Комп», ПП «Вітус», ТОВ «Т.Т. Мюзик», підприємством «Союз» Всеукраїнської громадської організації Союз організацій інвалідів України та ТОВ «Київ-Транссервіс».

А тому, твердження суду про те, що заготівки скла оптичного могли бути придбані лише на Ізюмському казенному приладобудівному заводі і в подальшому слід використовувати його характеристики та ціни на вироби є юридично безпідставними та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, судом першої інстанції наведені приписи процесуального закону проігноровано, та відмовлено у задоволенні позову з посиланням на те, що позивач не надав належно допустимих доказів придбання заготовок скла оптичного у інших виробників та не спростував твердження відповідача щодо Ізюмського казенного приладобудівного заводу, як єдиного виробника заготовок скла оптичного.

Таким чином, обставини, які суд першої інстанції вважав встановленими, у передбаченому законодавством порядку не доведено, а тому позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позову.

   Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «Київський меблевий комбінат» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2008 року скасувати.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва № 0000652305/0 від 08 липня 2004 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі,шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

            Головуючий суддя

Судді:

Повний текст постанови виготовлений 09 червня2009 року.