Ухвала суду № 41003863, 14.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 р. Справа № 50122/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М.,Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

представника відповідача Чубак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кассандра-плюс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кассандра-плюс» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кассандра-плюс» (надалі - ТзОВ «Кассандра-плюс») звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2011 року № 0000282321/0.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем в ході проведення перевірки ТзОВ «Кассандра-плюс» безпідставно зроблено висновок про порушення товариством п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо завищення податкового кредиту в сумі 8500,00 грн. по господарській операції з надання послуг по хімічній та вологій чистці контрагентом згідно укладеного договору від 04.01.2010 року Позивач вказує, що неправильне зазначення в тексті даного договору адреси місця надання послуг є технічною помилкою, а сам факт надання таких послуг підтверджується актом виконаних робіт.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанова мотивована тим, що відповідачем правомірно зроблено висновок про порушення товариством вимог Законів України «Про податок на додану вартість», оскільки факт здійснення ТзОВ «Кассандра-плюс» господарських операцій з придбання послуг не підтверджується належними документами, які в повній мірі відповідають ст. 9 Закону України «Пробухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТзОВ «Кассандра-плюс» подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову задоволення позову.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 04.02.2011 по 10.02.2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова було проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Кассандра-плюс» питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з Приватним підприємством «Львівкомфортгруп-К» за період 2009-2010 роки, за наслідками якої був складений Акт від 14.02.2011 року № 75/23-209/32568032 (а.с.10-15).

В Акті перевірки податковий орган зазначає, що мало місце порушення позивачем вимог п.1.7. ст.1, п.п.7.4.1., 7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема завищено податковий кредит за січень 2010 року на суму 8 500 грн., що зумовлює необхідність виключення цієї суми із складу податкового кредиту підприємства та нарахування податкового зобов'язання в розмірі 8 500 грн. та штрафних санкцій в сумі 2 125 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення №0000282321/0 від 25.02.2011 року, яким позивачу нараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10 625 грн. (в т.ч. 8 500 грн. - основного платежу та 2 125 грн. - штрафних санкцій).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю таких висновків суду першої інстанції з наступних підстав.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то, відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції та необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Тобто, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як платника, так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій, унеможливлюють висновок щодо реальності придбанням товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «Кассандра-плюс» укладено договір про надання послуг по хімічній та вологій чистці від 04.01.2010 року № б-н з ПП «Львівкомфортгруп-К», зідно якого останній бере на себе зобов'язання на надання послуг по хімічній та вологій чистці кіно театральних крісел ,м'яких меблів, килимового покриття та ковроліну в приміщенні кінотеатру «Кінопалац» за адресою м. Львів, вул. Театральна, 22.

На виконання умов договору ПП «Львівкомфортгруп-К» було надано згадані вище послуги, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, актом виконаних робіт від 31.01.2010 року № б-н на загальну суму 51000,00 грн, в т.ч. ПДВ 8500,00 грн, податковою накладною від 31.01.2010 року № 0275 на загальну суму 51000,00 грн, в т.ч. ПДВ 8500,00 грн)

ТзОВ «Кассандра-плюс» перераховано кошти ПП «Львівкомфортгруп-К» згідно платіжних доручень від 03.03.2010 року № 94 в сумі 21000,00 грн з ПДВ та від 0403.2010 року № 96 в сумі 30000,00 грн з ПДВ, що містяться в матеріалах справи.

Згідно наданих до перевірки документів податковим органом встановлено, що ТзОВ «Кассандра-плюс» здійснює свою господарську діяльність в приміщені за адресою м. Львів, вул. Коперніка, 9, однак як зазначено вище, згідно договору послуги по хімічній та вологій чистці надано в приміщені кінотеатру «Кінопалац» за адресою м. Львів, вул. Театральна, 22.

Тому, вірним є твердження податкового органу, що приміщення, в якому надавалися вищезазначені послуги, не використовувалось в господарській діяльності ТзОВ «Кассандра-плюс», відтак ДПІ у Галицькому районі м. Львова дійшла обґрунтованого висновку що ТзОВ «Кассандра-плюс» зайво віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 8500,00 грн, в т.ч в січні 2010 року в розмірі 8500,00 , що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 8500,00 грн в т.ч. в січні 2010 року на суму 8500,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Враховуючи наведені вище обставини та правові норми, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про підставність визначення податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кассандра-плюс» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року у справі № 2а- 2960/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Б.Заверуха

Судді О.М. Гінда

В.В. Ніколін