Ухвала суду № 41003892, 14.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 р. Справа № 25929/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М.,Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

представника відповідача Іванського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року по справі за позовом Приватного підприємства «Лео Буд» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року Приватне підприємство «Лео Буд» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000872340/4 від 19.04.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 521 875, 00 грн. та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість у сумі 521 875, 00 грн. на поточний рахунок підприємства.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у відповідності до положень абз.1 пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. ПП «Лео Буд» виконало вимоги зазначеної вище норми та відобразило у рядку 25 податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року суму податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню та надало до податкової інспекції заяву про повернення суми бюджетного відшкодування. Отже, відповідачем незаконно відмовлено ПП «Лео Буд» у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 521 875, 00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправним податкове-повідомлення рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова № 0000872340/4 від 19.04.2010 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована тим, що для набуття права на отримання бюджетного відшкодування у разі нарахування податкового кредиту у зв'язку з придбанням основних фондів, законодавець не потребує ні реєстрації суб'єкта господарювання в якості платинка податку на додану вартість не менше ніж за 12 календарних місяців до моменту подання заяви про бюджетне відшкодування. Ні наявності обсягів оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців не менших, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування. Оскільки, ПП «Лео Буд»заявило до бюджетного відшкодування кошти в сумі 521 875, 00 грн., сплачені ним на придбання основних фондів, відтак висновки податкового органу про відсутність у ПП «Лео Буд» підстав для бюджетного відшкодування є помилковими. Разом з тим, оскільки процедура оскарження суми податку на додану вартість, заявленого ПП «Лео Буд»до відшкодування, не заверешена, то вимога про стягнення бюджетного відшкодування в сумі 521 875, 00 грн є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Постанова в частині відмови у задоволенні позову не оскаржена, тому відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи Приватне підприємство «Лео Буд», зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Львівської міської ради 27.06.2006 року (код ЄДРПОУ 34461959), узятий на податковий облік в органах державної податкової служби 29.06.2006 року за № 2673 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Франківському районі м. Львова, а також є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100101237 від 27.02.2008 року.

13-19.11.2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова було проведено позапланову виїзну перевірку Приватногго підприємства «Лео Буд» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2009 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період березень 2008 року, за результатами якої складено акт від 19.11.2009 року №3586/23-4/34461959.

В акті зазначено, що податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог, зокрема, пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4, 7.7.11 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в зв'язку з чим Приватним підприємством «Лео Буд» завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2009 року в сумі 521 875, 00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки та за наслідками адміністративного оскарження даного рішення відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000872340/4 від 19.04.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 521 875, 00 грн.

Висновок податкового органу про порушення пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення в зв'язку з цим суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 521 875, 00 грн. зроблений на підставі того, що протягом 12-ти попередніх місяців Приватне підприємство «Лео Буд» не декларувало до сплати податок на додану вартість, мало обсяги оподатковуваних операцій у сумі, яка менша заявленої суми бюджетного відшкодування, тому не має права на бюджетне відшкодування.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю таких висновків суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 лютого 2008 року засновником ПП «Лео Буд» прийнято рішення про купівлю основних засобів, на виконання якого підприємство уклало з ТзОВ «Металінвестбуд» нотаріально оформлені договори купівлі-продажу предметом яких є придбання нежитлових приміщень.

Згідно з договором купівлі-продажу від 08.02.2008 року № 4632 ТзОВ «Металінвестбуд» продає, а ПП «Лео Буд»купує ремонтно - будівельну дільницю площею 259,8 кв. м., що становить 5/100 частки будівель, загальною площею 5126,8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Т. Шевченка,327.

На підставі даного договору та за результатами його виконання ТзОВ «Металінвестбуд» виписало податкову накладну від 24.03.008р. № 14 на загальну суму 367 690, 00 грн. в т. ч. ПДВ 61281,67 грн.

Згідно з договором купівлі-продажу від 08.02.2008 року № 4629 ПП «Лео Буд» купує у ТзОВ «Металінвестбуд» гараж площею 2032,9 кв. м., що становить 29/100 частки будівель, загальною площею 6979,1кв.м., що розташований за адресою: м.Львів, вул. Т. Шевченка, 327.

На підтвердження виконання умов договору позивач представив податкову накладну від 24.03.008р. № 13 на загальну суму 2 670 000, 00 грн., в т. ч. ПДВ 445 000, 00 грн., виписану ТзОВ «Металінвестбуд»;

Згідно з договором купівлі-продажу від 08.02.2008 року № 4626 ТзОВ «Металінвестбуд» продає, а ПП «Лео Буд» купує склад обмінного фонду площею 60,0 кв. м., що становить 9/1000 частки будівель, загальною площею 6979,1 кв. м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Т. Шевченка,327.

На підставі даного договору та за результатами його виконання податкову накладну від 24.03.008р. № 15 на загальну суму 90 900, 00 грн. в т. ч. ПДВ 15 150, 00 грн., виписану ТзОВ «Металінвестбуд»;

Податкові накладні від 24.03.2008 р. № 13, № 14, №15 внесені в реєстр отриманих податкових накладних за березень 2008 р. відповідно за № 1, № 2 та № 3.

Крім того, на підтвердження виконання умов договорів позивачем представлено - акт прийому передачі нерухомого майна від 25.03.2008 року до договору купівлі-продажу № 4632 від 08.02.2008 року; виписку по банку про проведену ПП «Лео Буд»оплату за ремонтно-будівельну майстерню згідно з платіжним дорученням № 7 від 24.03.2008р. в сумі 367 690, 00 грн. в т. ч. ПДВ 61 281, 67 грн.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 25.03.2008 року; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.04.2008 року, акт прийому передачі нерухомого майна від 25.03.2008 року до договору купівлі-продажу № 4629 від 08.02.2008 року; виписку по банку про проведену ПП «Лео Буд»оплату за гараж згідно з платіжним дорученням № 5 від 24.03.2008р. в сумі 2 670 000, 00 грн., в т. ч. ПДВ 445000,00 грн.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 25.03.2008 року; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.04.2008 року, акт прийому передачі нерухомого майна від 25.03.2008 року до договору купівлі-продажу № 4626 від 08.02.2008 року; виписку по банку про проведену ПП «Лео Буд»оплату за склад обмінного фонду згідно з платіжним дорученням № 9 від 24.03.2008р. в сумі 90 900, 00 грн. в т. ч. ПДВ 15 150, 00 грн.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 25.03.2008 року; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.04.2008 року.

Разом з тим, факт виконання виконавцем своїх зобов'язань за вищевказаними договорами Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова також не заперечує.

Висновок податкового органу, з яким не погодився суд першої інстанції, про те, що Приватне підприємство «Лео Буд» не має права на бюджетне відшкодування за вересень 2009 року, ґрунтується, як зазначено вище, на тому, що за останні 12 календарних місяців позивач мав обсяги оподатковуваних операцій в меншому розмірі, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

Стосовно таких доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час здійснення зазначених вище господарських операцій, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 сума податку, що підлягає сплаті і (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, і при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 цієї статті якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.3 цієї статті платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Згідно з пп. 7.7.4 даної статті платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшеня податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Пунктом «а» пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було передбачено, що не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України), та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно з наведеними нормами бюджетне відшкодування податку на додану вартість ставиться в залежність від нарахування податкового кредиту.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в період, що перевірявся, Приватне підприємство «Лео Буд» на підставі рішення про купівлю основних засобів придбавало нежитлові приміщення

Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно з п. 8.2.2 цієї статті основні фонди підлягають розподілу за такими групами: зокрема, група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини.

Враховуючи наведені вище правові норми, колегія суддів вважає, що придбаваючи нежитлові приміщення, Приватне підприємство «Лео Буд » формувало основні фонди для використання у своїй господарській діяльності.

Отже, і суми податку на додану вартість, сплачені позивачем ТзОВ «Металінвестбуд» за надані ним товари позивач включав до податкового кредиту внаслідок придбання основних фондів.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 даного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, оскільки ПП «Лео-Буд» заявило до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість з врахуванням податкового кредиту, сформованого внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, який був сформований у податкових періодах за першою з подій, передбачених пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", та підтверджений відповідними податковими накладними, а також за наявності факту надмірної сплати податку до бюджету, позивач правомірно заявив до бюджетного відшкодування суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 521 875, 00 грн.

Таким чином, оскільки Приватне підприємство «Лео Буд» заявило до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість з врахуванням податкового кредиту, сформованого внаслідок придбання основних фондів, який був сформований у податкових періодах за першою з подій, передбачених пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та підтверджений відповідними податковими накладними, а також за наявності факту надмірної сплати податку до бюджету, позивач правомірно заявив до бюджетного відшкодування суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 521 875, 00 грн.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача про те, що обсяг оподатковуваних операцій позивача за попередні 12 місяців в розмірі. є меншим, ніж заявлена до бюджетного відшкодування сума в розмірі 521 875, 00 грн. виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до змісту положень ст. 7 цього Закону за результатами кожної оподатковуваної поставки платник податку або нараховує собі податкове зобов'язання, або отримує право на податковий кредит.

Відповідно до пп. 5.3.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054, у рядках 1-5 декларації вказуються загальні обсяги поставки, за якими у платника в даному звітному періоді виникло податкове зобов'язання (оподатковувані за ставкою 20 відсотків, нульовою ставкою, звільнені від оподаткування відповідно до статті 5 Закону та тимчасово звільнені від оподаткування відповідно до статті 11 Закону чи інших нормативно-правових актів), та обсяги поставки, що не є об'єктом оподаткування (пункт 3.2 статті 3 Закону).

Таким чином, рядок 5.1 декларації відображає лише ту частину оподатковуваних поставок, що мали місце протягом відповідного податкового періоду.

Проте до цього рядка не включаються ті оподатковувані поставки, у яких платник податків виступив покупцем товарів, замовником робіт (послуг).

Відповідно до п. 5.7 цього Порядку до розділу II декларації «Податковий кредит» (рядки 10-15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності, або придбані з метою їх використання для поставки послуг за межами митної території України, місце поставки яких визначається відповідно до пункту 6.5 статті 6 Закону окремо за цілями використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування).

Зокрема, в рядку 10.1 декларації відображається обсяг придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податку на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою.

Отже, рядок 10.1 декларації податку на додану вартість відображає ті оподатковувані поставки, у яких платник податків був покупцем товарів (замовником робіт, послуг), а саме оподатковувані поставки платника податків, що мали місце у звітному періоді.

А для визначення розміру оподатковуваних поставок (обсягу оподатковуваних операцій) слід враховувати не лише значення рядка 5.1, але й показники рядка 10.1 декларації.

Враховуючи наведені вище обставини та правові норми, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про підставність визначення податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року у справі № 2а- 6751/10/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Б.Заверуха

Судді О.М. Гінда

В.В. Ніколін