Ухвала суду № 41003611, 15.10.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7285/14

Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.

Доповідач Суворов В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2014 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області

в складі:

головуючого - Суворова В.О.

суддів - Сватаненко В.І.

- Черевко П.М.

при секретарі - Добряк Н.І.

з участю : представника ПАТ «Марфін Банк» Мужню В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 27 травня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 924 084 доларів США та 3 034 654 грн. 64 коп., -

ВСТАНОВИЛА:

21 березня 2013 року позивач звернувся з зазначеним позовом, який уточнив у ході розгляду справи, виключивши вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки. Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що 29 лютого 2008 року між сторонами був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав відповідачу 500 000 доларів США до 29 лютого 2028 року зі сплатою 12 процентів річних за користування кредитом. 25 липня 2008р. між сторонами, у зв'язку зі збільшенням суми кредиту та відсоткової ставки, була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, згідно з якою банк надав відповідачу кредит у розмірі 599 469,00 доларів США, зі сплатою 13 % річних за фактичний період користування кредитом з кінцевим терміном погашення 29 лютого 2028р. В якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань між сторонами укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передав банку в іпотеку майно, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Китобійна,87, в який 25 липня 2008р. були внесені зміни. Але в порушення умов договору відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань.

Банком неодноразово направлялись листи претензії з вимогою дострокового погашення кредитної заборгованості, але відповідач борг не погасив.

Відповідач у суді першої інстанції участі не брав.

Заочним рішенням суду першої інстанції від 27 травня 2013 року позовні вимоги ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Марфін банк» заборгованість за кредитним договором №417/F від 29.02.2008 року на загальну суму 924084,11 доларів США та 3034654,64 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Марфін банк» судовий збір в розмірі 3441 гривень 00 копійок.

26 червня 2014 року ОСОБА_4 подав заяву про перегляд заочного рішення. Ухвалою суду першої інстанції від 04 липня 2014 р. заява відповідача залишена без задоволення .

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення, яким просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах вимог скаржника і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, крім того згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між ВАТ «Марфін Банк», правонаступником якого є ПАТ «Марфін банк», та відповідачем 29.02.2008 року укладений кредитний договір №417/F (а.с.6-8), відповідно до умов якого банк зобов'язався надати відповідачеві кредит на придбання нерухомості у розмірі 500000,00 доларів США зі сплатою 12% річних за користування кредитом з кінцевим терміном погашення кредиту 29.02.2028 року.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань 29.02.2008 року між сторонами укладено іпотечний договір ( а.с.18-21), відповідно до умов якого ОСОБА_4 передав в іпотеку домоволодіння та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

25.07.2008р. між сторонами у зв'язку зі збільшенням суми кредиту та відсоткової ставки, була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору № 417/ F, згідно з якою ПАТ «МАРФІН БАНК» зобов'язався надати останньому кредит у розмірі 599 469,00 доларів США., зі сплатою 13 % річних за користування кредитом з кінцевим терміном погашення 29 лютого 2028р.

В зв'язку з укладенням додаткової угоди сторони 25 липня 2008р. уклали договір про зміни до іпотечного договору.

Банк виконав свої зобов'язання за договором, надавши відповідачеві кредитні кошти, що підтверджується платіжним дорученням № 95 від 25.07.2008 року на суму 99469,00 доларів США та платіжним дорученням №155 від 29.02.2008 року на суму 500000,00 доларів США.

Відповідач в порушення умов кредитного договору не виконав обов'язку щодо погашення кредиту та сплати процентів за користування коштами банку. Банк 13 січня 2009 року, 21 червня 2010 року направив попередження з метою усунення порушень з боку відповідача. Відповідач попередження отримав, але умови договору не виконав.

Згідно розрахунку, станом на 15.03.2013 року ОСОБА_4 має заборгованість за кредитом на загальну суму 924 084,11 дол. США та 3 034 654,64 гривень , з яких: заборгованість за кредитом - 593 397,94 дол. США, заборгованість за відсотками - 330 686,17 дол. США, заборгованість за пенею - 2 889 463,97 гривень, заборгованість за штрафом - 145 190,67 гривень.

На підставі встановлених обставин справи суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що відповідач порушив умови кредитного договору, у зв'язку з чим на користь банку підлягає стягненню заборгованість відповідно до розрахунку позивача.

Довід апелянта про те, що рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з тих підстав, що він не був сповіщений належним чином про час та місце слухання справи, не заслуговує на увагу з наступних підстав. Відповідно до частин 1, 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для зміни рішення суду першої інстанції або його скасування та ухвалення нового, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи. Судова колегія прийшла до висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив справу, а тому вказане обґрунтування апеляційної скарги судова колегія не бере до уваги.

Відповідач в скарзі вказує, що позов було подано з порушенням правил підсудності, оскільки він проживає в Малиновському районі м. Одеси. Судова колегія звертає увагу, що на час відкриття провадження по справі позивні вимоги стосувалися звернення стягнення на предмет іпотеки, який розташований у Київському районі м. Одеси. Тому відкриття провадження по справі було вирішено з дотриманням ст. 114 ЦПК України. Після відкриття провадження по справі були проведені судові засідання, після чого позивач змінив свої вимоги.

Відповідач вказує, що рішення підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що судом першої інстанції не було враховано, що кредит надавався у доларах США.

Згідно ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в України у випадках і в порядку, встановленому законом, тобто обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України. Здійснення кредитних операцій в іноземній валюті регулюється наступними нормами законодавства. Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає термін «кошти» як гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Відповідно до положень ст. ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії. Згідно ч. 1 ст. 19 та ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, операції з валютними цінностями здійснюються банками на підставі банківської ліцензії та дозволу на здійснення такого виду операцій. Ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» надання кредитів в іноземній валюті віднесене до валютних операцій. Відповідно до п.1.2 «Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затвердженого постановою НБУ°№ 275 від 17 липня 2001 року письмовий дозвіл НБУ - документ, який видає Національний банк у порядку і на умовах, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Положенням, на підставі якого банки мають право здійснювати окремі операції, передбачені ст.. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п. 1.5 Положення визначено, що використання іноземної валюти, як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями). ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в момент укладення кредитного договору мав на час надання кредиту позивачу і має до цього часу і банківську ліцензію і дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями.

Частиною 3 ст. 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Судова колегія не бере до уваги довід про незаконність видачі валютного кредиту, оскільки це спростовується положеннями Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківською ліцензією, яка видана банку на право здійснювати банківські операції , що визначені ч. 1 та п. п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, ст. ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 27 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов

В.І.Сватаненко

П.М. Черевко