Ухвала суду № 41002618, 06.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2014 року Справа № 5952/14/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.,

судді Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20.05.2014 року у справі № 299/1419/14-а за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради про визнання відмови у наданні інформації незаконною, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась в суд з позовом до Виноградівської міської ради, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у доступі до публічної інформації, викладеної у листі відповідача № 02-26/11 від 04.04.2014 року на її, позивача, заяву про доступ до публічної інформації від 04.03.2014 року, та зобов'язати відповідача надати їй запитувану інформацію з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», зазначену у п. 5 запиту про доступ до публічної інформації від 04.03.2014 року, а саме: надати копії договорів оренди нерухомого майна (в тому числі земельних ділянок).

В обгрунтування позовних вимог посилається на наступне. 04 березня 2014 року вона звернулася до Виноградівської міської ради із запитом про доступ до публічної інформації, в якому просила надати копії договорів оренди комунального майна (в тому числі земельних ділянок). Листом № 02-26/06 від 07.03.2014 року відповідач повідомив її про продовження строку розгляду запиту до 20 робочих днів у зв'язку із великим обсягом інформації та потребою пошуку серед значної кількості даних. 04 квітня 2014 року нею отримано відповідь на запит, у якій відповідач відмовив їй у наданні копій договорів оренди у зв'язку з тим, що в них міститься конфіденційна інформація про особу, та надіслав тільки перелік договорів оренди. Відмову відповідача у наданні інформації позивач вважає незаконною, такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20.05.2014 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити його адміністративний позов у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована, фактично, доводами позовної заяви, а саме.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, передбачено Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року, який набрав чинності 10.05.2011 року. Даний Закон, зокрема, визначає поняття публічної інформації, перелік розпорядників публічної інформації, закріплює обов'язок розпорядників надавати таку інформацію. Відмовляючи у наданні інформації на її, позивача, запит відповідач діяв всупереч положень ч. 7 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», де передбачено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Відповідач повинен був надати копії договорів оренди, але при цьому закрити конфіденційну інформацію, яка міститься в них, що робиться шляхом замальовування коректором, витирання на комп'ютері тощо. Крім того, позивач вказує на порушення відповідачем строку розгляду та надання відповіді на запит про доступ до публічної інформації, визначеного у ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки після продовження строку розгляду запиту до 20 робочих днів, відповідач надав відповідь з пропущенням даного строку, який закінчився 02 квітня 2014 року, а відповідь датована 04 квітня 2014 року. Також, на думку позивача, відповідь відповідача на запит про доступ до публічної інформації оформлена з порушенням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», тому що у ст. 22 даного Закону не передбачено можливість відмови з тих підстав, що документ містить конфіденційну інформацію про особу. Крім того, в порушення положень п. 4 ч. 4 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у відповіді відповідача відсутні відомості про порядок оскарження відмови.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення повісток, а тому у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 197 КАС України їх неприбуття не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст. 13, 38, ст.ст. 1-3, 14, 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації», прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України встановлено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 року до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; соціально-економічного розвитку відповідних територій; бюджету, фінансів та обліку; управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики; промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку; науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та неповнолітніх; використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля; зовнішньоекономічної діяльності; оборонної роботи та мобілізаційної підготовки; соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати. Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес встановлено Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року.

Згідно із ст. 1 даного Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 2 ст. 5 Законом України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.14 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Закон України «Про місцеві державні адміністрації» визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голови місцевих адміністрацій очолюють відповідні місцеві державні адміністрації, здійснюють керівництво їх діяльністю, несуть відповідальність за виконання покладених на місцеві державні адміністрації завдань і за здійснення ними своїх повноважень.

При цьому суд звертає увагу на те, що позивачем не було вказано який з безпосередніх обов'язків покладених на відповідача він не виконав.

04 березня 2014 року позивач звернулася до міського голови Виноградівської міської ради Бочкая Степана Золтановича із запитом, датованим 03 березня 2014 року, на доступ до публічної інформації. В даному запиті позивач, керуючись положеннями ст.ст. 6, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», просила надати їй інформацію щодо видатків Виноградівської міської ради по поточному ремонту та реконструкції доріг, перелік майна, яке знаходиться у комунальній власності, та ін., всього десять пунктів. В пунктах 11, 12 запиту викладено прохання позивача надавати належним чином завірені копії документів та надати відповідь у встановлений законом строк. У пункті 5 запиту про доступ до публічної інформації позивач просила надати копії договорів оренди комунального майна (в тому числі земельних ділянок).

07 березня 2014 року, листом № 02-26/06, відповідач повідомив позивача про продовження строку розгляду запиту до 20 робочих днів у відповідності до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у зв'язку з великим обсягом інформації та потребою пошуку інформації серед зазначеної кількості даних.

Згідно відповіді відповідача № 02-26/11 від 04.04.2014 року позивачці повідомлено, що у договорах оренди вказана конфіденційна інформація про особу, тому їй надіслано перелік укладених договорів оренди майна та земельних ділянок, із зазначенням: місця розташування майна, площі, № та дати укладення договору, з зазначенням нормативно-грошової оцінки, (Додаток 5)». Відповідно до укладених договорів оренди нежитлових приміщень комунального майна, що знаходиться у власності територіальної громади міста Виноградів, який є Додатком № 5 до листа відповідача № 02-26/11 від 04 квітня 2014 року, містяться відомості про назву орендаря, дату укладення договору оренди, найменування, адресу та площу орендованого об'єкту.

Даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не відмовив позивачу у доступі до відповідної публічної інформації, а надав інформацію з дотриманням меж доступу, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Окрім зазначеного колегія суддів посилається на наступне.

Види інформації з обмеженим доступом (конфіденційна, таємна та службова) визначено у законах України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р., №2939-VI (далі - Закон №2939) та «Про інформацію» від 02.10.1993 р. № 2657-ХІІ (далі - Закон № 2657).

При цьому необхідно зауважити, що Законом №2939 надано визначення конфіденційної і таємної інформації та перелік службової інформації. Закон №2657 дає визначення конфіденційної інформації, яке охоплює більше коло інформації в порівнянні з визначенням, наданим у Законі №2939.

Відповідно до ч.ч.1,2ст.7 Закону №2939 конфіденційна інформація це інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У розумінні частини другої статті 21 Закону №2657 конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень.

Визначення, наведене у Законі №2657, є ширшим. Цей Закон на відміну від Закону №2939 до конфіденційної інформації відносить відомості про фізичну особу, якими є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Таким чином з огляду на викладене судова колегія звертає увагу апелянта на те, що у відносинах, пов'язаних із забезпеченням права на доступ до публічної інформації, конфіденційна інформація повинна визначатися саме відповідно до Закону №2939, оскільки публічна інформація є обмеженою лише у випадках, передбачених цим Законом, норми якого є спеціальними в порівнянні з нормами Закону №2657.

У своєму рішенні від 30.10.1997 р. у справі №18/203-97 щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України «Про інформацію» та статті 12 Закону України «Про прокуратуру» Конституційний Суд України роз'яснив, що до конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).

Аналогічну позицію Конституційний Суд України виклав і у своєму рішенні від 20.01.2012 р. у справі №1-9/2012 за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, при цьому у резолютивній частині цього рішення зазначив, що інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень; така інформація про особу є конфіденційною; збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до типових форм договорів оренди комунального майна, про надання копій яких просила позивач у запиті про доступ до публічної інформації, міститься інформація про паспортні дані орендарів, їх місце проживання/місцезнаходження, ідентифікаційний номер, яка у відповідності до положень Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про захист персональних даних» є конфіденційною інформацією.

Таким чином, відповідачем правомірно було обмежено доступ до тієї інформації про орендарів комунального майна, яка віднесена законом до конфіденційної інформації про особу.

З врахуванням викладеного наведені висновки суду першої інстанції не спростовані доводами та поясненнями, викладеними у апеляційній скарзі.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20.05.2014 року у справі № 299/1419/14-а без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.