Ухвала суду № 41002606, 06.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2014 року Справа № 174942/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.,

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Коцур В.К.

за участю представників:

від позивача Ярошик Т.В.

від відповідача Самолюк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області ДПС на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.09.2012 року у справі № 2а/0370/2676/12 за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області ДПС до ТзОВ «Медео-Захід», третя особа ТзОВ ТОВ СП «Янікс» про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Луцька об'єднана державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби (Луцька ОДПІ) звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медео-Захід» (ТзОВ «Медео-Захід»), за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ СП «Янікс» (ТзОВ СП «Янікс») про стягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ СП «Янікс» з питань правових відносин з ТзОВ «Медео-Захід» за квітень, травень, червень 2010 року. За результатами перевірки складено акт №907/22-6/32964061 від 25.04.2010 року.

В акті перевірки зазначено, що згідно даних декларацій з ПДВ за квітень, травень, червень 2010 року та додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» ТзОВ СП «Янікс» по взаємовідносинах з ТзОВ «Медео-Захід» задекларовано податковий кредит на загальну суму 9 700 грн. в тому числі у квітні 2010 року - 3283,33 грн., травні 2010 року - 716, 67 грн. та червні 2010 року - 5700 грн.

Позивач вказує, що формування податкового кредиту відбулося внаслідок проведення господарської операції ТзОВ СП «Янікс» з ТзОВ «Медео-Захід», а саме отримання послуг оренди нежитлового приміщення на загальну суму 58 200 грн. на підставі договору оренди № 29/03/10 ОР-02 від 29.03.2010 року згідно умов якого, ТзОВ «Медео-Захід» передано ТзОВ СП «Янікс» у строкове оплатне користування нежитлове приміщення загальною площею 240 кв.м., яке розташоване в с. Підцир'я Камінь-Каширського району на строк з 01.04.2010 року по 31.05.2010 року з оплатою за орендоване майно в розмірі 12 000 грн. та договору оренди нерухомого майна № 31/05/10 ОР-04 від 31.05.2010 року згідно умов якого відповідачем ТзОВ СП «Янікс» було передано у строкове платне користування це ж саме приміщення на строк з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року із розміром орендної плати - 34200 грн. Оплата за вказані послуги здійснювалася в безготівковій формі на загальну суму 58200 грн.

Позивач зазначає, що при перевірці ТзОВ СП «Янікс», останнім не надано документів на підтвердження права власності ТзОВ «Медео-Захід» на передане в оренду майно згідно умов договорів №907/22-6/32964061 від 25.04.2010 року та № 31/05/10 ОР-04 від 31.05.2010 року.

За даними декларацій з податку на прибуток за півріччя 2010 року основні засоби у ТзОВ «Медео-Захід» відсутні. Крім цього, згідно інформації ВПМ Луцької ОДПІ Волинської області ДПС викладеної в листі від 23.04.2012 року № 887/07-2 та відповіді КП «Волинське обласне БТІ» ні ТзОВ «Медео-Захід», ні директор товариства Стасюк А.А. не мають у власності нерухоме майно.

Крім цього в акті перевірки № 753/22-6/35594018 від 18.04.2012 року ТзОВ «Медео-Захід» податковим органом встановлено порушення відповідачем ч.5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215 та статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів (надання в оренду нерухомого майна) , які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Позивач просив суд стягнути в доход держави кошти, одержані за нікчемними правочинами.

Постановою Волинського адміністративного суду від 21.09.2012 року в задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити його адміністративний позов у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована, фактично, доводами позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача просить в задоволені апеляційної скарги відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ СП «Янікс» з питань правових відносин з ТзОВ «Медео-Захід» за квітень, травень, червень 2010 року. За результатами перевірки складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ СП «Янікс» з питань правових відносин з ТзОВ «Медео-Захід» №907/22-6/32964061 від 25.04.2010 року. В акті перевірки зафіксовано порушення ТзОВ СП «Янікс» п. 3.1 ст. 3, п. 7.4, п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення податкового кредиту 9700 грн. в тому числі у квітні 2010 року - 3283,33 грн., травні 2010 року - 716, 67 грн. та червні 2010 року - 5700 грн. по взаємовідносинах з ТзОВ «Медео-Захід» в результаті чого занижено суму ПДВ на загальну суму 9700 грн. в тому числі у квітні 2010 року - 3283,33 грн., травні 2010 року - 716, 67 грн. та червні 2010 року - 5700 грн. За результатами перевірки позивачем зроблено висновок що формування податкового кредиту ТзОВ СП «Янікс» відбулося внаслідок проведення господарських операцій з ТзОВ «Медео-Захід», а саме отримання послуг оренди нежитлового приміщення на загальну суму 58 200 грн. за договорами оренди нежитлового приміщення № 29/03/10 ОР-02 від 29.03.2010 року та № 31/05/10 ОР-04 від 31.05.2010 року згідно умов яких ТзОВ «Медео-Захід» передано ТзОВ СП «Янікс» у строкове оплатне користування нежитлове приміщення загальною площею 240 кв.м., яке розташоване в с. Підцир'я Камінь-Каширського району, які не спрямовані на настання наслідків, що обумовлені ними та є нікчемними.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, а ст. 629 ЦК України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підставою для недійсності правочину згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", визначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, органи державної податкової служби можуть звертатися до судів з позовами на підставі частини 1 статті 208 Господарського кодексу України про стягнення в доход держави коштів, що отримані за правочинами, які здійснені з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, покликаючись на їх нікчемність. Висновок суду щодо нікчемності правочину має бути викладений в мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Для стягнення вказаних санкцій необхідною умовою є наявність наміру на укладення (здійснення) договору з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства в обох сторін.

Якщо існування такої мети не доведене і відсутні підстави вважати угоду нікчемною, то відсутні підстави для задоволення позову в частині застосування санкцій, встановлених за здійснення правочину з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Позивач вважає, що правочини між ТзОВ СП «Янікс» та ТзОВ « Медео-Захід» укладені без мети настання реальних наслідків, з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки умисел цих сторін був спрямований на ухилення від сплати податків.

В силу ст. 234 ЦК України такі правочини є фіктивними і визнаються недійсними тільки судом.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не доведено того, що правочини, укладені між відповідачами, є такими, що порушують публічний порядок, або були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто є нікчемними.

Також судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово - господарськими результатами виконання зазначених угод.

Таким чином, позивачем не доведено факту нікчемності чи фіктивності договору оренди нерухомого майна, які укладались між ТзОВ СП «Янікс» та ТзОВ « Медео-Захід».

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області ДПС залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.09.2012 року у справі № 2а/0370/2676/12 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.

Повний текст складено та підписано 09.10.2014р.