Постанова № 41002603, 06.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2014 року Справа № 6272/14/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.,

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Коцур В.К.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1

від відповідача Капусняк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.05.2014 року у справі № 809/763/14 за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства земельних ресурсів України, Головного управління Державного агентства земельних ресурсів України у Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними, скасування наказу № 371-кт від 14.11.2011 року, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Державного агентства земельних ресурсів України, Головного управління Державного агентства земельних ресурсів України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України про визнання неправомірними дії Державного комітету України із земельних ресурсів щодо видачі наказу № 371-кт від 14.11.2011 року про звільнення з посади першого заступника начальника Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів в Івано-Франківській області на підставі п. 5 ч.1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України; скасування наказу Державного комітету України із земельних ресурсів № 371-кт від 14.11.2011 року; поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Держкомзему у Івано-Франківській області з 15.11.2011 року; стягнення з Головного управління Держкомзему у Івано-Франківській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звільнення її з посади першого заступника начальника головного управління Держкомзему у Івано-Франківській області згідно наказу № 371-кт від 14.11.2011 року відбулось за неправильного застосування працедавцем норм пункту 5 ст. 40 КЗпП України, оскільки тимчасова непрацездатність ОСОБА_1 була двічі перервана - 06-07.08.2011 року та святковим днем 24.08.2011 року. Також вказує на той факт, що відповідачем порушено норму частини 3 ст. 40 КЗпП України, оскільки на день звільнення - 14.11.2011 року ОСОБА_1 перебувала на листку непрацездатності, без погодження її звільнення з боку профспілкової організації. Також позивачка зазначає, що оскільки 12.08.2011 року на посаді, на якій вона числилась, за рішенням суду поновлено працівника, який раніше обіймав вказану посаду - ОСОБА_3, то працедавець зобов'язаний був звільнити її з роботи виключно на підставі п. 6 ст. 40 КЗпП України, і лише за умови неможливості переведення позивачки за її згодою на іншу роботу.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.05.2014 року в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити його адміністративний позов у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована, фактично, доводами позовної заяви.

Позивач в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечує, просить у задоволені такої відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши наведені доводи в апеляційній скарзі, рішення суду першої інстанції щодо застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що згідно наказу Державного комітету України із земельних ресурсів № 799-кт від 12.11.2010 року ОСОБА_1 призначено з 12.11.2010 року на посаду першого заступника начальника Головного управління Держкомзему у Івано-Франківській області, як таку, що успішно пройшла стажування на цій посаді. Наказом Головного управління Держкомзему у Івано-Франківській області № 179-к від 17.11.2010 року оголошено наказ Держкомзему від 12.11.2010 року № 799-кт про призначення з 12.11.2010 року ОСОБА_1 на посаду першого заступника начальника Головного управління Держкомзему у Івано-Франківській області. Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 371-кт від 14.11.2011 року позивача було звільнено із займаної посади. Згідно наказу ОСОБА_1 звільнено за п. 5 ст. 40 Кодексу законів про працю України, за нез'явлення на роботі впродовж більше як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності. Оскільки, на думку позивача, її звільнення було здійснено з порушенням норм Кодексу законів про працю України, вона звернулась до суду.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку нез'явлення працівника на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавцем не встановлений триваліший строк збереження роботи (посади) при певному захворюванні.

Диспозиція наведеної норми права має дві основні складові - проміжок часу, що перевищує чотири місяці, протягом якого працівник не з'являвся на роботі, та причину відсутності останнього - непрацездатність, що тривала протягом зазначеного часу (безперервно).

Оскільки застосування пункту 5 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачає одночасну наявність двох складових диспозиції цієї правової норми - як установленого нею проміжку часу, протягом якого працівник не з'являвся на роботу, так і факту безперервної непрацездатності працівника упродовж зазначеного часу, відсутність хоча б однієї з них виключає можливість застосування згаданої норми як підстави звільнення з роботи.

Зазначена стаття передбачає, що період тимчасової непрацездатності є безперервним, тобто не поділяється на робочі та вихідні дні, а тому посилання суду першої інстанції, що норму п. 5 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України слід трактувати як нез'явлення на роботі протягом робочих днів, є безпідставним.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги, що тимчасова непрацездатність ОСОБА_1 підтверджена листками непрацездатності з різними захворюваннями та з певними перервами в часі, суд першої інстанції безпідставно зробив висновки, що відповідачами доведено безперервність захворювання. Відтак, достатніх підстав для звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у Державного агентства земельних ресурсів України не було.

Відповідно до вимог статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередні роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи те, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195,196, п.п. 3,4 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 205 ст.ст. 207,254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.05.2014 року у справі № 809/763/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Державного комітету України із земельних ресурсів щодо видачі наказу № 371-кт від 14.11.2011 року про звільнення з посади першого заступника начальника Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів в Івано-Франківській області на підставі п. 5 ч.1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України.

Скасувати наказ Державного комітету України із земельних ресурсів № 371-кт від 14.11.2011 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Держкомзему у Івано-Франківській області з 15.11.2011 року.

Стягнути з Головного управління Держкомзему у Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.11.2011 року по 13.10.2014 року.

Постанову в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку в межах стягнення суми виплат за один місяць звернути до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.