Ухвала суду № 41002569, 16.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року Справа № 876/7442/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Кухтея Р.В., Клюби В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс» на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс» до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - гаражний кооператив «Соколи», ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс» 08 квітня 2014 року звернулося з позовом в суд до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - гаражний кооператив «Соколи», ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення №2737313 від 30.05.2013 року про проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, зобов'язання забезпечити внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідного запису про скасування державної реєстрації прав на гараж.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року в справі №809/1076/14 адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням товариством з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс» подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року в справі №809/1076/14 скасувати та справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог позивач зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс» необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції на продовження розгляду. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Колегія суддів зауважує, що право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Аналіз матеріального та процесуального законодавства, а також судової практики показує, що право на позов це єдине матеріальне і цивільно-процесуальне поняття, яке має матеріальний зміст і процесуальну форму. В процесуальному праві не може бути самостійного права на звернення до суду, відірваного від права на позов в матеріальному розумінні. Матеріальне суб'єктивне право не може існувати без притаманної йому можливості бути реалізованим у примусовому порядку.

Єдність матеріально-правового змісту права на судовий захист і його процесуальної форми заключається в тому, що право на судовий захист - це право на поновлення порушеного права чи встановлення фактів або обставин, які мають значення для реалізації суб'єктивних прав в певній, встановленій законом процесуальній формі, в певному процесуальному порядку, який забезпечує об'єктивність та реальність захисту.

Таким чином, право на судовий захист є єдиним поняттям, яке складається з двох правомочностей: права на звернення до суду і право на задоволення матеріально-правової вимоги зацікавленої особи.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

З наявних в матеріалах справи Листа №1318/05.1-981 від 25.07.2013 року Реєстраційної служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області та Листа №10540/032-594 від 12.09.2013 року Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції вбачається, що товариству з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс» було відмовлено у наданні будь-якої інформації, в тому числі інформації, яка б підтверджувала чи спростовувала факт наявності оскаржуваного рішення.

В матеріалах справи знаходиться Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна від 10.10.2013 року, яка була витребувана у Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 року у справі №809/2883/13а, порушеній за позовом ТзОВ «Х-Адванс» до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області про визнання недійсними та скасування рішень, якою підтверджується те, що позивач у справі дізнався про Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області №2636701 від 28.05.2013 року про проведення державної реєстрації прав власності не раніше 10.10.2013 року.

З даним адміністративним позовом ТзОВ «Х-Адванс» звернулось 08.04.2014 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Судова колегія звертає увагу, що згідно із висновками, викладеними у п.п.23, 25 Рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.

У рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції належним чином не досліджено питання пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, у зв'язку із чим такий прийшов до передчасного висновку про залишення позовної заяви ТзОВ «Х-Адванс» без розгляду, чим фактично позбавив його можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його права на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.6 КАС України.

Таким чином з огляду на наведене апеляційні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.199, ст.204, п.6 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс» задовольнити, ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року в справі №809/1076/14 - скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

В.В. Клюба