Рішення № 40992211, 16.10.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9291/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2164/2014

Категорія 25

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Горблянського Я.Д., Пнівчук О.В.,

секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення страхового відшкодування, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Івано-Франківського міського суду від 04 вересня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

25.06.2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПАТ «СК «Країна» про стягнення страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 01.11.2013 року в м. Івано-Франківську у районі вулиць Г. Мазепи-Січових Стрільців, з вини ОСОБА_3, який керував транспортним засобом Хонда Акорд, д.н.з. НОМЕР_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено належний йому автомобіль Фольксваген Джетта, д.р.н. НОМЕР_2.

Згідно звіту, вартість матеріального збитку, завданого його автомобілю становить 86 742,80 грн.

Посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована в ПАТ «СК «Країна», договором визначено ліміт страхового відшкодування в сумі 50 000 грн., розмір франшизи 500 грн., він звернувся 16.12.2013 року до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, однак станом на 25.06.2014 року, така виплата страховою компанією не проведена, просив стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 49 500 грн., пеню за кожен день прострочення його виплати в сумі 2 116 грн., три відсотки річних - 366 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. ст. 536, 1048, 1214 ЦК України в розмірі 1058 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04 вересня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування, пені за прострочення виплати та трьох відсотків річних в загальному розмірі 51 982 грн., 6000 грн. витрат на правову допомогу та 519 грн. 82 коп. судового збору в дохід держави. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі на дане рішення в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних та витрат на правову допомогу, ПАТ «СК «Країна» посилається на невідповідність висновків суду матеріалам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено один вид майнової відповідальності за порушення встановленого порядку виплати страхового відшкодування у вигляді стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу. Інших видів майнової відповідальності даним законом не передбачено, тому стягнення 3% річних є безпідставним.

Також судом безпідставно стягнуто 6000 грн. витрат на правову допомогу, так як, звертаючись в суд, ОСОБА_2 не додав розрахунку наданих адвокатом послуг.

Відповідно до Постанови КМ України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» №590 від 27.04.2006 року, граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Враховуючи наведене, просить скасувати рішення суду в частині стягнення з ПАТ «СК «Країна» на користь позивача 3% річних та витрат на правову допомогу, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні зазначених позовних вимог. В решті рішення залишити без зміни.

В засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, хоча про час та місце судового розгляду належним чином були повідомлені.

Вислухавши доповідача, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Встановлено, що 01.11.2013 року в м. Івано-Франківську на перехресті вулиць Січових Стрільців - Мазепи сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Хонда Акорд, д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля Фольксваген Джетта, д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, в результаті якої пошкоджено належний позивачу автомобіль.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована в ПАТ «СК «Країна» згідно полісу №АЕ/2142832 від 09.01.2013 року.

04.11.2013 року позивач повідомив ПАТ «СК «Країна» про настання страхового випадку, а 16.12.2013 року звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Однак, станом на 25 червня 2014 року така виплата не здійснена.

Згідно ч. 1 ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Отже, зобов'язання страховика у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, відтак, є грошовим зобов'язанням.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону, проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

З врахуванням того, що відповідачем страхова виплата здійснена не була, суд першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК обґрунтовано стягнув з відповідача три проценти річних в сумі 366 грн. за порушення грошового зобов'язання.

Разом з тим, не можна в повній мірі погодитися з висновком суду в частині стягнення з відповідача 6 000 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з положенням ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ч. 2 ст. 84 ЦПК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних справ. Відповідно до додатку до вказаної постанови встановлено, що розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Згідно до положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Виходячи з аналізу ст. ст. 84 та 88 ЦПК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

З матеріалів справи вбачається, що 30 квітня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклали договір про надання правової допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано квитанцію про сплату 6000 грн. витрат на правову допомогу та акт виконаних робіт, відповідно до якого адвокатом було затрачено 15 годин на надання правової допомоги позивачу.

Зокрема, як вбачається з акту виконаних робіт від 4 вересня 2014 року, 30 квітня 2014 року адвокатом було затрачено 2 год. на вивчення матеріалів справи, 2 год. на надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з приводу прав страхувальника, складання і подання претензій ПАТ СК «Країна», складання і направлення скарги ДКРРФП України. 23 червня 2014 року адвокатом було затрачено 3 год. на представництво інтересів ОСОБА_2 в Івано-Франківській обласній дирекції ПАТ СК «Країна», подання запиту про отримання копій документів щодо страхового випадку, 6 годин на складання позовної заяви, направлення позовних матеріалів до суду та представництво інтересів в суді.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу позивачеві, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, зокрема, витрат на подання претензії ПАТ СК «Країна» та направлення скарги ДКРРФП України, доказів представництва інтересів ОСОБА_2 в Івано-Франківській обласній дирекції ПАТ СК «Країна».

Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги, що у разі часткового задоволення позову судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що справа судом двічі призначалася до розгляду, зокрема, на 15 липня 2014 року та 4 вересня 2014 року.

15 липня 2014 року розгляд справи не відбувся, а 4 вересня 2014 року судом постановлено рішення, згідно журналу судового засідання розгляд справи тривав півгодини.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що з врахуванням обсягу наданої правової допомоги та витраченого адвокатом часу, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення 6 000 грн. понесених витрат на правову допомогу слід змінити та стягнути з ПАТ СК «Країна» на користь позивача 2 000 грн. компенсації витрат на правову допомогу.

В решті рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 04 вересня 2014 року в частині стягнення витрат на правову допомогу змінити.

Стягнути з ПАТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_2 2 000 грн. компенсації витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги.

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: Я.Д. Горблянський

О.В. Пнівчук