Рішення № 40989460, 16.10.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0909/1103/2012

Провадження № 22-ц/779/1834/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції П'ятковський В. І.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Горблянського Я.Д., Соколовського В.М.

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 02 червня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 02 червня 2014 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №IFА0GA0000000063 від 12 січня 2008 року в розмірі 141 794,62 долари США, що еквівалентно 1 131 521,08 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - будинок загальною площею 96,20 кв.м. та земельну ділянку, які розташовані в АДРЕСА_1, шляхом їх продажу ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, за початковою ціною реалізації 613 575 грн.

Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які зареєстровані та проживають в будинку по АДРЕСА_1 зі зняттям вказаних осіб з реєстраційного обліку.

Стягнуто з ОСОБА_2 3326,30 грн. судових витрат на користь КБ «ПриватБанк».

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом вимог процесуального та матеріального права.

Вказала, що суд, надаючи банку право укладати договір купівлі-продажу з іншою будь-якою особою-покупцем, не врахував, що відповідно до ст.38 Закону «Про іпотеку» продаж предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотеко держателем від свого імені, на підставі іпотечного договору. Таким чином, суд фактично видав банку доручення від імені позичальника на реалізацію майна, що до повноважень суду не входить.

Крім того, розрахунок заборгованості позивача базується на його власних припущеннях та не підтверджений первинними бухгалтерськими документами. Позивач не довів факту виконання ним кредитного договору в частині відкриття кредитного рахунку на ім'я відповідача та перерахування на цей рахунок грошових коштів, не довів факту видачі ОСОБА_2 кредитних коштів. Також в порушення вимог законодавства, судом не надано оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна.

ОСОБА_2 зазначила, відповідно до Закону України «Про іпотеку» примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду за умови, якщо мешканці добровільно не звільнили житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержалеля. В даному випадку умова щодо надсилання письмової вимоги позивачем не виконана.

Апелянт вважає, що оскільки згідно кредитного договору строк повернення коштів визначено як 12 січня 2018 року, то вимога про звернення стягнення є передчасною.

ОСОБА_2 також посилається на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та вважає, що положення цього Закону поширюються на спірні правовідносини.

Апелянт вказала також що суд розглянув справу у її відсутності, хоча вона не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Крім того, суд постановив рішення про виселення з будинку всіх членів сім»ї без зазначення куди саме необхідно виселити даних осіб.

З наведених підстав ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник КБ «ПриватБанк» Рокетська С.В. заперечила доводи апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.

Задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконувала взяті на себе зобов»язання за кредитним договором, а тому є підстави для звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки, а також дійшов висновку про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які зареєстровані та проживають в будинку по АДРЕСА_1 зі зняттям вказаних осіб з реєстраційного обліку.

Однак з таким висновком суду не можна погодитись з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 12 січня 2008 року між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 85 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12 січня 2018 року.

У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 12 січня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідач надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 96,20 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 та належить їй на праві власності.

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, у останньої виникла заборгованість у розмірі 141794,62 доларів США, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 5-6).

Відповідно до положень ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення згідно вимог ч.1 ст. 40 Закону є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно ч.3 ст. 109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позовних вимог ПАТ КБ ПриватБанк» у відсутності відповідача ОСОБА_2 при цьому виходив із того, що остання будучи повідомленою про час та місце розгляду справи неодноразово не з»являлася, та не надала документального підтвердження поважності неявки.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що після відновлення провадження в справі згідно ухвали суду від 27 березня 2014 року, справу призначено до розгляду на 09 квітня 2014 року. За клопотанням представника позивача ПАТ КБ «Приватбанк» розгляд справи 09 квітня 2014 відкладено на 28 квітня 2014 року.

28 квітня сторони в судове засідання не з»явилися, у зв»язку з чим розгляд справи перенесено на 12 травня 2014 року. В свою чергу 12.05.2014 року в судове засідання з»явився представник позивача, однак не з»явилася ОСОБА_2 у зв»язку з чим розгляд справи відкладено на 02 червня 2014 року.

В матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи 09, 28 квітня; 12 травня та 02 червня 2014 року, оскільки повістки повернуто в суд по закінченні терміну зберігання.

Натомість згідно довідки Коломийської центральної районної лікарні № 1035/01-05/06 від 20.05.2014 року, ОСОБА_2 з 25.04.2014 року по 13.05.2014 року перебувала на стаціонарному лікуванні.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що у суду не було підстав для розгляду справи у відсутності ОСОБА_2

Крім того, позивач звернувся із позовом про виселення ОСОБА_2 та інших осіб зареєстрованих у житловому будинку, що являється предметом іпотеки по АДРЕСА_1 із зняттям їх з реєстраційного обліку. Однак, суд першої інстанції належним чином не уточнив позовні вимоги щодо кола осіб які підлягають виселенню із житлового будинку та не залучив їх до участі в розгляді справи, натомість постановив рішення про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в той час як згадані особи згідно довідки Коломийського МВ УМВС зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 тобто в житловому будинку, який не являється предметом іпотеки.

У зв»язку з наведеним, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

При ухваленні рішення по суті спору, колегія суддів бере до уваги, що 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України № 1304-VII від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до якого протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Згідно з п. 3, 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Таким чином, норми Закону України «Про іпотеку», зокрема і в частині задоволення вимог іпотекодержателя, мають бути застосовані з урахуванням норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2, згідно представлених письмових доказів підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки житловий будинок по АДРЕСА_1 виступає як забезпечення зобов'язання ОСОБА_2 за споживчим кредитом, наданим їй банком в іноземній валюті, дане нерухоме житлове майно використовується як місце її постійного проживання, при цьому у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно і загальна площа такого нерухомого майна не перевищує 250 кв.м. для жилого будинку.

У зв»язку з наведеним, колегія судів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на житловий будинок загальною площею 96,20 кв.м. та земельну ділянку, які розташовані в АДРЕСА_1 та виселення осіб що в ньому проживають.

Керуючись ст. ст. 307,309, 313-314,316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 02 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Пнівчук О.В.

Судді: Горблянський Я.Д.

Соколовський В.М.