Ухвала суду № 40989456, 16.10.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0910/347/2012

Провадження № 22-ц/779/2039/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М.І.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Соколовського В.М.

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за поданням начальника ВДВС Косівського районного управління юстиції про тимчасове обмеження виїзду з території України ОСОБА_2 до виконання ним своїх зобов'язань в Україні, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Косівського районного суду від 25 квітня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Косівського районного суду від 25 квітня 2014 року задоволено подання начальника ВДВС Косівського районного управління юстиції. Тимчасово обмежено в праві виїзду за територію України ОСОБА_2 до виконання ним зобов'язань за рішенням суду, а саме погашення заборгованості у повному обсязі.

ОСОБА_2 на дану ухвалу подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права.

Апелянт вважає, що державним виконавцем не доведено необхідність застосування до нього тимчасового обмеження у виїзді за кордон з метою належного виконання судового рішення.

Крім того, суд залишив поза увагою той факт, що в забезпечення виконання зобов'язання апелянта перед банком у заставу було передано транспортні засоби (два сідлові тягачі, два напівпричіпи, два легкові автомобілі і один автобус), що підтверджується договорами кредиту та застави. Вказане майно перебуває під арештом і його реалізація заставодержателем не залежить від місця перебування боржника.

Апелянт вважає, що державним виконавцем не надано доказів щодо його ухилення від виконання рішення суду. В той же час, оскаржувана ухвала унеможливлює виїзд апелянта за кордон з метою заробітку коштів на виплату боргу перед банком.

ОСОБА_2 просив ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні подання державного виконавця.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів.

Представник ВДВС в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник стягувача банку «Київська Русь» заперечив доводи апеляційної скарги.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта та його представника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В силу ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в"їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Також п. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Звертаючись до суду з поданням, державний виконавець посилався на те, що на виконанні у ВДВС перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Київська Русь» 619 306,26 грн. боргу, який в добровільному порядку ним не погашено.

Так, п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

Із матеріалів справи вбачається що на виконанні у ВДВС Косівського районного управління юстиції перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» заборгованості за кредитним договором від 15.05.2007 року в сумі 619306,26 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 не виконує рішення суду про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором та в добровільному порядку не здійснює погашення боргу.

Посилання апелянта на те, що суд залишив поза увагою той факт, що в забезпечення виконання зобов'язання перед банком у заставу було передано транспортні засоби (два сідлові тягачі, два напівпричіпи, два легкові автомобілі і один автобус), які перебувають під арештом і їх реалізація заставодержателем не залежить від місця перебування боржника не заслуговують на увагу, оскільки із постанови про розшук майна боржника від 04.06.2013 року встановлено, що транспортні засоби, які належать ОСОБА_2 при вчиненні виконавчих дій не виявлені, а тому оголошено їх розшук.

Крім того, доводи апелянта про те, що оскаржувана ухвала унеможливлює його виїзд за кордон з метою заробітку коштів на виплату боргу перед банком є необґрунтованими, оскільки з його слів здійснюючи підприємницьку діяльність неодноразово виїжджав за кордон, однак не представив доказів отримання доходу від підприємницької діяльності борг не погашав та не навів жодних обґрунтувань щодо його несплати.

Колегія суддів приходить до висновку, що наведені обставини дають підстави для висновку, що ОСОБА_2 дійсно ухиляється від виконання судових рішень, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив подання державного виконавця про тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Косівського районного суду від 25 квітня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Пнівчук О.В.

Судді: Беркій О.Ю.

Соколовський В.М.