Ухвала суду № 40991933, 02.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/23866/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Прокурора м. Червонограда Львівської області в інтересах держави в особі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді до Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу шахти "Червоноградська" про стягнення заборгованості, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2011 року Прокурор м. Червонограда Львівської області в інтересах держави в особі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу шахти "Червоноградська", в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області пеню в розмірі 1 698 168,06 грн. за несвоєчасне перерахування страхових внесків.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року, позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року було скасовано постанову суду першої та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції у справі, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді звернулося з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державне підприємство "Львіввугілля" зареєстроване державним реєстратором Сокальської районної державної адміністрації Львівської області, як юридична особа, код ЄДРПОУ-32323256, місцезнаходження: 80000, Львівська область, м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 370555 та перебуває на обліку, як платник страхових внесків.

Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області на підставі п. 8.1 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36 та згідно посвідчення № 109 від 06 вересня 2011 року, затвердженого начальником відділення ВД ФССНВ у м. Червонограді, проведена перевірка відокремленого підрозділу «Шахта «Червоноградська» Державного підприємства "Львіввугілля" щодо правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати страхових внесків до Фонду на їх витрачання за період з 01 січня 2010 року по 20 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт № 112-11 від 20 вересня 2011 року.

Згідно вище акту перевірки сума несплачених платежів за період, що підлягав перевірці, складає 11 642 384,58 грн., в тому числі недоїмка 9 944 216,52 грн. Нарахована і несплачена пеня становить 1 698 168,06 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що згідно приписів пункту 7 «Прикінцевих та Перехідних Положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» пеня в розмірі 1 698 168,06 грн. за несвоєчасне перерахування страхових внесків підлягає стягнення з відповідача.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-17 від 08 липня 2010 року, з 1 січня 2011 року частину ч.2 ст.52 виключено із Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а отже відповідачем на момент нарахування пені застосована неіснуюча норма Закону, а підстав для застосування фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування штрафних санкцій та нарахування пені за законодавством, яке втратило чинність, законодавством не передбачено.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції та не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Статтею 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачений обов'язок роботодавця як страхувальника своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Частиною другою статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакції, чинній до 31 грудня 2010 року) передбачалось, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності 1 січня 2011 року, частина друга статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» була виключена.

Водночас абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону встановлено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Абзацом 6 пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування збережено повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій.

В розумінні названого Закону пеня є фінансовою санкцією, що застосовується відповідно до закону, отже, на період, зазначений в абзаці 6 пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону, фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування наділені повноваженнями щодо нарахування пені в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, виключення з 1 січня 2011 року норми частини другої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» щодо стягнення пені за прострочення сплати страхового внеску не позбавляє органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України можливості її застосування після вказаної дати, в період, визначений абзацом 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Статтю 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, яка діяла до 01 січня 2011 року) було встановлено, що у разі несвоєчасного зарахування або перерахування на рахунки Фонду соціального страхування від нещасних випадків з вини установ банків страхових внесків, пені, штрафів та інших фінансових санкцій ними сплачується пеня з розрахунку 0,1 відсотка зазначених сум, розрахована за кожний день прострочення їх перерахування (зарахування). Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками.

Згідно ч.ч.2,3 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (який є чинним на даний час) у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Однак, судами попередніх інстанцій не було встановлено, за який саме період у відповідача виникла перед позивачем заборгованість зі сплати страхових внесків, на яку нарахована спірна сума пені.

Оскільки зазначені порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами першої та апеляційної інстанцій унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то згідно з положеннями частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України це є підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суду першої інстанції слід враховувати наведене та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: