Ухвала суду № 40991442, 14.10.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2356/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Кореняк В. К.

Доповідач Дьомич Л. М.

УХВАЛА

Іменем України

14.10.2014 Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Дьомич Л.М.

суддів: Дуковського О.Л.; Єгорової С.М.

з участю секретаря: Лазаренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда 04 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення на його користь 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди та сплаченого судового збору.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 29 квітня 2013 року ОСОБА_2 керуючи автомобілем ВАЗ 2106 з реєстраційним номером НОМЕР_4 на перехресті вулиць Шевченка та Пашутінської м. Кіровограда порушив правила дорожнього руху у зв'язку з чим здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_1, за кермом якого знаходився ОСОБА_3.

Вказаний автомобіль ВАЗ 21093 реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_3, 2001 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 належить на праві приватної власності бабусі позивача ОСОБА_4.

Вина відповідача доведена та підтверджується протоколом та схемою ДТП, поясненнями учасників пригоди та постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 травня 2013 року по справі № 405/4304/13-п якою визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Позивач, який перебував за кермом автомобіля під час ДТП отримав тяжкий психологічний та нервовий стрес від даної події, оскільки дорожньо-транспортна пригода є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, що спричинило виникнення у позивача пригніченого стану.

Раніше на вихідних ОСОБА_3 разом зі своєю родиною виїжджали з міста на відпочинок від тяжкого робочого тижня, але після ДТП змога на законний відпочинок у позивача та його родини зникла повністю.

Також позивач зазначає, що на тривалий час йому та його сім'ї довелося пересісти на громадський транспорт, що викликало суттєві незручності у пересуванні. Багато справ запланованих позивачем раніше, які потребували пересування автотранспортом довелося відкласти, а від деяких з них позивач взагалі був змушений відмовитись, що призвело до проблем з роботою.

Вказаною дорожньою транспортною пригодою, яка сталася з вини відповідача, позивачу завдано суттєву моральну шкоду, яка полягала у негативних для позивача наслідках немайнового характеру, у пережитому від ДТП переляку, нервовому стресі, моральних стражданнях, переживаннях через пошкодження майна, а саме погіршення його технічного і естетичного стану, у неможливості користуватись автомобілем, у побутових незручностях, які виникли внаслідок цього, а також у необхідності витрачати час на захист своїх прав.

ОСОБА_2 повинен відшкодувати моральну шкоду у відповідності до ст. 1167 ЦК України та хоча б компенсувати ті емоційні страждання, які позивачу та його родині довелося перенести, а також витраті, пов'язані з відновленням психічного стану позивача. Розмір душевних страждань ОСОБА_3 оцінює у 10000 грн.

Відповідач уникає будь-якого контакту з позивачем та в добровільному порядку відмовляється відшкодовувати нанесену позивачу моральну шкоду, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права відповідно до ст. 15 ЦК України.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 липня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3000 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 243,60 грн. судових витрат.

ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3 та пояснення представника відповідача ОСОБА_5, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції правильно виходив з того, що наявні підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди завданої внаслідок порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху у зв'язку з чим сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої позивач зазнав нервового стресу, об'єктивно обумовленого обставинами події.

Вказаний висновок відповідає обставинам справи, яким суд дав належну правову оцінку.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 квітня 2013 року о 21 год.50 хв. внаслідок порушенням ОСОБА_2, який керував автомобілем ВАЗ 2106 держаний номер НОМЕР_4, п. 8.1. Правил дорожнього руху України на перехресті вулиць Шевченка і Пашутінської м. Кіровограда сталося зіткнення автомобіля відповідача з автомобілем ВАЗ 21093, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, за кермом якого знаходився ОСОБА_3.

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 травня 2013 року визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с.6).

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 грудня 2013 року та рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 18 березня 2014 року на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_2 стягнуто 5654,74 грн. у відшкодування майнової шкоди та 2000 грн. відшкодування моральної шкоди (а.с.30-34).

30 квітня 2014 року ОСОБА_3 звертався до лікувального закладу з приводу залишкових проявів перенесеного ним у зв'язку з ДТП стресу.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Згідно з п. 9 Постанови розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат і з урахуванням інших обставин; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, на підставі повно і всебічно досліджених доказів, з дотриманням норм процесуального права дійшов обґрунтованого висновку, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивач потрапив у дорожньо-транспортну пригоду у зв'язку з чим останньому заподіяна моральна шкода, яка полягала у нервовому стресі, порушенні нормальних життєвих зв'язків , моральних стражданнях та переживаннях через пошкодження майна.

Колегія суддів з урахуванням обставин справи, вимог розумності і справедливості погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення судом розміру відшкодування моральної шкоди в сумі 3000 грн.,

Заперечення відповідача щодо недоведеності позовних вимог, спростовуються об'єктивними доказами дослідженими судом першої інстанції.

Керуючись ст. 303, ст. 304, ст. 307, ст. 308, ст. 313, ст. 314, ст. 315, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда 04 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: