Рішення № 40998330, 15.10.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2436/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Ковальова О. Б.

Доповідач Головань А. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

15.10.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Голованя А.М.

суддів: Франко В.А., Фомічова С.Є

при секретарі: Дімановій Н.І.

розглянувла у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" про захист прав споживача та застосування наслідків недійсного правочину, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 червня 2014 року і

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 22.03.2013 року він уклав з ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" договори № 008233 та № 008386 з додатками для придбання транспортних засобів - тракторів марки МТЗ -82.

Вказуючи на те, що відповідач не має ліцензії для надання будь-яких фінансових послуг з залученням фінансових активів від фізичних осіб, договір лізингу нотаріально не посвідчений, діяльність якою займається відповідач є нечесною підприємницькою практикою, такою, що вводить споживачів в оману, тому укладений договір не відповідає вимогам Закону України "Про захист прав споживачів" та ст. 220 ЦК України і є нікчемним, просив стягнути з ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" на його користь грошові кошти в розмірі 34 200 грн., сплачені на виконання умов нікчемного договору як комісія за організацію договору.(а.с.2.3, том.1)

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги, просив : - визнати недійсними договори № 008233, № 008386 фінансового лізингу від 22.03.2013 року укладені між ним та відповідачем й стягнути з відповідача на його користь сплачені на виконання недійсного правочину - кошти в розмірі 34 200 грн., оскільки на момент укладення вказаних договорів товариство не було включено до державного реєстру фінансових установ, не маючи ліцензії здійснювало діяльності з надання фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб та не мало відповідної ліцензії на здійснення адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.(а.с. 186,187, том.1)

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 червня 2014 року позов задоволено. Визнано договори № 008233 та № 008386 фінансового лізингу від 22 .03.2013 року недійсними. Стягнуто з відповідача на користь позивача 34 200 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У апеляційній скарзі ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" просить скасувати рішення суду у зв'язку із неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права і порушенням норм процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що укладений договір лізингу не відповідає вимогам закону, оскільки ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" не має відповідної ліцензії на право надавати послуги з фінансового лізингу.

З такими висновками суду погодитися не можна.

Судом встановлено, що 22.03.2013 року ОСОБА_2 уклав з "Лізингова компанія "Автофінанс" договори № 008233 та № 008386 фінансового лізингу. Відповідно до умов договорів їх предметом є транспортний засіб (автомобіль, сільськогосподарська техніка, навісне обладнання, механізми та ін.), зазначені в п.1.1. договору фінансового лізингу, в даному випадку це - трактори МТЗ-82. Вартість предмету лізингу на момент укладання даних договорів та розмір авансового платежу вказується в додатку №1 до договору, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.3 укладених договорів фінансового лізингу лізингодавець (відповідач), бере на себе зобов'язання придбати предмети лізингу - трактори МТЗ-82, зазначені у п. 1.1 договору та специфікації, що є додатком № 3 до договору, вартістю 171000 грн. за кожний у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу) на строк та на умовах, передбачених договором.

Предмет лізингу є власністю лізингодавця (п. 1.5 договору) та набувається ним за договором купівлі-продажу у продавця автотранспортного засобу (п. 4.6 договору).

Пунктами 1.7, 1.8 договору передбачено, що предмет договору передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку не більше 90 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу (50% від вартості предмета лізингу, комісії за організацію та оформлення договору (10% від вартості предмету лізингу та комісії за передачу предмета лізингу (3% від вартості предмету лізингу).

Лізингоодержувач має можливість сплачувати авансовий платіж впродовж 12 місяців з моменту підписання договору, платежами визначеними в додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною договору. Авансовий платіж не може бути сплачений повністю лізингоодержувачем до сплати комісії за організацію.

На виконання вищевказаних договорів ОСОБА_2 було сплачено на користь відповідача комісійну плату у розмірі 17 100 грн. за кожен договір, а всього 34 200 грн.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач зазначив підстави позову: - товариство не було включено до державного реєстру фінансових установ, не маючи ліцензії здійснювало діяльності з надання фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб та не мало відповідної ліцензії на здійснення адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Частиною 1 ст. 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно преамбули Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", цей закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання га органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування. Згідно ст. 9 цього ж закону, відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягає діяльність " із надання фінансових послуг" (п. 3 ч. 1).

Спеціальним законом, яким врегульовано діяльність із надання фінансових послуг є Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.4 цього Закону, фінансовий лізинг є фінансовою послугою.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 цього Закону, державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Згідно із ч. 4 ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Таким нормативно - правовим актом є розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 22.01.2004 року за №21, яким затверджено Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами.

Відповідно до п.2.1 ст. 2 зазначеного Положення юридична особа має можливість надавати послугу з фінансового лізингу, якщо у предметі діяльності, визначеному установчими (засновницькими) документами, передбачено здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу та враховано вимоги законодавства щодо можливості суміщення фінансових послуг, а також за наявності, зокрема довідки про взяття на облік юридичної особи, виданої Держфінпослуг та/або Нацкомфінпослуг. (додаток 1);

ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 11.09.2012 року за № 1217 взята на облік, як така, що має право надавати послуги з фінансового лізингу без ліцензії.

Відповідно до довідки про реєстрацію ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" не є фінансовою установою і має право здійснювати:

- фінансовий лізинг;

- торгівлю автомобілями та легковими автотранспортними засобами;

- торгівлю іншими автотранспортними засобами;

- оптову торгівлю іншими товарами господарського призначення;

- неспеціалізовану оптову торгівлю.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено види діяльності, на які Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами, а саме:

1) страхової діяльності;

2) діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення;

3) надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів;

4) діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Проте залучення передбачених п.1.7 договорів фінансового лізингу лізингоодержу-вачем винагород та авансового платежу у розмірі 50% від вартості предмету лізингу, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, зважаючи, що відповідач не є фінансовою установою, не вимагає одержання відповідної ліцензії.

Також, ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" надаючи послуги з фінансового лізингу за договорами № 008233 та № 008386 від 22.03.2013 року не здійснює діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах без включення підприємства до державного реєстру фінансових установ.

Суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку з наступних підстав.

Законом України від 02 червня 2011 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» (введено в дію з 09 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено п. 11-1, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган) (далі - Нацкомфінпослуг), затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження від 09 жовтня 2012 року №1676 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах») (далі - Ліцензійні умови).

Згідно п. 1.2 зазначених Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Тобто, діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг.

Разом з тим, зміст оспорюваних договорів фінансового лізингу не містить будь - яких відомостей про залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Відповідно, законодавство України не містить норми, внаслідок застосування якої у лізингодавця, який не є фінансовою установою, за договором фінансового лізингу, існував чи існує обов'язок отримати ліцензію для підтвердження свого права на здійснення лізингової діяльності та бути внесеним до державного реєстру фінансових установ.

Суд першої інстанції при вирішенні спору, на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку, що для здійснення фінансового лізингу необхідна наявність відповідної ліцензії.

До своїх заперечень проти апеляційної скарги позивач долучив виписку із офіційного сайту Нацкомфінпослуг в якій зазначено, що відповідач здійснює діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Однак, зважаючи на те, що в цій інформації не вказаний вид зобов'язань за яким відповідач здійснює діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, оскільки окрім діяльності з фінансового лізингу ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" здійснює торгівлю автомобілями та легковими автотранспортними засобами, торгівлю іншими автотранспортними засобами, оптову торгівлю іншими товарами господарського призначення, неспеціалізовану оптову торгівлю, і за своїм характером вона не є розпорядчим актом, тому немає підстав вважати, що вона містить відомості щодо спірних правовідносин.

За таких обставин, виходячи із положень п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" задовольнити.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволення позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" про визнання недійсними договорів № 008233, № 008386 фінансового лізингу від 22.03.2013 року та стягнення 34 200 грн. відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: