Ухвала суду № 40984573, 16.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19708/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Головань О.В. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі:

секретар с/з Печенюк Р.В.

апелянт ОСОБА_3

пр-к апелянта ОСОБА_4

позивач ОСОБА_5

пр-к позивача ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м.Києва зобов'язання зняти арешт з нерухомого майна -

В С Т А Н О В И В :

В даній справі позивач звернувся в суд з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м.Києва в якому просив (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог):

- визнати протиправними дій старшого державного виконавця Макаренка С.В. Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві;

- зобов'язати старшого державного виконавця Макаренка С.В. Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, загальною площею 40 кв.м., житловою площею 17, 1 кв.м.;

- виключити з акту опису й арешту майна, складеного 20.08.13 р. старшим державним виконавцем Макаренком С.В. Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві в рамках виконавчого провадження №36995177, яка знаходиться в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 40 кв.м., житловою площею 17, 1 кв.м.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії старшого державного виконавця Макаренка С.В. Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві щодо включення до акту опису й арешту майна, складеного 20.08.13 р. в рамках виконавчого провадження №36995177, квартири, яка знаходиться в будинку АДРЕСА_1; зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві зняти арешт з квартири АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 (особа, яка не брала участь у справі) подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.02.13 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №2604/948/2012 про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 коштів в розмірі 246 826, 8 грн.

Постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_9 07.03.13 року відкрито виконавче провадження ВП №36995177 та винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

20.08.13 р. старшим державним виконавцем Макаренком С.В. Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві складено акт опису й арешту майна в рамках виконавчого провадження ВП №36995177, згідно якого накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач звернулася з даним позовом зазначаючи, що відповідно до договору купівлі-продажу від 28.10.2011 року є власником квартири АДРЕСА_1 на яку відповідачем накладено арешт. Як власник квартири не є стороною виконавчого провадження та не має боргу перед ОСОБА_3 чи ОСОБА_8

Отже, вважає, що погашення боргових зобов'язань останнього не може здійснюватися за рахунок її майна.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій державного виконавця щодо включення до акту опису й арешту вказаного вище майна.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може не погодитись з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно чч.1, 2 ст.5 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Таким чином, державний виконавець на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язаний прийняти міри для виконання виконавчого документа, в т.ч. може винести постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до виконавчого листа виданого по справі № 2604/948/2012 боржником визначено ОСОБА_8

Разом з тим, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 28.10.11 року укладеного між ОСОБА_8 як продавцем та ОСОБА_5 як покупцем, остання придбала квартиру АДРЕСА_1. Договір посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, реєстровий №1226. Про вчинення правочину 28.10.2011 року о 18:08:32 внесено запис до Єдиного реєстру правочинів.

При цьому, на час укладення вказаного договору був відсутній запис про обтяження вказаного майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.12).

У відповідності до ч.3,4 ст.334 ЦКУ (на час виникнення спірних правовідносин) право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або с моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Дані норми співвідносяться з вимогами щодо державної реєстрації право чинів, встановленими статтею 210 ЦКУ.

Так, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації та порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Відповідно до Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затверджений постановою КМУ від 26.05.2004 року № 671 (далі - Порядок № 671), якій діяв на час укладення договору купівлі-продажу вказаної вище квартири, державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог ЦКУ шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру право чинів. Реєстраторами правочинів є державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси.

Отже, державну реєстрацію договорів з відчуження нерухомого майна здійснюють нотаріуси після проведення нотаріального посвідчення таких договорів.

Таким чином, оскільки реєстрація договору купівлі-продажу вказаної вище квартири здійснена нотаріусом 28.10.2011 року і договір є дійсним, то у позивачки виникло право, як у набувача нерухомості, захисту своїх інтересів щодо вказаного майна в судовому порядку.

Така правова позиція викладена Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові Пленуму № 5 від 07.02.2014 року.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо внесення до акту опису та накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2014 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 21.10.2014 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.