Постанова № 40983774, 16.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 жовтня 2014 року № 826/7736/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Заваллівський графіт" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Заваллівський графіт" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2013 № 0003642220.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту від 27.02.2013 №569/22-20/32921289 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Заваллівський графіт» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Дормашавто» за вересень 2011 року» є безпідставними та спростовуються наявними документами, що свідчить про протиправність прийнятого на підставі такого акту податкового повідомлення-рішення.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києві від 13.06.2013 у справі №826/7736/13-а задоволено позов ТОВ «Заваллівський графіт» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 №0003642220.

В подальшому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 скасовано згадувану постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.09.2014 скасовано вказані вище постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та Київського апеляційного адміністративного суду, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 22.09.2014 справу прийнято до провадження та призначено до судового вирішення.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Заваллівський графіт» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Дормашавто» за вересень 2011 року, за результатом якої складено акт від 27.02.2013 №569/22-20/32921289 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що податковий орган вказує на порушення позивачем норм п. 198.1, п. 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 101 504грн. за вересень 2011 року.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 №0003642220, яким позивачу зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 101 504грн.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 25.01.2012 №54/3-23-20 про неможливість проведення зустрічної звірки фірми «Укрмашавто», з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку. В ході перевірки встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою: м.Київ, вул. Байкова, 7, про що складено акт ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про не встановлення місцезнаходження.

При проведенні аналізу нявної в органі ДПС інформації, а також згідно отриманих даних ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Укрмашавто» за жовтень 2011 року, які були надані службовою запискою ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 26.12.2011р. №7439/26-1/30 ТОВ «Дормашавто» має ознаки «фіктивності», а саме кількість працюючих - 1 особа, наявність основних засобів - відсутні, місцезнаходження не встановлено.

Крім того, згідно постанови про порушення кримінальної справи та об'єднанням кримінальних справ в одне провадження від 27.09.2011 щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Дормашавто», в провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва перебуває кримінальна справа №71-00217 порушена щодо директора ПП «Гранд Сервіс» ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ст.212 ч.3 та ст. 366 ч. 2, ст. 205 ч. 2 КК України.

В ході досудового слідства від оперативних працівників ГВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надійшли матеріали відповідно до яких встановлено, що причетні до ОСОБА_1 невстановлені слідством особи в 2008-2011 роках без наміру здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності повторно вчинили дії по створенню та придбанню суб'єктів підприємницької діяльності в тому числі ТОВ «Дормашавто».

Суб'єкти підприємницької діяльності ТОВ «Ольтенія білл», ТОВ «Берніс Продакт», ТОВ «Деал Трейд», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «Ковенант», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Українська будівельна компанія №2», ТОВ «Укртрансенерго» - зареєстровані на осіб, що не мали наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, згідно реєстраційних документів засновниками та керівниками є громадяни мешканці інших регіонів України та Російської Федерації.

Перевіркою встановлено, що невстановлені слідством особи, вчинили фіктивне підприємництво, тобто повторно створили та придбали перелічені суб'єкти підприємницької діяльності, вчинивши злочин передбачений ч. 2 ст. 205 КК України.

Таким чином, на думку податкового органу, що оскільки податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, підписані невідомими особами, позивач не має права на віднесення сум до податкового кредиту, оскільки підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлені податкові накладні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Суд зауважує, що обставини щодо виконання спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дормашавто» не досліджувалися у вказаній кримінальній справі.

Порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності діяльності такою юридичної особи та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою юридичною особою.

Сама по собі номінальність керівництва цим товариством, установлена у кримінальному провадженні, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, безпідставно визнані податковим органом як доказ безтоварності спірних господарських операцій.

Платник податків не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагенту підписана ймовірно іншою невстановленою особою, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання рекламних послуг та матеріалів у спірних постачальників.

З урахуванням викладеного висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи, а відтак не може бути визнаний об'єктивним.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 36791493) (Виконавець) укладено Договір від 05.09.2011р. №05-3 на виконання робіт по ремонту вантажних транспортних засобів Замовника.

Наявність на балансі позивача вантажних автомобілів підтверджується матеріалами спарви.

На виконання умов зазначеного Договору ТОВ «Дормашавто» виписано: рахунки фактури №05/09/2011-3 від 05.09.2011 та №07/09/2011-1 від 07.09.2011; податкові накладні №76 від 07.09.2011, №89 від 08.09.2011; акти прийому-передачі робіт від 09.09.2011, 20.09.2011.

В оплату за виконану роботу позивач перерахував грошові кошти на поточний рахунок ТОВ «Дормашавто» у загальному розмірі 609 025,61грн., в тому числі ПДВ 101 504,37грн.

На підставі вищевказаних податкових накладних позивачем сформований кредит в розмірі 101 054,37грн. Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 9.8 ст. 9 Закону №168/97-ВР реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ «Дормашавто» зареєстрований в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Спірний договір у судовому порядку недійсними не визнавався.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання договору, податкових накладних юридична особа ТОВ «Дормашавто» не була припинена.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Дормашавто» накладних за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем норм п. 198.1, п. 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 № 0003642220 безпідставним та неправомірним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Дормашавто», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Заваллівський графіт" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 № 0003642220 прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у міста Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 20.10.2014.

Суддя В.І. Келеберда