Постанова № 40983772, 16.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 жовтня 2014 року № 826/14736/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до

Міжрегіонального Головного управління Міндоходів- Центрального офісу з обслуговування великих платників

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2014 №0000964101.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту від 31.07.2014 №815/28-10-41-10/00131305 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій декларації з податку на прибуток підприємств» є безпідставними, податковим законодавством не передбачено штрафних санкції за завищення податкових зобов’язань.

Відповідач - Міжрегіональне Головне управління Міндоходів – Центральний офіс з обслуговування великих платників – заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з якого вбачається, що позивачем в порушення норм п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України при коригуванні суми податкового зобов’язання шляхом подання уточнюючої податкової декларації не нараховано штрафні санкції.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Міжрегіональним Головним управлінням Міндоходів – Центральним офісом з обслуговування великих платників проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ПАТ «Київенерго» у податковій декларації з податку на прибуток підприємств, за результатом якої складено акт від 31.07.2014 №815/28-10-41-10/00131305 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій декларації з податку на прибуток підприємств» (далі – акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення ПАТ «Київенерго» п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України та занижено суму штрафу при відображенні недоплати у складі Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, що подається за звітний період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання на 1 969 148 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 14.08.2014 №0000964101, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями 1 969 148 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» було подано «уточнюючу» податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік від 18.06.2014 №9091407516, в якій уточнено (зменшено) суму нарахованого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до п. 57.1 ст. 57 глави 4 розділу II та абзацу другого п. 2 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України (рядок 13.7 Декларації).

Відповідно до пункту 2 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні-лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

В наступних місяцях 2013 року авансовий внесок з податку на прибуток розраховувався як 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації на підставі п. 57.1 ст. 57 ПКУ.

За І квартал 2013 року позивачем отримано збиток та подано податкову декларацію з податку на прибуток та на підставі абзацу 9 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України нарахування авансових внесків з податку на прибуток у ІІ-ІУ кварталах 2013 року не здійснювалось.

Також, судом встановлено та сторонами не заперечується, що нараховані позивачем зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток у 2013 році склали: - в січні-лютому 2013 року: 295 910 593 /9 х 2 міс. = 65 757 909,60 грн; - в березні 2013 року: 472 506 730 /12 = 39 375 560,83 грн.

Загальна сума нарахованого позивачем авансового внеску з податку на прибуток відповідно до п. 57.1 ст. 57 глави 4 розділу II та абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України склала 105 133 471 грн. Проте позивачем у 2013 році було сплачено авансового внеску з податку на прибуток сумою 144 516 429 грн.

В результаті уточнення суми авансового внеску з податку на прибуток в рядку 13.7 таблиці 1 «Зменшення нарахованої суми податку» Додатку ЗП податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік фактично позивачем зменшено податок на прибуток за звітний (податковий) період у рядку 14 Декларації на суму 39 382 958 грн. При цьому збільшення податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду у рядку 24 Декларації склало 39 382 958 грн. та фактично дорівнює сумі авансового внеску з податку на прибуток, надміру сплаченого Товариством у 2013 році.

З системного аналізу викладеного вбачається, що фактично позивачем зменшено податок на прибуток за звітний (податковий) період у рядку 14 Декларації на суму 39 382 958 грн.

Також, з копії «уточнюючої» податкової декларації ПАТ «Київенерго» з податку на прибуток підприємств за 2013 рік від 18.06.2014 №9091407516, яка долучена до матеріалів справи вбачається, що позивачем заповнено рядок 24 «збільшення податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється» на суму 39 382 958 грн., проте не заповнено рядок 25 «сума штрафу при відображенні недоплати у складі Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, що подається за звітний податковий період, наступний за періодом у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання».

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

З огляду на викладене вбачається, що положення п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України передбачають сплату штрафу виключно у разі виявлення факту заниження податкових зобов'язань минулих податкових періодів.

Відповідальність за невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Податкового кодексу України, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності передбачається п. 120.2 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п'ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються.

З системного аналізу викладеного вбачається, що обов’язок сплатити штраф згідно п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України виникає у платника податків виключно у разі виявлення заниження податкових зобов'язань минулих податкових періодів.

Як зазначено вище та не заперечується відповідачем позивачем уточнюючою декларацією зменшено самостійно нараховане податкове зобов’язання.

Проте, чинне податкове законодавство не передбачає жодних штрафів або інших санкцій за подання уточнених декларацій, якими зменшується податкове зобов'язання.

Податковий орган обґрунтовуючи заперечення на позов зазначає, що якщо позивачем заповнено р. 24 «збільшення податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється» уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств та позивач автоматично мав заповнити р. 25 сума штрафу при відображенні недоплати у складі Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, що подається за звітний податковий період, наступний за періодом у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання», тобто порушення полягають саме у способі відображення позивачем зменшення податку на прибуток за звітний (податковий) період.

Вказане порушення на думку суду є формальним, оскільки позивачем невірно обрано спосіб відображення зменшення податку на прибуток та не містить складу правопорушення, за яке п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України передбачено застосування штрафних санкцій, що свідчить про безпідставність оскарженого податкового повідомлення –рішення та є підставою для його скасування.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 69, 70, 71, 158-163, 172, 177, 179 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Задовольнити позовні вимоги.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2014 №0000964101 прийняте Міжрегіональним Головним управлінням Міндоходів – Центральним офісом з обслуговування великих платників.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Скарга про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції. Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 21.10.2014