Вирок № 40975782, 16.10.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0908/3951/2012

Провадження № 11/779/80/2014

Категорія ч.1 ст.263 КК України

Головуючий у 1 інстанції Гавриленко В. Г.

Суддя-доповідач Іванів О.Й.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Іванів О.Й.,

суддів: Дячука В.М., Фіцака Т.Д.,

з участю: секретаря судового засідання Василаш Х.М.,

прокурорів Шутки І.І., Шишка Є.А.,

захисника ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 грудня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, з середньою спеціальною освітою, одружений, на утриманні двоє малолітніх дітей, раніше не судимий, українець, громадянин України,-

засуджений за ст.263 ч.1 КК України на три роки позбавлення волі; за ст.296 ч.1 КК України - на шість місяців арешту. На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_3 покарання - три роки позбавлення волі.

Згідно ст.75 КК України, ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк один рік, та на підставі ст. 76 КК України покладено на засудженого певні обов'язки.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд та звільнено його з-під варти в залі суду.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС в Івано-Франківській області витрати в сумі 10889,60 грн. за проведення експертиз.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та незаконно зберігав, носив бойову гранату, без передбаченого законом дозволу.

Як встановив суд, вказані злочини засуджений вчинив при наступних обставинах.

ОСОБА_3 у 2010 році на території закинутої військової частини в лісовому масиві с. Грабівка Калуського району знайшов гранату РГД-5, яку перевіз до м. Івано-Франківська та зберігав за місцем свого тимчасового проживання АДРЕСА_2 без передбаченого законом дозволу.

06 травня 2012 року, близько 04 години, під час святкування весілля у господарстві нареченої свого брата, що по АДРЕСА_3, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок, автомобілем виїхав на центральну дорогу та їздив на великій швидкості. У подальшому він різко загальмував біля двох автомобілів, один з яких належав потерпілому ОСОБА_4 та дістав із бардачка гранату, щоб показати її ОСОБА_5 і ОСОБА_6. При цьому кільце гранати тримав на великому пальці, витягнувши його, однак не встиг закласти його назад та закріпити. В цей час до них підійшов потерпілий ОСОБА_7 і намагався відібрати у ОСОБА_3 ключі від автомобіля і гранату. Між ними виник конфлікт, у ході якого ОСОБА_7 штовхнув ОСОБА_3 і граната випала у нього із рук на землю. Тоді ОСОБА_3 відкинув її ногою в сторону і голосно крикнув, щоб всі рятувались, бо вибухне та відштовхнув ОСОБА_7 у сторону, щоб не зачепило вибухом.

У результаті випадкового вибуху гранати потерпілим були спричинені тілесні ушкодження: ОСОБА_7 - у вигляді ран у ділянках лівої сідниці та обох нижніх кінцівок; ОСОБА_8- рани середньої-нижньої третини правого передпліччя; ОСОБА_9 - ран в ділянках правого стегна та грудної клітки справа. Окрім цього, було пошкоджено автомобіль потерпілого ОСОБА_4 марки ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1, чим йому було спричинено матеріальну шкоду на суму 6986,84 грн., а також автомобіль ОСОБА_10 марки "Nissan Note", д.н.з. НОМЕР_2, на суму 1355,20 грн.

В апеляції прокурор покликається на незаконність вироку суду відносно ОСОБА_3 через неправильне застосування кримінального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким визнати ОСОБА_3 винним за ст.ст.15, 115 ч.2 п.п.1, 7, ст.263 ч.1 КК України та призначити йому покарання, на яке орієнтував суд державний обвинувач.

В засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_3 підтвердив свої показання, дані ним під час судового слідства в суді першої інстанції про незаконність придбання, зберігання та носіння гранати, щиро покаявся у вчиненому, просив звернути увагу на обставини, які пом'якшують покарання. Також пояснив, що умислу на позбавлення життя будь-кого з потерпілих у нього не було.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурорів, які підтримали подану апеляцію і просять скасувати вирок, пояснення засудженого ОСОБА_3 та його захисника, які заперечили проти апеляції прокурора та просять залишити її без задоволення, а вирок суду - без змін, провівши частково судове слідство, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи та мотиви апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає до часткового задоволення в частині скасування оскаржуваного вироку за ч.1 ст.296 КК України з наступних підстав.

Як вбачається з показань потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_9, 06 травня 2012 року, близько 04 години ОСОБА_3 дійсно на великій швидкості проїхав автомобілем по вул. Д.Галицького, що в с. Завій Калуського району, і на зауваження ОСОБА_7 припинити такі дії відреагував нецензурною лайкою. З цього приводу між ОСОБА_7 та засудженим виникла суперечка, в ході якої потерпілий штовхнув ОСОБА_3, і з рук останнього на землю випав предмет (як пізніше встановлено досудовим слідством - граната РГД-5), щось клацнуло, і в той момент ОСОБА_3 крикнув, щоб всі тікали, бо вона вибухне, і ногою відштовхнув гранату в сторону.

Це об'єктивно підтверджується протоколом огляду місця події, протоколом огляду автомобіля марки ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1, висновками судово-медичних експертиз потерпілих, висновком судово-вибухотехнічної експертизи, а також показаннями потерпілих, даних ними в ході судового розгляду.

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність умислу ОСОБА_3 на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілим.

При розгляді справи по суті судом достовірно встановлено, що ОСОБА_3 неумисно випустив з рук гранату на землю та усвідомивши, що чека гранати була вже витягнута та приведена у бойову готовність, відкинув її ногою в сторону та крикнув голосно, щоб всі рятувались, і це об'єктивно підтверджує відсутність у нього умислу на вбивство людей, і свідчить лише про хуліганські дії засудженого, тому колегія суддів не вбачає підстав для визнання ОСОБА_3 винуватим у скоєнні замаху на умисне вбивство двох і більше осіб з хуліганських мотивів.

Окрім цього, доводи прокурора про те, що показання потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_4 слід вважати неправдивими і такими, що дані з метою виправдання ОСОБА_3, є необґрунтованими.

У вироку суду правильно зазначено, що зміна показань потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на досудовому слідстві зумовлена тим, що першочергові свої показання вони давали працівникам міліції після весілля, перебуваючи під впливом спожитих алкогольних напоїв, внаслідок чого вони неправильно сприйняли та відтворили події, пов'язані із вибухом гранати. А окремі епізоди події вони відтворювали зі слів інших свідків та припущень працівників міліції. За їх клопотаннями ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_11 були додатково допитані та з цього приводу подавали скарги у прокуратуру на дії органів досудового слідства.

Під час проведеного апеляційним судом часткового судового слідства оголошено показання потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, дані ними під час досудового і судового слідства та в засіданні апеляційного суду, з яких вбачається, що вони себе потерпілими у цій справі не визнають, просили вирок щодо ОСОБА_3 залишити без змін і повністю підтвердили свідчення, які вони давали в суді першої інстанції щодо обставин розриву гранати.

З урахуванням показань потерпілих та інших доказів, суд обґрунтовано визнав показання ОСОБА_3 про відсутність у нього умислу на вбивство людей достовірними, оскільки вони об'єктивно збігаються з іншими наведеними у вироку доказами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, однак неправильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч.1 ст.296 КК України.

Як вбачається з матеріалів справи, під час вчинення хуліганства засуджений використав ручну гранату РГД-5, яка згідно висновку судово-вибухотехнічної експертизи №7-В від 21.05.2012 року відноситься до наступальної осколкової ручної гранати, при підриві якої створюється близько 3000 уламків, радіус ураження якими становить близько 20-25 метрів, а радіус розльоту осколків близько 70 метрів (а.с.82-88 т.2).

Таким чином, оцінивши в сукупності досліджені в засіданні апеляційної інстанції докази, колегія суддів вважає, що зазначені дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч.4 ст.296 КК України, кваліфікуючими ознаками якої є грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, оскільки використання при вчиненні хуліганства гранати є підставою для кваліфікації дій винної особи за ч.4 ст.296 КК України навіть тоді, коли ця особа за допомогою зазначеного предмета створює реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян, а в даному випадку діями засудженого потерпілим заподіяно тілесні ушкодження.

Відповідно до положень ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання за ч.4 ст.296 КК України колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

До обставин, що пом'якшують покарання засудженому колегія суддів відносить з,явлення ОСОБА_3 із зізнанням, активне сприяння розкриттю злочинів, визнання ним вини у незаконному поводженні з вибуховими речовинами, щире розкаяння у вчиненні хуліганства та заподіянні внаслідок розриву гранати потерпілим тілесних ушкоджень, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, відсутність будь-яких претензій з боку потерпілих, які просили суворо не карати ОСОБА_3

Обставиною, що обтяжує покарання колегія суддів визнає вчинення злочину засудженим у стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням наведених обставин та особи винного колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції ст.296 ч.4 КК України, яке буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, оскільки відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

З огляду на сукупність обставин, що пом'якшують покарання та істотно зменшують ступінь суспільної небезпеки вчинених засудженим злочинів, даних про особу винного, який раніше не судимий, має на утриманні двох малолітніх дітей, того, що характеризується позитивно та тривалий час перебував під вартою, маючи достатню можливість для усвідомлення протиправності вчинених ним дій та стати на шлях виправлення, з врахуванням обставин справи колегія суддів приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання із звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього судом обов'язків.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 378 КПК України 1960 року, пунктом 11 Розділу ХІ

засудила :

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом, задовольнити частково.

Вирок Калуського міськрайонного суду від 19 грудня 2012 року відносно засудженого ОСОБА_3 в частині застосування закону України про кримінальну відповідальність за ст.296 ч.1 КК України скасувати.

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України та призначити покарання - чотири роки позбавлення волі.

За ч.1 ст.263 КК України залишити покарання, призначене судом першої інстанції.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання - чотири роки позбавлення волі.

Згідно ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на один рік.

Згідно ст.76 КК України зобов'язати засудженого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

В решті цей вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення шляхом подачі касаційних скарг через Апеляційний суд Івано-Франківської області.

Головуюча О.Й. Іванів

Судді: В.М. Дячук

Т.Д. Фіцак

Згідно з оригіналом

Суддя О.Й. Іванів