Ухвала суду № 40974813, 09.10.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1304/5943/12 Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.

Провадження № 22-ц/783/4269/14 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.

Категорія: 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого Тропак О.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.,

за участю секретаря Іванової О.О.,

з участю: представника відповідача ОСОБА_2,

позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_5 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном,-

в с т а н о в и л а :

05 липня 2012 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, і з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог ( т.1 а.с. 161-165 ), просив зобов»язати відповідача не чинити йому перешкод у здійсненні права користування нежитловим приміщенням, що належить йому та відповідачу на праві спільної часткової власності - по 1/2 ідеальній частині кожному і знаходиться по АДРЕСА_1 та надати йому ключі від вхідних дверей та ключі від внутрішніх дверей нежитлових приміщень.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30 квітня 2014 року позов задоволено частково. Вирішено: зобов»язати ОСОБА_5 не чинити перешкоди ОСОБА_3 в користуванні приміщеннями, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та забезпечити доступ до зазначених приміщень шляхом надання ключів від вхідних дверей.

На рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу відповідачем,яка просить скасувати рішення та прийняти нове , яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що оскаржене рішення прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи та за неповного з»ясування судом обставин, що мають значення для справи з огляду на наступне. Судом першої інстанції було прийнято рішення про зобов»язання відповідачки не чинити прешкод позивачеві у користуваннія всім приміщенням, в той час, як згідно з рішенням апеляційного суду Львівської області від 23.01.2012 р. за позивачем визнано право власності на 1/2 ідеальну частину нежитлового приміщення, тобто позивач вправі користуватись лише 1/2 частиною спірного приміщення , а не всім приміщенням. Судом не взято до уваги доданих до матеріалів справи адвокатських опитувань та фотографій, з яких видно, що позивач 04.02.2013 ( за відсутності відповідача) самовільно захопив приміщення магазину по АДРЕСА_1, змінив замки на захопленому приміщенні і лише після тривалих суперечок передав дублікати ключів відповідачці, яка після цього забрала з приміщення магазину належне їй майно і на даний час магазин пустує. Таким чином, все вищенаведене стверджує, що позивач має доступ до спірного приміщення( оскільки самовільно захопив його) , а відповідач не чинить позивачу жодних перешкод у користуванні цим приміщенням.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, з наступних мотивів.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що, на думку відповідача, позивач вправі користуватись лише половиною спірного приміщення, а не всім приміщенням, не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення, зважаючи на те, що згідно ч.ч.1-3 ст.358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами немає згоди щодо порядку користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю і жодним з них не заявлялися вимоги про надання у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі , яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, отже , за таких обставин спосіб захисту майнових прав, обраний позивачем- а саме, вимога про усунення перешкод у здійсненні позивачем права користування та розпорядження спільним майном підлягав задоволенню.

Доводи апелянта щодо не прийняття судом першої інстанції до уваги, долучених до справи документів, не заслуговують на увагу, оскільки, у відповідності до ч.2 ст.57 ЦПК України адвокатські опитування не є належними доказами, а з фотографій, датованих 04.02.2013 року, не вбачається факту самовільного захоплення позивачем спірного приміщення, так як на фотографіях зафіксовано перебування осіб у подвір»ї будинку ( т. 1 а.с. 64-65 ). Про те, що і після 04.02.2013 року для позивача продовжували існувати перешкоди у користування спірним приміщенням свідчить письмова переписка ( т.1 а.с 111, 112). Доречно зазначити, що сам факт не згоди відповідача з рішенням суду першої інстанції , також можна розглядати як доказ чинення відповідачкою позивачу перешкод у користуванні спірним житлом.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги законності і обгрунтованості оскарженого рішення не спростовують, тому апеляційну скаргу належить відхилити, оскаржене рішення - залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст. 317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий Тропак О.В.

Судді Приколота Т.І.

Федоришин А.В.