Постанова № 40952274, 15.10.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2014 року Справа № 904/6355/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Подобєд І.М.

при секретарі судового засідання: Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: Букоємський Р.В. представник, довіреність №14-138 від 13.05.14;

від відповідача: Перепелка С.В. представник, довіреність №961 від 19.08.14;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2014 року у справі № 904/6355/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго", м. Нікополь, Дніпропетровська обл.

про стягнення заборгованості в сумі 1 443 213, 73 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" про стягнення 160 808, 53 грн. - пені, 305 784, 97 грн. - річних, 976 620, 23 грн. - інфляційних за договором купівлі-продажу природного.

Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 21 БО-12 від 31.07.2012р., укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2014 року (суддя Мельниченко І.Ф.) позов задоволено частково, стягнуто з Нікопольського комунального підприємства „Нікопольтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" 144 727 грн. 68 коп. пені, 305 784 грн. 97 коп. річних, 976 620 грн. інфляції, 28 864 грн. 27 коп. судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати переданого природного газу. З підстав тяжкого фінансово-економічного стану відповідача господарським судом зменшено розмір пені на 10%.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині часткового задоволення нарахованої пені і прийняти в цій частині нове рішення, яким нараховану пеню задовольнити в повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на наступне:

- в оскаржуваному рішенні в частині зменшення пені місцевий господарський суд не врахував жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначивши мотивів такого неврахування, чим порушив вимоги ст.ст. 4-2, 43, 84 ГПК України, що призвело до прийняття неправильного рішення,

- суд не дослідив майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст.233 ГК України;

- господарський суд не врахував особливі обставини щодо діяльності позивача, а саме: позивач є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави; за спірним договором постачався імпортований природний газ, який закуповується за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також санкції за порушення цих строків; внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ставками 20-24% річних; єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників пені;

- аналіз законодавства вказує, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан, відсутність коштів не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України та підставою для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню;

- зменшення судом розміру пені на 10% спричиняє позивачу додаткові збитки, у зв'язку з чим не враховано інтереси позивача.

Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу не надав.

В судовому засіданні 15.10.2014 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2013 року у справі № 904/5101/13 (суддя Петрова В.І) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу № 21 БО-12 від 31.07.2012р. у розмірі 9 052 028,78грн. 78коп., 512 647, 02 грн. - пені за період з 15.12.2012 р. по 17.05.2013 р., 102 529, 40 грн. - річних за період з 15.12.2012 р. по 17.05.2013 р., 26 959, 40 грн. - інфляції за період з грудня 2012 р. по січень 2013 р., 658 142, 01 грн. - штрафу. Зменшено розмір штрафу та пені на 50%.

Вищезазначеним рішенням встановлено, що 31.07.2012року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Нікопольським комунальним підприємством "Нікопольтеплоенерго" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №21 БО-12, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, що використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець - приймати та оплачувати газ на умовах договору.

Відповідно до п.11.1. договору договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, та діє в частині поставки газу з 01 серпня 2012 року до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно п.2.1. договору продавець передає покупцеві з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 2077тис.куб.м.

За п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

В порушення умов договору Відповідач своєчасно не розрахувався за поставлений природний газ, що підтверджується матеріалами справи, та не спростовується Відповідачем.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2013 року у справі № 904/5101/13 залишено без змін.

Відповідач не виконав умови договору щодо оплати за поставлений газ та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2013 року у справі № 904/5101/13 в частині оплати основного боргу. Внаслідок чого Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 160 808, 53 грн., що складають суму пені за період з 18.05.2013 р. по 13.06.2013 р., 305 784, 97 грн. річних за період з 18.05.2013 р. по 02.07.2014 р., 976 620, 23 грн. інфляції за період з червня 2013 р. по травень 2014 р., що і є причиною спору.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначеним вище рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2013 року у справі № 904/5101/13 встановлено факт укладення 31.07.2012 р. між сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 21 БО-12, а також факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати переданого природного газу в сумі 9 052 028, 78 грн.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно до п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства і відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем рішення суду у період, за який пред'явлені до стягнення суми річних, пені та інфляції, не виконано, доказів сплати заборгованості останнім, на момент розгляду спору, не надано.

Зважаючи на викладене, правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 305 784, 97 грн. за період з 18.05.2013 р. по 02.07.2014 р. та інфляції в сумі 976 620, 23 грн. за період з червня 2013 р. по травень 2014 р.

Розрахунок 3% річних та інфляційних витрат позивачем здійснено правильно, та обґрунтовано господарським судом стягнуто дані суми з відповідача.

Крім того, статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За порушення строків оплати за переданий природний газ, сторонами в договорі передбачена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу (п. 7.2.)

В п. 9.3. Договору сторони встановили строк позовної давності, у тому числі щодо стягнення суми основного боргу, пені, штрафу, відсотків, річних, інфляції, тривалістю 5 років.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем отриманого від позивача природного газу позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 160 808, 53 грн. за період з 18.05.2013 р. по 13.06.2013 р.

Щодо доводів апеляційної скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про необґрунтоване та незаконне зменшення місцевим господарським судом належної до стягнення пені на 10%, колегія суддів з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів встановила наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як передбачено у п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Так, відповідно до роз'яснень, наданих у підпункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 частина 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Дослідивши майновий стан відповідача та інші обставини господарським судом встановлено, що:

- відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки згідно Договору купівлі-продажу природного газу №21 БО-12 газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживаєть ся бюджетними установами та організаціями, населенням;

- відповідач зазнав у 2012 році значних збитків через підвищення тарифів на газ, електроенергію та мінімальної заробітної плати без відповідного підвищення тарифу на теплову енергію, який є незмінним з жовтня 2008 року. Тобто, при підвищенні мінімальної заробітної плати, цін на газ та електроенергію тариф на теплову електроенергію залишався незмінним;

- діючим законодавством не надано право відповідачу нараховувати та стягувати пеню за несвоєчасну оплату наданих послуг з населення;

- постановою про арешт коштів боржника від 15.01.2014 року державною виконавчою службою накладено арешт на всі кошти відповідача, які обліковуються на всіх його рахунках (а.с. 47-48);

- постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.02.2014 року державною виконавчою службою накладено арешт на все майно Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" (а.с. 49-50).

- факт тяжкого фінансово-економічного стану підприємства відповідача встановлений рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2013 року у справі № 904/5101/13, яким зменшено розмір штрафу та пені на 50%.

На думку колегії суддів апеляційного господарського суду, надані відповідачем до матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції вищезазначені докази, причини несвоєчасного виконання зобов'язання, значимість підприємства відповідача для населення та держави, постачання відповідачем комунальним і бюджетним установам теплової енергії, накладення арешту на все майно та кошти відповідача - містять об'єктивні відомості, які підтверджують висновок місцевого господарського суду про винятковість даного випадку, що надає право суду для зменшення неустойки на 10%.

Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано належних у розумінні статей 32,34,36 Господарського процесуального кодексу України доказів отримання збитків, понесених ним втрат в результаті несвоєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу. А саме, скаржником не надано звіту про фінансові результати, з якого вбачалося б, що збитки від операційної діяльності ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - є наслідком заборгованості саме відповідача.

Не приймаються до уваги і доводи скаржника про те, що внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів.

Крім того, як випливає з матеріалів справи, позивач під час розгляду справи, як господарським судом, так і судом апеляційної інстанції взагалі не надав будь-яких доказів, заперечень та аргументів, які б спростовували клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, та обґрунтовували б доводи апеляційної скарги, в тому числі й звіт про фінансові результати та баланс позивача.

Таким чином, господарський суд хоч в порушення ст. 84 ГПК України і не зазначив в оскаржуваному рішенні достатніх мотивів, з яких він частково задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру пені за прострочення зобов'язання, але це не завадило останньому прийти до правильного висновку про необхідність зменшенні пені на 10%.

Наведені позивачем в апеляційній скарзі приклади судової практики Вищого господарського суду України не можуть вважатися належними доказами у даній справі у розумінні положень ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначені судові рішення прийняті у спорах, стороною у яких не був відповідач.

Приймаючи до уваги викладене, доводи ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про незаконність прийнятого судового рішення в частині зменшення місцевим господарським судом належної до стягнення пені на 10% слід визнати необґрунтованими, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду відсутні, тому апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів. З огляду на обґрунтованість рішення господарського суду, відповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2014 року у справі № 904/6355/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 20.10.2014 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Н.Л. Величко

Суддя І.М. Подобєд