Постанова № 40952276, 16.10.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2014 року Справа № 912/2272/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

секретар: Валяр М.Г.

Представники сторін:

позивача - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача - Остапенко Н.С., дов. № 04/31 від 08.01.2014р.;

третьої особи (1, 2) - не з`явились; про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської обласної лікарні, м.Кіровоград

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 08.09.2014 року по справі № 912/2272/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МЕД-ІНВЕСТ», с.Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області

до Кіровоградської обласної лікарні, м.Кіровоград

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, м.Кіровоград

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент охорони здоров`я Кіровоградської обласної державної адміністрації, м.Кіровоград

про стягнення 986 841,51 грн.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 08.09.2014р. (суддя Кабакова В.Г.) у справі № 912/2272/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МЕД-ІНВЕСТ», с.Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області до Кіровоградської обласної лікарні, м.Кіровоград за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, м.Кіровоград та Департамент охорони здоров`я Кіровоградської обласної державної адміністрації, м.Кіровоград про стягнення 986 841,51 грн. позов було задоволено частково; стягнено з відповідача на користь позивача 927 693,29 грн., з яких: 808 000 грн. основної заборгованості, 83 966,00 грн. збитків від інфляції, 35 727,29 грн. - 3% річних, 18 553,86 грн. судового збору; в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 59 148,22 грн. - відмовлено (а.с.78-81, т.2).

Вищевказане рішення місцевого господарського суду в якості норм матеріального права мотивовано ст.ст.96, 525, 526, 530, 549, 607, 610, 614, 617, 625, 627, 655 ЦК України, ст.67, 175, 179, 193, 202, 216, 230, 265 Господарського кодексу України; в частині відмови в позові - умовами укладеного між сторонами договору (звільнення «покупця» від сплати пені в разі затримки бюджетного фінансування).

Не погодившись з рішенням господарського суду Кіровоградської області від 08.09.2014р. по цій справі, його оскаржив в апеляційному порядку відповідач у справі - Кіровоградська обласна лікарня, м.Кіровоград, посилається на порушення господарським судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати, судові витрати покласти на позивача, зокрема, з наступних підстав:

- господарський суд не звернув уваги на доводи відповідача про те, що ним було вжито усіх необхідних дій для виконання умов договору, але, враховуючи, що скаржник є комунальним закладом та повністю фінансується з державного бюджету, в якому не були закладені кошти на фінансування субвенцій на медичне обладнання протягом 2013-2014 років, утворилася заборгованість, яка не може бути погашена на даний час;

- крім того, на думку скаржника, господарським судом необґрунтовано були задоволені вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, як плати за користування чужими коштами, оскільки позивачем не надано в ході розгляду справи доказів користування саме грошовими коштами.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечував, посилався на відповідність рішення господарського суду вимогам закону, обставинам та матеріалам справи. Також зазначив, що відповідальність за невиконання грошового зобов`язання застосовується незалежно від вини боржника (ст.625 ЦК України), про що зазначено в п.1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань».

Позивач не скористався правом участі в судовому засіданні, передбаченим ст.22 ГПК України, про час та місце судового засідання 16.10.2014р. сповіщався належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 01.10.2014р. (а.с.103, т.2), ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2014р., зі штампом на звороті ухвали, у лівому нижньому куті, вчинений згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом голови Державної судової адміністрації від 20.02.2013р. № 28.

15.10.2014р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшла заява позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Також від третьої особи-2 - Департаменту охорони здоров`я Кіровоградської обласної державної адміністрації - надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Департаменту в судовому засіданні апеляційного господарського суду та відзив на апеляційну скаргу, в якому Департамент підтримав апеляційну скаргу Кіровоградської обласної лікарні в повному обсязі.

Третя особа-1 - Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області - правом участі в судовому засіданні (ст..22 ГПК України) та правом надання відзиву на апеляційну скаргу (ст..96 ГПК України) не скористався, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.101, т.2).

Враховуючи заявлені клопотання, колегія суддів вважає за можливе їх задовольнити та розглянути апеляційну скаргу по суті в цьому судовому засіданні у відповідності до ст.ст.75, 99 ГПК України без участі вищезазначених представників, оскільки неявка усіх представників учасників процесу в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Кіровоградської області від 08.09.2014р. по цій справі, вислухав пояснення присутнього в судовому засідання представника скаржника, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Мед-Інвест» («учасник» та «постачальник» за договором, позивач по справі) та Кіровоградською обласною лікарнею («замовник» та «покупець» за договором, відповідач по справі, скаржник) був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 29-ТР, предметом якого була поставка «постачальником» у 2012 році «покупцю» товару: «Устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне код ДК 016-97 (33.10.1) - ЛОТ № 1 «устаткування медичне, та хірургічне» та зобов`язання «покупця» прийняти та оплатити цей товар; найменування товару (номенклатура, асортимент), як було зазначено, вказуються у специфікації до договору, кількість товарів - 24 найменування; також передбачено, що обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування товарів (п.п.1.1-1.4 р.1 договору (а.с.17-21, т.1)).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 р.3 цього договору сума договору складає 7 857 200,00 грн., яка може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Пунктами 4.1-4.3 розділу 4 вищезазначеного договору сторонами був обумовлений порядок здійснення оплати - розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати «покупцем» фактично поставленого товару, згідно накладної, не пізніше останнього дня поточного місяця в 30-денний термін з дня поставки; до рахунку додаються накладна, специфікація, сертифікати; розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку.

Відповідно до п.п.5.1-5.4 р.5 договору сторонами погоджено, що строк (термін) поставки товарів узгодженими партіями здійснюється у трьохденний термін з моменту направлення заявки до кінця 2012 року; місце поставки товарів: Кіровоградська обласна лікарня, м.Кіровоград, проспект Університетський, 2/5; приймання-здача товару по кількості проводиться відповідно до товаросупровідних документів (накладних), по якості - по документам, які засвідчують якість товару; передача товару «постачальником» здійснюється уповноваженому представнику «покупця» за умови надання останнім належним чином оформленої довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з п.7.4 р.7 договору сторонами визначена відповідальність «покупця» за несвоєчасну оплату поставленого товару, у вигляді сплати пені «постачальнику» у розмірі 0,1% від суми непоставленого товару за кожний день прострочення, але також передбачено, що «покупець» звільняється від сплати пені, якщо затримка оплати сталася не з його вини (затримка бюджетного фінансування).

Пунктом 10.1 р.10 договору сторони визначили, що договір набирає чинності з дня підписання і діє до 21.12.2012р.

Одночасно, 06.09.2012р. сторонами була підписана специфікація до договору, яка містила 24 позиції найменування товару (медичного обладнання) на загальну суму 7 857 200,00 грн. (а.с.22, т.1).

31.12.2012р. також сторонами була підписана додаткова угода до договору № 29-ТР від 06.09.2012р., якою був змінений пункт 10.1 договору та визначено строк його дії до 31.12.2013р., до повного виконання зобов`язань сторонами, в решті договір № 29-ТР - залишений без змін (а.с.171, т.1).

Доказів визнання недійсним договору, його розірвання, внесення будь-яких інших змін до умов вищевказаного договору в встановленому законом порядку матеріали справи не містять, такі докази не надавались судам обох інстанцій при розгляді справи сторонами, отже, такі докази відсутні.

На виконання умов договору протягом вересня-грудня 2012 року позивачем відповідачу були здійснені поставки медичного обладнання:

- 25.09.2012р. по видатковій накладній № 95 на суму 404 000,00 грн. ((а.с.23, т.1)) по довіреності відповідача № 644 від 25.09.2012р. (а.с.27, т.1), за яке виставлений рахунок на оплату № 109 від 25.09.2012р. (а.с.25, т.1);

- 27.09.2012р. по видатковій накладній № 113 на суму 2 872 700,00 грн. (а.с.29, т.1) по довіреності відповідача № 647 від 27.09.2012р. (а.с.31-32, т.1), за яке виставлений рахунок на оплату № 118 від 27.09.2012р. (а.с.30, т.1);

- 08.10.2012р. по видатковій накладній № 121 на суму 900 000,00 грн. (а.с.33, т.1) по довіреності відповідача № 662 від 10.10.2012р. (а.с.35-36, т.1), за яке виставлений рахунок на оплату № 126 від 08.10.2012р. (а.с.34, т.1);

- 15.10.2012р. по видатковій накладній № 129 на суму 290 000,00 грн. (а.с.37, т.1) по довіреності відповідача № 693 від 15.10.2012р. (а.с.39-40, т.1), за яке виставлений рахунок на оплату № 135 від 15.10.2012р. (а.с.38, т.1);

- 22.10.2012р. по видатковим накладним №№ 146, 148, 154 на суму 56 000,00 грн., 1 998 000,00 грн., 528 500,00 грн. (відповідно (а.с.41-43, т.1)) по довіреності відповідача № 735 від 23.10.2012р. (а.с.47-48, т.1), за яке виставлені рахунки на оплату №№ 146, 148, 153 від 22.10.2012р. (відповідно (а.с.44-46, т.1);

- 26.11.2012р. по видатковій накладній № 228 на суму 170 000, 00 грн. (а.с.53, т.1) по довіреності відповідача № 855 від 27.11.2012р. (а.с.55-56, т.1), за яке виставлений рахунок на оплату № 226 від 27.11.2012р. (а.с.54, т.1);

- 11.12.2012р. по видатковій накладній № 261 на суму 300 000,00 грн. (а.с.57, т.1) по довіреності відповідача № 915 від 12.12.2012р. (а.с.59-60, т.1), за яке виставлений рахунок на оплату № 258 від 11.12.2012р. (а.с.58, т.1);

- 21.12.2012р. по видатковим накладним №№ 285, 288 на суму 68 000,00 грн. та 270 000,00 грн. (відповідно (а.с.61-62, т.1)) по довіреності відповідача № 952 від 21.12.2012р. (а.с.65-66, т.1), за яке виставлені рахунки на оплату №№ 283, 286 від 21.12.2012р. (відповідно) а.с.63-64, т.1).

Тобто, протягом вересня-грудня 2012 року позивачем відповідачу було поставлено товару на загальну суму 7 857 200 грн., що підтверджується наданими документами, актом звіряння розрахунків за період 01.01.2012-23.06.2014р. (а.с.129, т.1), актами здачі-прийняття медичного обладнання та пуско-налагоджувальних робіт від 01.07.2013р., 31.07.2013р. (а.с.76-81, т.1), фактом відсутності будь-яких претензій з боку відповідача щодо кількості, якості поставленого товару, оскільки докази цього в матеріалах справи відсутні, не надавались відповідачем згідно зі ст.ст.32, 33, 36 ГПК України судам обох інстанцій.

Відповідач, в свої чергу, неналежним чином виконав свій обов`язок по оплаті поставленого в період з вересня по грудень 2012 року товару, оплатив його частково в сумі 7 049 200,00 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 808 000 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача (а.с.67-75, т.1), актом звірки розрахунків, підписаним сторонами, не спростовується відповідачем жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України (а.с.129, т.1).

Докази повернення позивачу неоплаченої частини поставленого за договором товару відсутні, таке повернення не здійснювалось, претензії по якості товару не заявлялись, докази протилежного відсутні, відповідно до ст.33 ГПК України скаржником не надавались судам обох інстанцій при розгляді справи.

Отже, враховуючи вимоги цивільного законодавства позивачем було нараховано відповідачу: 59 148,22 грн. грн. пені за період з 27.12.2012р. по 21.07.2013р., 83 966 грн. суми боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 27.12.2012р. по 31.05.2014р., 35 727,29 грн. - 3% річних за період з 27.12.2012р. по 31.05.2014р. (а.с.14-15, т.1).

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України регламентовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Зазначена стаття повністю кореспондується зі ст.265 Господарського кодексу України.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 т.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, змісту відзиву на позов, апеляційної скарги відповідач ніяким чином не спростовує доказами факт наявності суми основного боргу, будь-які контррозрахунки пені, річних, суми боргу з урахуванням індексу інфляції відсутні в матеріалах справи, як і відсутні докази в розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України, підтверджуючі повну та своєчасну оплату вартості поставленого обладнання згідно з умовами укладеного договору. Отже, розрахунок позовних вимог, зокрема 3% річних та суми боргу з урахуванням індексу інфляції не спростовуються.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що факт прострочення в оплаті має місце, то господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення 808 000 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 35 727,29 грн. та 83 966,00 грн. - суми боргу з урахуванням індексу інфляції згідно наведеного розрахунку позову, оскільки розрахунок господарським судом здійснений з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, викладених в листі від 03.04.1997р. № 62-97 сума інфляційних втрат склала 88 113,94 грн.

Також господарським судом правомірно відмовлено в частині позову щодо стягнення з відповідача пені, оскільки згідно умов договору, укладеного між сторонами, зокрема п.7.4, відповідач звільняється від даного виду відповідальності в разі затримки оплати не з його вини - затримки бюджетного фінансування, що підтверджено матеріалами справи.

Доводи скаржника про необґрунтоване нарахування 3% річних та інфляційних втрат не приймаються, оскільки відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, викладеній в постанові Пленуму від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», грошовими є зобов`язання в основу яких покладено передачу грошей як предмету договору або сплату їх, як ціни договору (п.п.1.1 п.1 цієї Постанови).

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду є таким, що відповідає матеріалам, обставинам справи, вимогам закону, правові підстави щодо його зміни чи скасування відсутні, як і відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ч.3-5 ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської обласної лікарні, м.Кіровоград - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 08.09.2014 року у справі № 912/2272/14 - залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.10.2014 року.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко