Ухвала суду № 40950998, 07.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2014 рокусправа № 804/13793/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року

по справі за адміністративним позовом Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Металургійне підприємство "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" (далі - МП "Дніпродзержинський сталеливарний завод") звернувся до суду з позовом до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ у м. Дніпропетровську), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати винесені 24.07.2013 року податкове повідомлення-рішення №0000031420, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 158809,50 грн., з яких за основним платежем в сумі 105873 грн., за штрафними санкціями в сумі 52936,50 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000061430, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 204073 грн., з яких за основним платежем в сумі 136049 грн., за штрафними санкціями в сумі 68024,50 грн.

Відповідач СДПІ у м. Дніпропетровську заперечував проти позову, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року позовні вимоги задоволені, скасовані винесені відповідачем 24.07.2013 року податкові повідомлення-рішення №0000031420 та №0000061430, на користь позивача стягнений судовий збір в сумі 2 294 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем СДПІ у м. Дніпропетровську подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що в період з 21.06.2013 року по 01.07.2013 року податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача МП "Дніпродзержинський сталеливарний завод" з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах за лютий 2012 року з ТОВ "Укркольорметсплав" та правомірності формування податкового кредиту по податковим накладним, включеним до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (дод.8) декларацій з ПДВ за серпень, вересень, листопад 2012 року, за результатами якої 08.07.2013 року складено акт №17/2.12-19309317.

В акті перевірки зазначено порушення підприємством п.135.2 ст.135, п.137.1 ст.137, п.137.16 ст.137, п.138.2, п.138.8 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2012 року на суму 136 049 грн.; а також порушення п.33.1 ст.33, пп.198.1, пп.198.2, пп.198.3, пп.198.6 ст.198, пп.201.10 ст.201, пп.202.1 ст.202 ПК України; ч.1,5 ст.203, п.п.1,2 ст.215, ч.2 ст.207, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає платі до бюджету, на загальну суму 105 873 грн. за вказаний період часу.

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на акті перевірки іншим податковим органом контрагента позивача ТОВ "Укркольорметсплав" щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті 24.07.2013 року податкове повідомлення-рішення №0000031420, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 158 809,50 грн., з яких за основним платежем в сумі 105 873 грн., за штрафними санкціями в сумі 52 936,50 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000061430, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 204 073 грн., з яких за основним платежем в сумі 136 049 грн., за штрафними санкціями в сумі 68 024,50 грн.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в судовому порядку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є правовою підставою формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Із матеріалів справи вбачається, шо між позивачем та контрагентом ТОВ "Укркольорметсплав" укладено договір постачання феромарганцю та феросилікамарганцю №56-сн від 23.01.2012 року, кількість, ціна товару, умови постачання та умови оплати, які є додатками до договору, обумовлювались сторонами згідно специфікацій.

Виконання позивачем договору з ТОВ "Укркольорметсплав" з постачання товару підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV(далі Закон № 996-XIV), а саме: податковими та видатковими накладними, спеціфікаціями, приходними ордерами, відомостями вагової, протоколами вимірювань, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями тощо. В відомостях вагової № 2377, № 2735 міститься наступна інформація: дата складання документу, державний номер автомобіля, номер шляхового листа, дані постачальника та отримувача поставленого товару, вага товару.

За таких обставин позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного періоду витрати по оплаті робіт за вищезазначеним договором на суму 136 049 грн., оскільки мав необхідні первинні бухгалтерські документи, що є підставою для відображення таких документів в бухгалтерському та податковому обліку, та включення витрат до складу валових витрат відповідного податкового періоду.

Викладене свідчить про відсутність порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та протиправність збільшення податковим органом сплати податку на прибуток на суму 136 049 грн., та штрафних санкцій на суму 68 024,50грн., на загальну суму 204 073грн. згідно податкового повідомлення - рішення №0000061430 від 24.07.2013 року .

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, виз начена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної; не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсне ні і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реаль ність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/ або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінан сової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс),

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Згідно вищевказаних норм, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік доку ментів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий до кумент), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до подат кового кредиту.

Із матеріалів справи видно, що вищезазначений договір поставки товару з контрагентом був спрямований на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, оскільки передача товару по договору підтверджена первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом № 996-XIV .

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту за серпень, вересень, листопад 2012 р. з дотриманням вимог чинного податкового законодавства включено податкові накладні за липень, серпень, вересень 2012 р., при цьому позивачем до податкового органу надавалися первинні документи на підтвердження здійснення господарської операції та додаток 8 до декларацій із зазначенням порушення контрагентом-постачальником порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Матеріалами справи підтверджено, що по податковим накладним, виписаним ТОВ "Укркольор метсплав", позивачем правомірно віднесені суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду на загальну суму 105 873 грн., оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи ч.1,5 ст.203, 215,ч.1 ст. 216,ст.228 ЦК України при вчиненні правочину, укладеного з ТОВ "Укркольорметсплав" в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, договір з зазначеним контрагентом носить фіктивний характер

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідно до приписів Податкового кодексу України відповідачу згідно покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності ; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.

Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладеного позива чем з контрагентом правочину, відсутні рішення суду про визнання його таким, також не існує судових рішень, якими контрагент позивача визнаний фіктивним, а його установчі документи - недійсними, на час дії угоди ТОВ "Укркольорметсплав" був зареєстрований в установленому порядку як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем висновок про нікчемність правочину з зазначеним контрагентом зроблений на припущеннях.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні придбаного товару у контрагента ТОВ "Укркольорметсплав", а скасування судом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000031420 від 24.07.2013 року , яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість в частині основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 158 809,50 грн., є обґрунтованим та вірним.

Судом першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ст. 94 КАС України, стягнені на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі судового збору в сумі 2294 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по справі.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова