Ухвала суду № 4095068, 03.06.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-18516/08                                                      Головуючий у І інстанції Маляренко А.В.

                                                                                                                                  Суддя-доповідач Коротких А.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

03 червня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                                     головуючого – судді             Коротких А.Ю.,

                                     суддів                                               Глущенко Я.Б.,

                                                                                  Федорової Г.Г.,

                          при секретарі                        Калініній Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову Господарського суду Київської області від 06 березня 2008 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «СВС-Дніпро» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2007 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом про визнання нечинним акту ненормативного характеру повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області № 0000822300/0 від 25 грудня 2007 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на порушенні відповідачем Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого відповідачем було незаконно винесено податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було донараховано суму податку на додану вартість та штрафну санкцію у розмірі 1232339,91 грн. (в тому числі 821559,94 грн. основного платежу, 410779,97 грн. штрафних санкцій).

Постановою Господарського суду Київської області від 06 березня 2008 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав  апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно з  п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.06.2007 року.

За результатами перевірки було складено акт планової документальної перевірки ЗАТ «СВС-Дніпро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.06.2007 року за № 758/23-1/00132807 від 21.12.2007 року.

На підставі акту перевірки заступником начальника ДПІ у Вишгородському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.12.2007 року № 0000822300/0 про сплату визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1232339,91 грн.

Як вбачається з вказаного акту перевірки, між позивачем та ТОВ «Моя Оселя» (підрядник) укладено договір підряду № 01/08/2006 від 01.08.2006 року про виконання будівельних робіт з влаштування дорожнього покриття в місті Києві на загальну суму 280282,80 грн., в т.ч. ПДВ – 46713,80 грн. Виконання робіт підтверджено актом виконаних робіт б/н. Грошові кошти в розмірі 280282,80 грн. в якості оплати наданих ТОВ «Моя Оселя» послуг перераховані позивачем на адресу вказаного товариства по рахунку № 26000254891, відкритому у ВАТ «Морський транспортний банк», згідно з платіжними дорученнями від 20.09.2006 року, від 23.11.2006 року. При цьому відповідач вказує, що суму податку на додану вартість в розмірі 1713,83 грн., сплачену позивачем за податковою накладною № 941 від 20.09.2006 року, виписаною у ТОВ «Моя Оселя», позивачем було віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2006 року; суму податку на додану вартість в розмірі 45000,00 грн., сплачену позивачем за податковою накладною № 923/11 від 23.11.2006 року, виписаною у ТОВ «Моя Оселя», позивачем було віднесено до складу податкового кредиту за листопад 2006 року.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, між позивачем та ТОВ «Моя Оселя» (підрядник), укладено договір підряду № 09/С05-06.2 від 22.06.2006 року про виконання дорожніх, земляних та будівельних робіт на реконструкції тепломагістралі по вул. Саксаганського в м. Києві, на загальну суму - 4649076,65 грн., в т.ч. ПДВ 774846,11 грн. Виконання робіт підтверджено актом виконаних робіт за липень 2006 року. Грошові кошти у вищезазначеному розмірі в якості оплати наданих ТОВ «Моя Оселя» послуг перераховані позивачем на адресу вказаного товариства по рахунку № 26000254891, відкритому у ВАТ «Морський транспортний банк», згідно з платіжними дорученнями від 29.08.2006 року на суму 200000,00 грн. з ПДВ, від 23.11.2006 року на суму 300000,00 грн. з ПДВ, від 23.11.2006 року на суму 109940,00 грн. з ПДВ, а також у вексельній формі (вексель на суму 4039136,65 грн. з ПДВ), згідно з додатковою угодою № 1 від 23.11.2006 року, до договору щодо вексельної форми розрахунків, сплачені позивачем за податковою накладною № 756 від 31.07.2006 року, виписаною у ТОВ «Моя Оселя», позивачем було віднесено до складу податкового кредиту за липень 2006 року.

Підставою для заниження суми податкового кредиту позивача з податку на додану вартість в розмірі 821559,94 грн. відповідачем в акті перевірки визначено ту обставину, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2006 року по справі № 2-6958/06 було визнано недійсними статут ТОВ «Моя Оселя» з моменту його реєстрації – з 13.04.2006 року та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Моя Оселя» з моменту його видачі – з 10.05.2006 pоку.

В акті перевірки відповідач посилається на п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. У зв’язку з чим, на думку відповідача, виписані ТОВ «Моя Оселя» позивачу податкові накладні є недійсними.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такою позицією відповідача.

Згідно з п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно з п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення у позивача права на податковий кредит по ПДВ, відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є дати отримання виписаних ТОВ «Моя Оселя» позивачу податкових накладних, що зазначені вище.

Так, відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виписування ТОВ «Моя Оселя» позивачу податкових накладних), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Однак, включена позивачем до складу податкового кредиту оспорювана сума податку на додану вартість підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані ТОВ «Моя Оселя» з дотриманням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що помилковим є висновок відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2006 року недійсним статуту та  свідоцтва про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість ТОВ «Моя Оселя».

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Також відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, ТОВ «Моя Оселя» знаходилось в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, а також мало свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про продавців, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої недостовірності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач мав всі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які підтверджуються податковими накладними, що були виписані ТОВ «Моя Оселя», у зв’язку з чим, висновки відповідача про порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції – без змін.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 06 березня 2008 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя

         Судді: