Постанова № 4100812, 16.06.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  № 22-а-20559|08 р.                  Головуючий у першій інстанції: Довгань К.І.,

                                                                                                       Доповідач: Мамчур Я.С.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

16 червня 2009 року                                                                                м. Київ

             Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:    

             головуючого судді:                                                     Мамчура Я.С.,

             суддів:                                                                          Усенко В.Г., Зайцева М.П.,

             при секретарі:                                                              Медовниці Ю.О., 

             розглянувши апеляційну скаргу відповідача – Уманської об’єднаної державної податкової інспекції  на постанову Господарського суду Черкаської області від 01 квітня 2008 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Лакталіс – Умань» до Уманської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області  з адміністративним позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.02.2008р., а саме - № 0000172310/0 про визначення податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 433369,5 грн. та № 0000182310/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 487,00 грн.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 01 квітня 2008 року – позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

            Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню, виходячи з наступного.

            Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

            Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2008р. відповідачем було складено Акт перевірки № 109/23/00447847 «Про результати планової виїзної комплексної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ЗАТ «Лакталіс-Умань», за період з 01.07.06р. по 30.09.07р.

На підставі зазначеного акта відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від  13.02.2008р., а саме - № 0000172310/0 про визначення податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 433369,5 грн. та № 0000182310/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 487,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення, оскільки витрати позивача на оплату вартості жіночих жакетів є такими, що були понесені позивачем для використання товару у власній господарській діяльності. Здійснення цієї господарської діяльності було відображено позивачем у податковій звітності своєчасно та у повному обсязі на підставі належним чином оформлених первинних, бухгалтерських документів та податкових накладних, а тому висновок відповідача про неправомірність включення позивачем витрат на оплату цих товарів у сумі 1444566,67 грн. до складу валових витрат і 288913,33 грн. до податкового кредиту податку на додану вартість є безпідставним.

Однак, з таким висновком суду не можна погодитися.

Як вбачається з матеріалів справи, здійснюючи продаж жіночих блайзерів на експорт, позивач виконував вказані операції не безпосередньо, а через посередника - комісіонера, який по дорученню ЗАТ "Лакталіс-Умань" (комітент) здійснював в інтересах комітента та за його рахунок, але від свого імені продаж жіночих блайзерів на умовах їх експорту за межі митної території України.

Отже, отримавши блайзери у ТОВ "Лінія Стилю" м. Миколаїв позивач  в один і той же день  передав товар на комісію Комісіонеру ТОВ "Універсал-Трейд ЛТД" м. Миколаїв.

Колегія суддів погоджується з твердженням апелянта (відповідача), що зазначена операція не відповідає визначенню господарської діяльності у розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283-ВР (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до п.п. 2.1.1 п.2.1 ст.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р.№283/97-ВР (із змінами та доповненнями), позивач, як платник податку, повинен здійснювати свою діяльність спрямовану на отримання прибутку, як на території України, так і за її межами.

Зокрема, в Статуті ЗАТ "Лакталіс -Умань", який затверджений рішенням загальних зборів акціонерів від 14 червня 2005 року, протокол №1 та зареєстрованим Державним реєстратором 25.06.2005 року за №10251050004000029 зазначено, що товариство здійснює свою діяльність на підставі Цивільного та Господарського кодексів України та інших нормативно-правових актів України. Відповідно статті 4 Статуту "Мета та предмет діяльності" підтверджено, що Товариство створюється з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку в інтересах акціонерів Товариства".

Відповідно до п.п. 4.1., 4.1.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає:

Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

            Валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються ) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, колегія суддів зважає, що обов’язковою умовою для віднесення витрат з придбання товарів до складу валових є подальше використання цих товарів у власній господарській діяльності, тобто з метою отримання доходу (прибутку).

При здійсненні ЗАТ "Лакталіс - Умань" операції купівлі жіночих блайзерів відповідно договору на поставку товару № б/н від 01.08.2006 року від ТОВ «Лінія Стилю» їм. Миколаїв) та їх подальшого продажу на експорт через комісіонера ТОВ "Універсал-Трейд ЛТД" (м. Миколаїв) об'єкт оподаткування відсутній, тому відсутній прибуток від здійснення даної операції.

Крім того, факт, що позивач не використав жіночі блайзери у власній господарській діяльності, є  те, що отримавши блайзери у ТОВ "Лінія Стилю" м. Миколаїв позивач не здійснив жодних заходів які б підтверджували факт отримання товару на складах продавця (оформлення товарно - транспортних накладних, подорожніх листів, відряджень працівників до м. Миколаєва, укладання договорів зберігання, оформлення довіреностей на право заключення таких договорі та інше).

Отже, ЗАТ "Лакталіс - Умань" не використало жіночі блейзери для власних виробничих потреб, що підтверджується відсутністю фактів, які б свідчили про використання технологічних операцій (оздоблення товару аксесуарами, або будь-яких інших дій, наприклад, пакування блайзерів в нову упаковку) під впливом яких товар набув певних властивостей. Для здійснення операцій щодо зміни властивостей товару ЗАТ «Лакталіс - Умань» не володіє необхідним обладнанням та фахівцями, не укладало воно і договори на виконання зазначених операцій з іншими підприємствами, вид діяльності яких забезпечує виконання зазначених операцій зі зміни якісних властивостей товару.

Підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість стало недотримання товариством при формуванні податкового кредиту нормативних приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Так, колегія суддів зважає, що в порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" ЗАТ "Лакталіс -Умань" включило до податкового кредиту суми ПДВ з придбання товарів - жіночих блайзерів, які не були призначені для використання в межах господарської діяльності платника податку, в результаті чого було завищено податковий кредит.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року №і68/97-ВР „Про податок на додану вартість" у редакції, що була чинною в перевіреному періоді податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Однією обов'язковою умовою виникнення права на податковий кредит відповідно до підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" є використання придбаних товарів у господарській діяльності платника податку.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що  суми податку на додану вартість, нараховані у зв'язку з придбанням жіночих блайзерів, незалежно від наявності податкових накладних, не повинні включатися до податкового кредиту, тим більше товар фактично придбано Позивачем не для використання в господарській діяльності, тому це не повинно бути підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини справи, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача – Уманської об’єднаної державної податкової інспекції  – задовольнити.

Постанову Господарського суду Черкаської області від 01 квітня 2008 року – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Закритому акціонерному товариству «Лакталіс – Умань»  - відмовити  в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий – суддя:                                                                                Я.С. Мамчур

Судді:                                                                                                                      М.П. Зайцев

                                                                                                                     В.Г. Усенко

Постанову складено у повному обсязі 22.06.2009.