Постанова № 4095044, 02.06.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а-15456/08                                                                          Головуючий у І інстанції – Гонтарук В.М.                                                                                                                                                 

                                                                                                                 Суддя-доповідач Бистрик Г.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

02 червня2009 року                                                                        м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Бистрик Г.М.,

Суддів: Данилової М.В.,Бєлової Л.В.,

при секретарі: Шевчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2008 року у справі за позовом приватного підприємства «Торговий дім «Вінницяхліб» до Державної податкової інспекції м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень;

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2007 року Підприємство «Торговий дім «Вінниця» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2007 року №0000102350/2 вих. №10877/10/23-514 від 12.06.2007 року та від 12.06.2007 року №0000112350/2 вих. №10878/10/23-514 від 12.06.2007 року

Постановою Вінницького окружного адміністративного  суду від 22 січня 2008 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, щовисновок податкового органу, щодо порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним, оскільки завищена позивачем загальна сума валових витрат за період з 01.01.2004 року по 01.04.2005 року, документально підтверджено, а тому податкові повідомлення-рішення від 12.06.2007 року №0000102350/2 вих.№10877/10/23-514 від 12.06.2007 року та від 12.06.2007 року №0000112350/2 вих.№10878/10/23-514 від 12.06.2007 року є протиправними та підлягають скасуванню, але колегія суддів з таким висновком не погоджується.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м.Вінниці було проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємства «Торговий дім «Вінницяхліб» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 року по 01.04.2005 року, за результатами якої складено акт від 14.03.2007 року № 472/2350/31602344.

Актом перевіркивід 14.03.2007 року № 472/2350/31602344встановлено порушення з боку позивача Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачем завищено загальну суму валових витрат за період з 01.01.2004 року по 01.04.2005 року в зв'язку з тим, що, документально не підтверджено факт придбання товарів останнім по купівлі висівок пшеничних гранульованих у ППФ «Діміна» за договором поставки №ПД/01 від 12.01.2004 року, які, в подальшому були експортовані позивачем через комісіонера МПП «Макс» за договором комісії №81 від 03.11.2003 року і ця сума не є компенсацією за товар.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято спірні податкові  повідомлення-рішення від 12.06.2007 року №0000102350/2 вих.№10877/10/23-514 від 12.06.2007 року та від 12.06.2007 року №0000112350/2 вих.№10878/10/23-514 від 12.06.2007 року, згідно яких визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 265 355 грн. (в т.ч. основний платіж - 176 903 грн. та штрафні санкції - 88 452 грн.) та визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 331 692 грн. (в т.ч. основний платіж - 221 128 грн. та штрафні санкції -110 564 грн.).

Матеріалами справи встановлено, що 03.11.2003 року між позивачем та МПП «Макс» укладено договір комісії №81, відповідно до умов якого останній зобов'язується від свого імені та за рахунок позивача здійснити реалізацію нерезидентам України продукцію, а саме висівок пшеничних гранульованих, що належить позивачу, укладати угоди, оформляти та підписувати необхідні документи та вчиняти інші дії, пов'язані з вказаними операціями необхідні для виконання доручень Комітента.

На виконання зазначеного договору 12.01.2004 року, між позивачем та ППФ «Діміна» укладено договір поставки №ПД/01, за яким ППФ «Діміна» зобов'язується передати позивачу у власність товар.

В період з першого півріччя 2004 року позивачем від ППФ «Діміна» було отримано товар, який реалізовано не резиденту України – GreatechCorp. Wilmington, USA, внаслідок здійснених господарських операцій, позивачем до складу валових витрат І кварталу 2004 року віднесено суму 618743 грн., за І півріччя 2004 року – 884511 грн..

Задовольняючи позов у частині скасування податкових повідомлень - рішень суд першої інстанції дійшов висновку, що здійснення позивачем придбання та експорту товару підтверджується належними доказами та  доводами відповідачів не спростовуються.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються - суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Згідно із п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції не взято до уваги, те що Підприємство «Торговий дім «Вінницяхліб» являється суб'єктом господарювання який здійснює свою підприємницьку діяльність на ринку зерна, а тому на нього поширюється дія Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.06.2002 року, який передбачає вимоги які повинні бути дотриманні при документальному оформленні чи переоформленні зерна на зернових складах.

Вірно зазначає апелянт, що зазначений закон визначає правове регулювання ринку зерна, суб'єктів ринку зерна, якими є суб'єкти зберігання зерна та суб'єкти підприємницької діяльності які діють на ринку зерна.

Суб'єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, зерносховища), юридична особа, що має сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна, та інші суб'єкти підприємницької діяльності, які беруть участь у процесі зберігання зерна.

Зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Власники зерна укладають договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Законом визначено види складських документів, а саме: складська квитанція, подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво. Нові складські документи надаються на зерно та видаються в обмін на раніше вписані.

Не заслуговує на увагу, висновок суду про правомірність віднесення суми до валових витрат позивачем згідно п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки вимоги даної норми позивачем повністю дотримано

Висновок Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №1487 від 15.10.2007 року, колегією суддів не приймається, так як валові витрати, заявлені Підприємством «Торговий дім «Вінницяхліб» в податкових деклараціях з податку на прибуток за період з 01.01.2004 року по 01.07.2004 року, належними документами не підтверджено. 

Підприємство «Торговий дім «Вінницяхліб» при визначені валових витрат у зв'язку з придбанням товарів, відповідно до вищезазначених операцій, не правомірно включено до складу валових витрат І кварталу 2004 року суму 618743 грн. та за І півріччя 2004 року - 884511грн., оскільки вони документально не підтвердженні.

Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до умов Договору №ПД/01 від 12.01.2004 року та додатками до нього №1 від 12.01.2004 року, №2 від 30.01.2004 року, №4 від 12.01.2004 року, позивач придбав висівки пшеничні гранульовані в ППФ «Діміна», що є продавцем за договором.

На підтвердження операцій, здійснених за наслідками укладених договорів, виписано податкові накладні №02/02/01 від 02.02.2004 року на суму 439 067 грн. 25 коп., №16/02 від 16.02.2004 року на суму 500 000 грн., яка потім була відкоригована розрахунком коригування від 29.04.2004 року в зв'язку із зміною об'єму поставки, №29/04/04 від 29.04.2004 року та № 26/03 від 26.03.2004 року (по якій зроблено передоплату) на загальну суму 68 716,67 грн..

Підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. вказаного закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

- дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). 

Висновок суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем суми 176903 грн. до податкового кредиту, що підтверджується наявними в матеріалах справи договором комісії №81 від 03.11.2003 року, доповнень до нього, актів приймання-передачі, довіреності на отримання матеріальних цінностей, актів виконаних робіт, звітів комісіонера, вантажно-митних декларацій, які засвідчені Херсонською митницею з відміткою «сплачено» та «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України», що придбаний товар був в подальшому експортований, не відповідає обставинам справи, оскільки Підприємство «Торговий дім «Вінницяхліб» являється суб'єктом господарювання який здійснює свою підприємницьку діяльність на ринку зерна, що передбачає інший порядок оформлення документів, які в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, позивач не довів суду правомірність своїх вимог.

Судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2008 року скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у м. Вінниці – задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2008 року – скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні вимог приватного підприємства «Торговий дім «Вінницяхліб» до Державної податкової інспекції м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 12.06.2007 року №0000102350/2 вих. №10877/10/23-514 від 12.06.2007 року та від 12.06.2007 року №0000112350/2 вих. №10878/10/23-514 від 12.06.2007 року – відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення суду виготовлено 09.06.2009 року.

Головуючий суддя: (підпис)                                                                

Судді: (підпис)

Суддя:                                                                                                       Бистрик Г.М.