Постанова № 40947413, 14.10.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року Справа № 906/996/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В.,суддів -Запорощенка М.Д., Погребняка В.Я.,за участю представника:

ПАТ "УкрСиббанк" - Карпуся С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Бердичівської міської ради Житомирської області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 та рішення господарського суду Житомирської області від 03.04.2014 по справі № 906/996/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Бердичівської міської ради Житомирської області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міське комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.04.2014 р. (суддя Сікорська Н.А.) задоволено позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Бердичівської міської ради Житомирської області про звернення стягнення на предмет іпотеки; в рахунок погашення заборгованості Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3 (13302, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Червона Гора, буд.296, ідентифікаційний код 35006430) перед Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (61050, м. Харків, проспект Московський, 60, ідентифікаційний код 09807750) за кредитним договором № 11306556000 від 27.02.2008 р. в розмірі 50648,73грн., з яких: 50000,20 грн. заборгованості за простроченим кредитом; 647,23 грн. заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом; 0,96 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 0,34 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам звернуто стягнення на заставлене, згідно договору іпотеки від 27.02.2008р. (укладений між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (61050, м.Харків, проспект Московський, 60, ідентифікаційний код 09807750) та Бердичівською міською радою Житомирської області (м.Бердичів Житомирської області, пл. Жовтнева, буд.1, код 13576960)) нерухоме майно - нежиле приміщення, магазин "Книги" з підвальним приміщенням, під літерою А, з цегли, загальною площею 243,8 кв.м., що знаходиться в м. Бердичеві по вул. Лібкнехта Карла, буд. 12, Житомирської області, яка є власністю іпотекодавця, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.02.2005 року, виданого виконкомом Бердичівської міської ради Житомирської області, зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно Державним комунальним підприємством Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації в книзі № 51, номер запису 1295, реєстраційний номер - 9904590 шляхом проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку", та встановивши початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна здійсненої суб'єктом оціночної діяльності, в сумі 564000,00грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 (колегія суддів: Петухов М.Г. - головуючий, Гулова А.Г., Саврій В.А.) апеляційну скаргу Бердичівської міської ради Житомирської області залишено без задоволення, рішення господарського суду Житомирської області від 03.04.2014 залишено без змін.

Бердичівська міська рада Житомирської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 та рішення господарського суду Житомирської області від 03.04.2014 по справі № 906/996/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 14,33 Закону України "Про іпотеку", ст.79 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника ПАТ "УкрСиббанк", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось з позовом до Бердичівської міської ради Житомирської області про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежиле приміщення - магазин "Книги" з підвальним приміщенням шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, керуючись вимогами Закону України "Про іпотеку", встановивши початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна здійсненої суб'єктом оціночної діяльності в рахунок задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" в розмірі 50648,73грн. до МК ВЖРЕП № 3.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на факт наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором, заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам, а також на те, що виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено укладеним договором іпотеки.

Крім того, суд першої інстанції зауважив, що на даний час предмет іпотеки - нежиле приміщення, магазин "Книги" з підвальним приміщенням не використовується за своїм призначенням, а передано в оренду для здійснення торгівлі іншими товарами, що зокрема, вбачається з Висновку судової будівельно-технічної експертизи від 29.01.2014 р. № 504/01.14.

Переглянувши справу в апеляційному порядку відповідно до ст. 101 ГПК України та перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність визначених законом підстав для задоволення позову, оскільки спосіб реалізації нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, визначено у відповідності до вимог закону.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що в даному випадку має місце реалізація предмета іпотеки (нерухомого майна), яке є об'єктом права комунальної власності, на підставі рішення суду в межах виконавчого провадження, тому при визначенні способу реалізації предмета іпотеки, дія Закону України "Про приватизацію невеликих державних

підприємств (малу приватизацію)" не поширюється.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 27.02.2008 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк") (банк/позивач) та Міським комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством № 3 (позичальник/третя особа) виникли договірні правовідносини на підставі укладення кредитного договору №11306556000.

Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у національній валюті України в сумі 100 000,00грн. в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.1.2.2. кредитного договору від 27.02.2008 р. позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток №1 до договору), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10., 5.11., 7.4. договору.

Пунктом 2.1. кредитного договору визначено, що у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним договором банком прийнята застава нерухомості, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 243,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Лібкнехта Карла, 12.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач (банк) належним чином виконав покладені на нього зобов'язання перед позичальником та надав останньому кредитні кошти, натомість позичальник (Міське комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3) не виконав взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, допустив прострочення здійснення платежів та не повернув кредит у встановлений строк.

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості за кредитом станом на 16.04.2013р. загальна сума заборгованості Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3 (третьої особи) за кредитним договором по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені становить 50648,73грн., з яких: 50 000,20 грн. заборгованості за простроченим кредитом; 647,23 грн. заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом; 0,96 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 0,34 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.

Відповідно до п.5.3. договору, у випадку погіршення фінансового стану позичальника, зокрема, в разі порушення проти останнього справи про банкрутство, банк може змінити термін повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення порядку, визначеному в розділі 11 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Житомирської області від 11.09.2012 порушено справу №14/5007/1036-Б/12 про банкрутство Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №3.

Ухвалою господарського суду від 25.07.2013 р. по справі № 14/5007/1036-Б/12 затверджено реєстр вимог кредиторів, зокрема, вимоги ПАТ "УкрСиббанк" в сумі 305227,87 грн., з яких 50000,20 грн. по кредитному договору №11306556000 від 27.02.2008 р., яка виникла станом на 15.02.2013 р. - день звернення ПАТ "УкрСиббанк" до суду із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника.

Відповідно до ст. 564 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 27.02.2008р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк") (іпотекодержатель) та Бердичівською міською радою Житомирської області (іпотекодавець/відповідач) в забезпечення виконання зобов'язань Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №3 за кредитним договором №11306556000 від 27.02.2008р. та №11306705000 від 27.02.2008р. був укладений договір іпотеки нерухомого майна, згідно якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно (предмет іпотеки) нежиле приміщення, магазин "Книги" з підвальним приміщенням, під літерою А, з цегли, загальною площею 243,8 кв.м., що знаходиться в місті Бердичеві по вул. Лібкнехта Карла, буд. 12 , яка є власністю іпотекодавця згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.02.2005 р., виданого виконкомом Бердичівської міської ради Житомирської області.

Відповідно до п.1.3. договору іпотеки, іпотекодавець та іпотекодержатель ознайомлені з усіма умовами договору(ів), що обумовлюють основне зобов'язання, в тому числі стосовно можливості зміни розміру зобов'язання у більшу та/або меншу сторону і порядку його виконання, забезпеченого цим договором та/або договорами. Сторони досягли згоди відносно розміру, строку і порядку виконання зобов'язань, що забезпечується іпотекою відповідно до цього договору, розуміючи при цьому можливість зміни розміру зобов'язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання у випадках, передбачених умовами договору(ів), що обумовлюють основне зобов'язання. Сторони підтверджують, що іпотекою згідно цього договору забезпечуються також і розмір зобов'язань, строк і порядок їх виконання, який може бути змінено відповідно до умов вищевказаних договору (ів), що обумовлюють основне зобов'язання.

Умовами п. 4.1. договору іпотеки сторони визначили, що іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки: у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечене іпотекою за цим договором; у разі виникнення загрози знищення, пошкодження чи втрати предмета іпотеки; в інших випадках відповідно до діючого законодавства.

Звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України "Про іпотеку" (п. 4.2. договору іпотеки).

При цьому, за змістом пункту 4.3. договору іпотеки, право визначення підстави та способу звернення стягнення належить іпотекодержателю.

Вказаний договір іпотеки засвідчений підписами та скріплений печатками сторін.

Згідно з висновком № 504/01.14. судової будівельно-технічної експертизи від 29.01.2014 р., в результаті проведеного дослідження, експертом визначена дійсна ринкова вартість нежилого приміщення магазину "Книги" з підвальним приміщенням загальною площею 251,6 кв.м., за адресою: Житомирська область, м.Бердичів, вул. К.Лібкнехта, 12, що належить на праві власності відповідачу - Бердичівській міській раді Житомирської області становить 564000,00грн. з урахуванням ПДВ, у т.ч. ПДВ (20 %) - 94000,00грн.

Відповідно ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

При цьому, норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не обмежують право кредитора на звернення з грошовими вимогами до майнового поручителя у випадку, якщо основний боржник не сплатив борг.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду; тобто, доказом обтяження нерухомого майна іпотекою є або договір, або рішення суду, або ж конкретне зазначення на норми відповідного закону, на підставі якого виникло таке обтяження.

Згідно з ч. 5 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт невиконання боржником своїх договірних зобов'язань в частині повернення кредиту та сплати процентів є доведеним та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, натомість докази на підтвердження факту повернення позичальником вказаної суми кредиту та сплати процентів в повному обсязі та у встановлені терміни в матеріалах справи відсутні.

Врахувавши те, що виконання зобов'язань за кредитним договором № 11306556000 від 27.02.2008 р. забезпечено укладеним 27.02.2008р. між ПАТ "УкрСиббанк" та Бердичівською міською радою Житомирської області договором іпотеки нерухомого майна та керуючись вищевказаними нормами закону, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3 за кредитним договором № 11306556000 від 27.02.2008 р. в розмірі 50648,73грн. шляхом проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки в межах процедури виконавчого провадження та встановивши початкову ціну, визначену на підставі здійсненої суб'єктом оціночної діяльності оцінки майна в сумі 564000,00 грн.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що приміщення магазину "Книги" не використовується за своїм призначенням, а відповідачем не доведено належним чином, що предмет іпотеки-нежиле приміщення, магазин "Книги" з підвальним приміщенням, що знаходиться в місті Бердичеві по вул. Лібкнехта Карла, буд. 12 , має статус книгарні та підпадає під дію Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Отже, твердження Бердичівської міської ради Житомирської області про незаконність способу реалізації нерухомого майна, запропонований позивачем, шляхом проведення прилюдних торгів не спростовують встановлених обставин справи.

Відповідно до статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням вищезазначеного, виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили всі обставини, що мають значення для справи, надали їм належну правову оцінку, тому постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 та рішення господарського суду Житомирської області від 03.04.2014 є законними та обґрунтованими і підстав для їх скасування немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних рішеннях.

Оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 15.09.2014р. відстрочено Бердичівській міській раді Житомирської області сплату судового збору за подання касаційної скарги до закінчення касаційного провадження, з Бердичівської міської ради Житомирської області підлягає стягненню на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Бердичівської міської ради Житомирської області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 та рішення господарського суду Житомирської області від 03.04.2014 по справі № 906/996/13 залишити без змін.

Стягнути з Бердичівської міської ради Житомирської області на користь державного бюджету (рахунок- 31211254700007; банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві; отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код банку - 820019; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; судовий збір у розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

Доручити господарському суду Житомирської області видати наказ.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Запорощенко М.Д. Погребняк В.Я.