Рішення № 40943584, 16.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/8739/13-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В.Провадження № 22-ц/780/5941/14 Доповідач у 2 інстанції СавченкоКатегорія 58 16.10.2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 жовтня 2014 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Білоконь О.В.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 серпня 2014 року у справі за позовом прокурора м.Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Бучанської міської ради Київської області до ОСОБА_1 про стягнення вартості зелених насаджань, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року прокурор м.Ірпеня Київської області звернувся до суду в інтересах держави із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що в ході перевірки дотримання вимог законодавства щодо сплати громадянами відновної вартості зелених насаджень при передачі їм у власність земельних ділянок прокуратурою виявлено порушення вимог закону. Посилався, що рішенням Бучанської міської ради від 24 листопада 2007 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для передачі у власність земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування будинку по АДРЕСА_1 Рішенням Бучанської міської ради від 26 червня 2008 року проект землеустрою затверджено та передано у власність відповідачу вказану земельну ділянку, на яку він отримав державний акт серії ЯЖ № 242895, кадастровий номер 3210945300:01:089:0031. Вказував, що на переданій у власність ОСОБА_1 земельній ділянці знаходилися дерева, а тому при передачі ділянки у власність згідно п.4 рішення міської ради від 26 червня 2008 року відповідача зобов'язано провести оплату відновної вартості зелених насаджень в сумі 103921,48 грн. відповідно до затвердженого розрахунку. Однак оплата до цього часу не проведена. У зв'язку із наведеним просив стягнути із відповідача на користь Бучанської міської ради відновну вартість зелених насаджень в розмірі 103921,48 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 серпня 2014 року у задоволенні позову прокурора відмовлено.

Прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Скаргу мотивує тим, що суд, застосовуючи строк позовної давності, не врахував, що перевірка дотримання вимог законодавства щодо сплати відповідачем відновної вартості зелених насаджень проведена прокурором у 2013 році і саме тоді прокурору стало відомо про порушення прав держави.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що рішенням Бучанської міської ради Київської області від 26 червня 2008 року затверджено проект землеустрою та передано у власність відповідачу ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування будинку по АДРЕСА_1 На підставі даного рішення ОСОБА_1 29 жовтня 2009 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 242895, кадастровий номер 3210945300:01:089:0031.

Відповідно до п.4 вказаного рішення Бучанської міської ради від 26 червня 2008 року відповідача ОСОБА_1 зобов'язано провести оплату відновної вартості зелених насаджень, розташованих на переданій у власність ділянці, в розмірі 103921,48 грн. відповідно до затвердженого розрахунку.

Також судом встановлено, що відповідачем не проведено оплату відновної вартості зелених насаджень до цього часу.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем порушено права міської ради, поскільки відповідач всупереч вимогам закону та рішеннню міськради при наданні йому ділянки не сплатив відновної вартості зелених насаджень, розташованих на його ділянці.

Такий висновок є правильним і відповідає приписам п.11 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах», затвердженому постановою КМ України № 1045 від 1 серпня 2006 року, згідно якого відновна вартість зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, що відведена в установленому порядку фізичній чи юридичній особі, сплачується під час передачі такої ділянки у власність відповідної особи.

Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду, щодо застосування строку позовної давності при вирішенні даного спору.

Вімовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором пропущено строк позовної давності. При цьому суд виходив з того, що прокурор не довів, що йому стало відомо про наявність у відповідача боргу по оплаті зелених насаджень у червні 2013 року, а не раніше.

Такі висновки суду не відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Згідно ч. 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до положень ч. 2 ст.45, ч.1 ст.46 ЦПК України прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу. У випадку звернення до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, прокурор має процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої він діє.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що вимоги закону про позовну давність, поширюються на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, а перебіг позовної давності в такому разі починається від дня, коли прокурор довідався або міг довідатися про порушення інтересів держави.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 квітня 2012 року при розгляді справи № 6-15350вов10, предметом якої був в тому числі спір щодо пропуску прокурором строку позовної давності при зверненні до суду. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого норми, установлені ч.1 ст.261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів; перебіг позовної давності в такому разі починається від дня, коли прокурор довідався або міг довідатися про порушення інтересів держави.

З матеріалів справи вбачається, що прокурором лише у червні 2013 року проведена перевірка і після виявлення порушень прокурором подано позов до суду, що у свою чергу свідчить про дотримання прокурором строків позовної давності при зверненні до суду.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними чи неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи позовні вимоги прокурора колегія суддів вважає, що дані вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень п.11 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах», затвердженому постановою КМ України № 1045 від 1 серпня 2006 року, відновна вартість зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, що відведена в установленому порядку фізичній чи юридичній особі, сплачується під час передачі такої ділянки у власність відповідної особи.

Поскільки судом встановлено, що при передачі у власність земельної ділянки відповідач ОСОБА_1 не сплатив відновної вартості зелених насаджень, розташованих на цій ділянці, то суд вважає за необхідне стягнути їх вартість на користь Бучанської міської ради.

Доводи відповідача ОСОБА_1 на те, що прокурором пропущено строки позовної давності, поскільки протягом 2008-2012 року на вимогу прокурора міська рада направляла прокурору копії рішень щодо відведення ділянок у власність громадян, на яких знаходилися зелені насадження, і прокурор мав можливість з'ясувати чи сплачено ним вартість зелених насаджень чи ні, необгрунтовані. В даному випадку такі доводи грунтуються на здогадах, поскільки відповідач не надав переконливих доказів, що прокуратурою до червня 2013 року проводилася перевірка щодо виділення йому ділянки і прокурору було відомо про наявність заборгованості по сплаті вартості зелених насаджень.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що він не видаляв зелених насаджень на своїй ділянці і зберігає їх, поскільки в разі приватизації громадянином земельної ділянки необхідність сплати до бюджету відновної вартості розташованих на ній багаторічних зелених насаджень виникає з самого лише факту переходу до громадянина права власності на земельну ділянку, а відтак, і розташованих на ній зелених насаджень, і не пов'язується з їх фактичним видаленням. Такий правовий висновок зробив зробив Верховний Суд України 3 квітня 2013 року при розгляді справи № 6-24 цс 13, предметом якої був спір про стягнення відновної вартості зелених насаджень, розташованих на приватизованій громадянином земельній ділянці.

Даний висновок відповдіно до ч.2 ст.214 ЦПК України є обов'язковим для застосування при вирішенні аналогічного спору.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України, суд стягує із відповідача на користь держави судовий збір.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 серпня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов прокурора м.Ірпеня Київської області задоволити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Бучанської міської ради Київської області відновну вартість зелених насаджень в розмірі 103921 гривень 48 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1039 гривень 21 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий

Судді: