Рішення № 40943585, 16.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1008/3543/12 Головуючий у І інстанції Грибанова Ю.Л.Провадження № 22-ц/780/5701/14 Доповідач у 2 інстанції СліпченкоКатегорія 46 16.10.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

16 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Іванової І.В., Олійника В.І.,

при секретарі: Петленко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності та визнання права власності на частку у майні, що перебуває у спільній частковій власності, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у натурі частини будинку та про встановлення порядку користування земельною ділянкою ,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У травні 2012 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі договору дарування від 17.03.2012 року та рішення Васильківського міськрайонного суду від 25.01.2011 року їй на праві приватної спільної часткової власності належить 3/4 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель на АДРЕСА_1. Відповідачу ОСОБА_1 належить 1/4 частина цього ж будинковолодіння на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду від 02.04.2009 року. Відповідач сама користується будинковолодінням та чинить перешкодити їй в користуванні своєю часткою, через що вона змушена звернутися до суду з даним позовом.

Просила припинити право власності відповідача ОСОБА_1 на 1/4 частину будинку АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_2 право власності на цю частину зазначеного будинку; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість її частки вказаного будинку в сумі 47839 грн.; стягнути з відповідача ОСОБА_1 478,39 грн. судового збору, 6500 грн. витрат на проведення експертизи.

Відповідач ОСОБА_1 подала зустрічний позов, в якому просить провести розподіл будинку по АДРЕСА_1 виділивши їй в натурі 1/4 його частину , а саме: приміщення 1-1 площею 5,9 кв.м. та 1-7 площею 12,2 кв.м., веранду " 1" площею 9,8 кв. м., а всього 27,9 кв.м; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за перевищення її частки; виділити в натурі ОСОБА_2 у власність 3/4 частини будинковолодіння, а саме: приміщення 1-2 площею 7,3 кв. м , 1-3 - 4,1 кв.м, 1-4 - 15,4 кв.м, 1-5 - 12,9 кв.м, 1-6 - 15,4 кв.м, а всього 55,1 кв. м; виділити ОСОБА_1 у власність погріб " Д ", металевий гараж " Б", колодязь "к" ; виділити ОСОБА_2 у власність сарай " В" і вбиральню; ворота і огорожу залишити у спільному користуванні сторін; встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, виділивши їй в користування 1/4 частину , що становить 625 кв. м, а ОСОБА_2 виділити в користування 3/4 частини даної земельної ділянки, що становить 1875 кв. м..

В обґрунтування своїх позовних вимог відповідач ОСОБА_1 посилається на те, що в період з 1970 по 1978 роки на земельній ділянці по АДРЕСА_1 їх батько побудував житловий будинок загальною площею 69,5 кв.м, житловою площею 36,1 кв.м.

Після смерті батька матері ОСОБА_6.ІНФОРМАЦІЯ_1 року було видане свідоцтво про право власності на вказаний будинок, з 1998 року ОСОБА_1 стала проживати в даному будинку, в кінці 1998 року вони прибудували веранду площею 4 кв.м і будинок став мати площу загальну площу 73,5 кв.м.

Після смерті матері в період з 2003 року по 2008 року ОСОБА_1 проводився капітальний ремонт та переобладнання будинку в зв"язку з його газифікацією і будинок став мати загальну площу 83,0 кв.м. Після смерті матері вона успадкувала будинок за заповітом, але рішенням суду заповіт був скасований, вона має право на 1/4 частину, а ОСОБА_2 на 3/4 частини будинку, ОСОБА_2 в будинку не проживає і між ними виник спір з приводу розподілу вказаного будинку.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2014 року первісний позов задоволено, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду з підстав неповного з'ясування обставин, що мають суттєве значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише з формальних міркувань.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову та про відмову в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що частка, яку просить позивач, є незначною і не може бути виділена в натурі, тому позовні вимоги відповідача про поділ будинковолодіння не можуть бути задоволені, а підлягають до задоволення позовні вимоги ОСОБА_2 про припинення права власності відповідача на її частку в спільному майні і визнання за позивачем права власності на цю частку з виплатою позивачу вартості її частки .

Такий висновок відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.03.2012 року (а.с.83) ОСОБА_1 є власником 1/4 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02.04.2009 року, ОСОБА_3 є власником 1/4 частини , ОСОБА_4- 1/4 частини, ОСОБА_2 - 1/4 частини цього ж будинковолодіння на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25.01.2011 року.

Відповідно до Договору дарування частки житлового будинку від 17.03.2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подарували ОСОБА_2 по 1/4 частині кожний, тобто 1/2 частину будинковолодіння АДРЕСА_1. Право власності на 1/2 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 26.03.2012 року ( а.с.16-17) .

Отже, ОСОБА_2 має право власності на 3/4 частин, ОСОБА_1- 1/4 частину будинковолодіння АДРЕСА_1, тобто вказане будинковолодіння належить їм на праві спільної часткової власності.

У відповідності зі ст. 364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга ст.183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації його частки . Стаття 183 ч.2 Цивільного кодексу України визначає, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно ст. 365 Цивільного кодексу України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім"ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Частиною 2 ст. 365 ЦК України передбачено, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Позивачем проведено експертне будівельно-технічне дослідження (висновок №16/31-12 від 26.04.2012 року), згідно якого (а.с.22-31) неможливо здійснити поділ в натурі спірного житлового будинку, так як ідеальна 1/4 частка його становить 18,38 км.м , що менше нормативної 30 кв.м, ринкова вартість 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями, враховуючи те, що земельна ділянка не перебуває у власності співвласників, становить 47 839 грн.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_5, який проводив експертне будівельно - технічне дослідження, пояснив, що 1/4 частина будинку менше нормативних 30 кв.м , а тому ця частка не може бути виділена в натурі, самовільно збудована відповідачем прибудова не може бути предметом розподілу.

Відповідно до квитанції № 4373 від 24.07.2014 року на депозитний рахунок Васильківського міськрайонного суду позивачем внесено 47 839 грн. для сплати компенсації частки .

Оскільки позивачем внесено на депозитний рахунок суду вартість 1/4 частки житлового будинку, належної відповідачу, частка, яку просить позивач, є незначною і не може бути виділена в натурі суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог про припинення частки у спільному майні, а позовні вимоги відповідача про поділ будинковолодіння не можуть бути задоволені. Також не можуть бути задоволені позовні вимоги відповідача в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою, оскільки вони є похідними від вимоги про розподіл будинку.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд не взяв до уваги акт судової будівельно-технічної експертизи від 31.03.2014 року, проведеної судом, варіант розподілу будинку, запропонований відповідачем технічно можливий (додаток №3 експертизи) з проведенням відповідних ремонтно-будівельних робіт, можливі також варіанти розподілу земельної ділянки (а.с.118-142).

З такими доводами апелянта не можна погодитись виходячи з наступного.

Державні будівельні норми України - ДБН В.2.2-15-2005, затверджені наказом Держбуду України від 18.05.2005 року №80 з наступними змінами передбачають, що у квартирах повинні бути передбачені такі приміщення: житлові кімнати і підсобні приміщення - кухня, передпокій, санвузли, внутрішньоквартирні коридори, вбудовані комори, антресолі, літні приміщення тощо, загальна площа для однокімнатних квартир становить 30-40 кв.м (2.22); площа загальної кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не меншою 15 кв.м, в інших квартирах - не менше 17 кв.м, мінімальна площа спальні на одну особу - 10 кв.м, на дві- 14 кв.м, мінімальна площа кухні в однокімнатній квартирі - 7 кв.м.

Оскільки житлова кімната 1-7 площею 12, 2 кв.м, менше нормативної 15 кв.м, коридор 1-1 площею 5, 9 кв.м, загальна площа приміщень, що виділяються 25,9 кв.м, що менше нормативної 30 кв.м, тому виділення неможливе.

Що стосується прибудови 1, яка включена експертом до розподілу, то згідно Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна , затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 18.06.2007 N 55, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 6 липня 2007 р. за N 774/14041 (2.3) не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону; (2.4)- поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами; (3.11) - за наявності самочинно збудованих (реконструйованих, перепланованих) об'єктів нерухомого майна документи щодо виділу готуються тільки після визнання права власності на них відповідно до закону; самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна до розрахунку не включаються.

Інших доводів, які спростовували б законність і обґрунтованість постановленого судом рішення апеляційна скарга в собі не містить, тому як необґрунтована та безпідставна підлягає відхиленню.

Разом з тим, колегія суддів не можна погодитися з висновком суду першої інстанції щодо відшкодування на користь ОСОБА_2 судових витрат у витрат на проведення експертизи, оскільки відшкодування зазначених витрат не передбачено ст. 86 ЦПК України.

Відповідно до ст. 86 ЦПК України витрати на оплату судової експертизи несе сторона, яка заявила клопотання про її проведення.

Відповідно до частини 5 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, доказам дана належна правова оцінка, а постановлене рішення підлягає зміні в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення експертизи та в цій частині скасувати і відмовити в задоволені вимог.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення експертизи в сумі 6976 грн.39 коп. скасувати і в цій частині відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: